Іран та Північна Корея: передача військових технологій та російсько-українська війна

З моменту початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року війна перетворилася з регіонального конфлікту на глобальне випробування геополітичних узгодженостей, військової стійкості та міжнародних норм. Серед найбільш тривожних подій – повідомлення про участь двох держав-ізгоїв – Ірану та Північної Кореї – у постачанні військових технологій та обладнання Російській Федерації. Ці передачі не лише допомагають Москві обійти вплив західних санкцій та ембарго на постачання зброї, але й підкреслюють зміну світового порядку, в якому авторитарні режими підтримують один одного через неформальні мережі взаємної корисності. Наслідки такої співпраці є величезними: вони стосуються міжнародного права, стратегічної стабільності та майбутнього контролю над озброєннями.

Роль Ірану: дрони та не тільки

Поява дронів Shahed

Іран став ключовим постачальником військової техніки для Росії, зокрема, у сфері постачання безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Починаючи з середини 2022 року, Росія почала розгортати дрони іранського виробництва «Шахед-131» та «Шахед-136» — дешеві, барражуючі боєприпаси (які можуть чекати в певному районі, поки не знайдуть життєздатну ціль), здатні вражати цивільну інфраструктуру глибоко всередині України. Ці так звані «дрони-камікадзе» стали невід'ємною частиною російської стратегії авіаударів, яку часто використовують для подолання української протиповітряної оборони та створення порушень порядку далеко від лінії фронту.

Передача технологій не є просто транзакційною. Згідно з даними розвідки, російські та іранські інженери зараз спільно виробляють дрони в Росії, а виробничі потужності, як повідомляється, розташовані в Татарстані. Ця співпраця зменшує залежність Москви від іранського експорту та дозволяє швидше здійснювати локалізовані постачання.

Ракетні технології та можливість ескалації

У міру затягування війни увага зосередилася на потенційних поставках балістичних ракет, таких як « Фатех-110» та «Зольфагар» , що може ще більше підвищити вразливість України. Посадовці США та ЄС попереджають, що поставки ракет Іраном можуть стати «червоною лінією», яка може різко змінити масштаби конфлікту та спровокувати ширші міжнародні наслідки. Хоча жодних підтверджених поставок ракет ще не було перевірено, Росія та Іран підписали у 2023 році пакт про військову співпрацю, який залишає таку ескалацію невирішеною.

Роль Північної Кореї: артилерія та боєприпаси

Передача боєприпасів для підтримки війни на виснаження

Північна Корея, з її величезними запасами боєприпасів та артилерійських систем радянського калібру, була ще одним важливим фактором, що сприяв тривалому наступу Росії. У 2023 та 2024 роках розвідувальні служби США та Південної Кореї повідомляли про поставки мільйонів артилерійських снарядів та ракет малої дальності з Північної Кореї до Росії, часто через посередників на Далекому Сході Росії.

На відміну від іранських безпілотників та ракетних технологій, внесок Північної Кореї є менш складним, але стратегічно важливим. Військові зусилля Росії значною мірою залежать від високотемпного артилерійського вогню, а здатність Москви підтримувати обстріли вздовж тисячокилометрового фронту безпосередньо залежить від промислових поставок Пхеньяна боєприпасів. У цьому сенсі Північна Корея діє як «арсенал автократії», продовжуючи війну своїми обсягами.

Розгортання північнокорейських військ на підтримку російських сил

Можливо, більш суттєвим є те, що достовірні повідомлення на початку 2025 року свідчили про те, що Північна Корея розгорнула кілька сотень або тисяч військовослужбовців, включаючи артилерійських спеціалістів та підрозділи логістичного забезпечення, до Курської області на заході Росії, де посилилися українські транскордонні рейди та атаки безпілотників. Хоча присутність цих військ Москва описує як «добровольців», їхнє розгортання відображає значну ескалацію військової співпраці. Хоча вони не є штурмовими військами передової, їхня допомога в зміцненні російських оборонних ліній, комплектуванні зенітних систем та управлінні складами постачання дозволила російським регулярним військам передислокуватися в інші місця. Це вперше з часів Корейської війни, коли північнокорейські війська брали участь у закордонному конфлікті, хоча й під виглядом технічних радників та допоміжної підтримки, розмиваючи межі між опосередкованою підтримкою та безпосередньою участю.

Політична символіка та дипломатія

В обмін на ці військові передачі Пхеньян отримав політичний капітал та матеріальну винагороду. У 2023 році Кім Чен Ин вперше з часів пандемії відвідав Росію, відвідавши космодром «Східний» та, як повідомляється, обговоривши супутникові технології та можливості атомних підводних човнів. Північна Корея також прагне отримати від Росії продовольство, паливо та технологічну підтримку в обмін на її зброю.

Ця співпраця є суттєвим недоліком резолюцій Ради Безпеки ООН, багато з яких Росія колись підтримувала. Москва тепер відкрито порушує обмеження, які вона колись допомагала запроваджувати, підриваючи легітимність глобальних режимів нерозповсюдження.

Чому ці альянси важливі

Підрив режиму санкцій

Здатність Росії обходити західні санкції шляхом стратегічної співпраці з такими державами, як Іран та Північна Корея, послаблює загальну ефективність економічного тиску як інструменту політики. Ці відносини забезпечують Росії тіньовий ланцюг поставок зброї та технологій подвійного використання, ускладнюючи механізми забезпечення дотримання санкцій та створюючи нові сірі зони у світовій торгівлі.

Поява альтернативної архітектури безпеки

Ця співпраця також сигналізує про ширший союз авторитарних держав, які готові кинути виклик ліберальному порядку, що виник після Холодної війни. Хоча вісь Москва-Тегеран-Пхеньян не є формальним альянсом, вона об'єднана спільними стратегічними цілями: послабленням західного впливу, опором ізоляції та утвердженням суверенітету за допомогою сили.

Це неформальне угруповання може становити довгострокову загрозу глобальній безпеці, особливо якщо ці країни почнуть спільно розробляти такі технології, як ракетні двигуни, цілеуправління на основі штучного інтелекту або космічні розвідувальні засоби. Ці форми співпраці ще не повністю реалізовані, але відіграють важливу роль в оцінках оборони Заходу.

Правові та стратегічні наслідки

Ці передачі зброї порушують численні резолюції Ради Безпеки ООН, особливо у випадку Північної Кореї. Однак їх виконання залишається слабким. Постійне право вето Росії та зростаючі економічні зв'язки Ірану з незахідними державами (включаючи Китай та Індію) ускладнюють багатосторонні дії.

Крім того, ця тенденція ускладнює дипломатію контролю над озброєннями. Оскільки Росія підриває ті самі норми, яких вона колись дотримувалася після закінчення холодної війни, а США дедалі більше зосереджуються на конкуренції великих держав, глобальні режими контролю над озброєннями фрагментуються.

Висновок

Поглиблення військової співпраці між Іраном, Північною Кореєю та Росією є симптомом розпаду світового порядку. Воно підтримує військові зусилля Росії в Україні, водночас підбадьорюючи два режими, які Захід довго маргіналізував. Використання іранських безпілотників та північнокорейської артилерії є не просто тактичним, а геополітичним, з далекосяжними наслідками для міжнародного права, теорії стримування та вирішення конфліктів.

Західні політики повинні реагувати активнішим обміном розвідувальними даними, цілеспрямованими вторинними санкціями та посиленням експортного контролю, одночасно вирішуючи основні геополітичні розбіжності, що зумовлюють ці об'єднання. В іншому випадку тіньовий альянс, який зараз підтримує російську військову машину, може перетворитися на більш формальний та небезпечний блок, який визначається не лише тим, чому він чинить опір, а й новими правилами, які він прагне нав'язати.

---

Список для читання

1. Військова підтримка Росії Іраном

• Кац, Марк Н. Іран та Росія: стратегічні партнери чи конкуренти? (Видавництво Оксфордського університету, 2022).

• Інститут науки та міжнародної безпеки. «Передача іранських безпілотників до Росії». (2023). [Звіти ІДІЛ]

• Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS). Стратегічне досьє: Проєкція сили Ірану в Євразії. (2024).

• Група експертів ООН з питань Ірану. Звіти про порушення положень про ембарго на постачання зброї відповідно до резолюції РБ ООН 2231. (2023).

2. Участь Північної Кореї у війні в Україні

• Бермудес, Джозеф С. молодший, Віктор Ча та Дженніфер Джун. Постачання артилерії та боєприпасів з Північної Кореї до Росії – CSIS Beyond Parallel, 2023–2024.

• Міністерство оборони (Республіка Корея). Спеціальний звіт про передачу боєприпасів Північною Кореєю. (Сеул, 2024).

• Human Rights Watch. «Розгортання військових сил Північної Кореї за кордоном: докази та наслідки» (2025).

• Майкл Кіммадж і Ліана Фікс. Північна Корея та тіньовий конфлікт у Європі. – Закордонні справи, березень 2025.

• Корпорація RAND. Проксі-війна та авторитарні альянси: зближення Росії та Північної Кореї. (2024).

3. Ухилення від санкцій та глобальна торгівля зброєю

• Шарон, Тьєррі. Виклик санкціям: Іран, Північна Корея та мережі ухилення Росії. (Європейська рада з міжнародних відносин, 2023).

• Глобальна ініціатива проти транснаціональної організованої злочинності. Темна комерція: незаконні військові перекази у російсько-українській війні. (2024).

• Звіти Ради Безпеки ООН щодо моніторингу санкцій щодо Північної Кореї та Ірану (2022–2025).

4. Стратегічні узгодження та ерозія глобальних норм

• Ніал Фергюсон та Гідеон Рахман (ред.). Осі авторитаризму: Іран, Північна Корея та Росія у світовому порядку. (Penguin, 2025).

• Королівський об'єднаний інститут військових ресурсів (RUSI). Вісь потреб: військово-промислові угоди, що зв'язують Іран, Північну Корею та Росію. (2024).

• Рада з міжнародних відносин. Російський поворот на Схід: залежність, відчай та угоди. (2023).

• Фонд Карнегі за міжнародний мир. Фрагментація норм: ООН та трикутник Іран-Північна Корея-Росія. (2024).