Штучний інтелект у війні: уроки українського поля бою

Оскільки повномасштабна війна в Україні вступає у свій третій рік, вона стала випробувальним майданчиком не лише для звичайної військової тактики, а й для нових технологій — найважливіших, ніж штучний інтелект (ШІ). ШІ — це погано визначений термін, і в своїй найпростішій формі стосується лише найновіших методів, за допомогою яких машини можуть вивчати інформацію, наприклад, роблячи висновки з наборів даних. Це те, що могли робити навіть найпростіші персональні комп'ютери з моменту їх появи в середині 1970-х років, хоча ступінь, до якого машини здатні навчатися, з того часу зростає експоненціально з року в рік.

Раніше війна була суто людською та механічною справою, але з винаходом комп'ютерів вона стала дедалі менш такою. У сучасну епоху, від захоплення цілей та спостереження за полем бою до оптимізації логістики та інформаційної війни, штучний інтелект змінює ведення та темп бойових дій таким чином, що це повторює, а часом і перевершує, попередні революції у військовій справі.

Тут ми досліджуємо, як штучний інтелект використовується у війні в Україні, що він розкриває про майбутнє ведення війни, а також етичні та стратегічні наслідки для демократій, які протистоять технологічно розвиненим авторитарним супротивникам.

Посилений інтелект: цільове призначення в режимі реального часу та ситуаційна обізнаність

Одним із найбільш трансформаційних застосувань штучного інтелекту в Україні стала обробка розвідувальних даних у режимі реального часу. Українські та союзні війська, зіткнувшись із чисельно переважаючим ворогом, звернулися до інструментів, удосконалених штучним інтелектом, для об'єднання даних дронів, супутникових знімків, метаданих мобільних телефонів та розвідки з відкритих джерел (OSINT) у цілісну картину поля бою.

Ключові події включають:

• Рої дронів на базі штучного інтелекту, які автономно сканують місцевість на предмет позицій противника або переміщень транспортних засобів. Вони часто керуються алгоритмами машинного зору, навченими на величезних наборах зображень російської техніки.

  
  

• Периферійні обчислення (модель, що передбачає децентралізацію обробки даних у напрямку джерела даних, а не в центральній системі), що використовуються в безпілотниках та мобільних пристроях, дозволяють цим пристроям ідентифікувати цілі та передавати координати для артилерійських або HIMARS-ударів протягом кількох секунд — навіть без постійного підключення до Інтернету.

  
  

• Повідомляється, що Україна використовує платформи Palantir (компанії зі світовою репутацією, що розробляє програмне забезпечення для штучного інтелекту), які інтегрують дані з кількох датчиків, щоб надати особам, що приймають рішення, динамічну картину активності на передовій та ймовірних намірів противника.

Росія також використовує штучний інтелект, хоча й з більшим акцентом на централізовану обробку даних та автоматизацію поля бою — наприклад, в автоматизованому контрбатарейному радіолокаційному аналізі (використання радара для відстеження снарядів, випущених з різних видів зброї або з різних позицій) або в алгоритмах кібервторгнення (пошук несанкціонованого доступу до українських військових комп'ютерних систем).

Оптимізація логістики, ремонту та поповнення запасів

Штучний інтелект впливає не лише безпосередньо на поле бою, але й на логістичний хребет, який забезпечує пересування армій. Україна, маючи справу з величезною географією своїх оборонних ліній, спирається на системи на базі штучного інтелекту для:

• Оптимізуйте цикли ремонту автомобілів, використовуючи прогнозну аналітику для виявлення несправних деталей до їх виникнення.

  
  

• Координувати маршрути доставки боєприпасів та продуктів харчування, мінімізуючи вплив розвідувального дронів або артилерійського вогню.

  
  

• Керуйте евакуацією поранених за допомогою алгоритмів, що прогнозують найбезпечніші та найшвидші коридори медичної евакуації за поточних пожежних умов.

На противагу цьому, сильно централізовані та часто жорсткі логістичні системи Росії, схоже, повільніше впроваджують гнучкі моделі на основі штучного інтелекту, хоча вони й досягли успіхів у таких сферах, як захист маршрутів постачання за допомогою засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) та автоматизованих безпілотників.

Штучний інтелект на передовій: автономна зброя та барражувальні боєприпаси

Мабуть, найсуперечливішим розвитком стало використання напівавтономних або автономних систем озброєння, зокрема так званих барражуючих боєприпасів — безпілотників, які чекають над полем бою, сканують цілі та атакують, коли виявляють збіг.

Приклади в Україні включають:

• Прицілювання за допомогою штучного інтелекту в FPV (вид від першої особи) безпілотниках, де бортове розпізнавання зображень ідентифікує танки або артилерійські труби.

  
  

• Автономна генерація траєкторій польоту, де дрони уникають зон радіоелектронної боротьби або відомих засобів протиповітряної оборони, використовуючи карти ризиків, створені штучним інтелектом.

  
  

• Системи стабілізації башти, що дозволяють встановленій зброї автоматично захоплювати цілі та відстежувати їх, особливо в міських боях або бойових діях на базі техніки.

Хоча сучасні системи все ще вимагають дозволу людини для взаємодії — так звана модель «людина-в-циклі» — швидкість прийняття рішень щодо прицілювання та стрільби скорочується. Загострюються дебати щодо того, чи вже проходять польові випробування ланцюжки знищення «людина-в-циклі» чи навіть повністю автономні.

Кібернетична та когнітивна війна: інформація та сприйняття як зброя

Штучний інтелект також є мультиплікатором сили в інформаційній сфері. Як Україна, так і Росія використовують інструменти ШІ для:

• Генеруйте діпфейки — зокрема, Росія використовувала їх для поширення дезінформації (наприклад, фейкових оголошень про капітуляцію).

  
  

• Посилюйте або спростовуйте наративи в соціальних мережах за допомогою мереж ботів або автоматизованого аналізу контенту.

  
  

• Виявляти та відстежувати операції цифрового впливу, використовуючи обробку природної мови (NLP) для позначення ворожих повідомлень у режимі реального часу.

Громадянське суспільство України та технологічні спільноти виявилися надзвичайно гнучкими, запустивши такі платформи, як «Знайди своїх» (для ідентифікації російських військовополонених за допомогою розпізнавання облич) та чат-боти для громадян, щоб повідомляти про переміщення ворожих військ.

Етичні та стратегічні дилеми

Швидке впровадження штучного інтелекту у війні породжує низку дилем:

• Відповідальність: Хто несе відповідальність, якщо автономний дрон вбиває мирних жителів через алгоритмічну помилку?

  
  

• Ескалація: Чи збільшує швидше прийняття рішень за допомогою штучного інтелекту ризик випадкової ескалації конфлікту чи зменшує обмірковування людьми смертельних дій?

  
  

• Розповсюдження: Як країни запобігають придбанню недержавними суб'єктами або державами-ізгоїнами автономної зброї за низькими цінами, створеної за зразком систем, що використовуються в Україні?

Війна стала ненавмисною «відкритою лабораторією», в якій світ міг спостерігати як за силою, так і за небезпекою штучного інтелекту в умовах конфлікту. На відміну від лабораторій Кремнієвої долини чи аналітичних центрів Вашингтона, округ Колумбія, в Україні ці питання не є теоретичними.

Стратегічні наслідки для НАТО та за його межами

Держави НАТО та ЄС уважно стежать за інноваціями ШІ в Україні. Уроки включають:

• Стійкість завдяки децентралізації: інструменти штучного інтелекту, що працюють «на тактичному краю» (фактично, без постійного підключення до Інтернету до центрального командування), пропонують значні переваги в умовах погіршення комунікаційних умов.

  
  

• Цивільно-військове партнерство в галузі інновацій: інтеграція Україною цивільних експертів з технологій, хакерів та підприємців у свої військові зусилля вказує на нову модель гібридної оборони.

  
  

• Терміновість регуляторної політики: Війна випереджає норми щодо зброї та цілей, що базуються на Женевських конвенціях. Нові договори — або принаймні протоколи — потрібні швидко, інакше міжнародне право ризикує бути відсталим.

Висновок: Погляд у майбутню війну

Поле битви в Україні показує, що штучний інтелект — це не якась віддалена загроза, а вже ключовий компонент сучасної війни. Хоча його повний потенціал та ризики все ще розкриваються, війна показала, що сторона, яка швидше навчається, гнучкіше інтегрується та ефективно керує командами між штучним інтелектом та людьми, може мати вирішальну перевагу.

У цьому сенсі війна в Україні стосується не лише території, а й майбутнього самої війни. Штучний інтелект тепер є постійним комбатантом.