Прифронтова Україна: військовий огляд за травень 2025 року

Зі зміною весни на літо у 2025 році війна в Україні вступила в нову жорстоку фазу. Зі зміною ліній фронту, поновленням російських наступів, запеклим опором України та постійно посиленням повітряної війни, цей період ознаменувався кривавим виснаженням та незмінною стійкістю захисників України. У цій статті розглядаються останні події на основних театрах бойових дій, з акцентом на Харків, Запоріжжя та інші спірні регіони.

Харків під вогнем: Північний гамбіт Росії

Наприкінці квітня та на початку травня Збройні сили Росії розпочали відновлений наступ на північ від Харкова, другого за величиною міста України. Наземні війська спробували прорватися через кордон поблизу Вовчанська та Липців, прагнучи розтягнути українську оборону та, можливо, загрожувати Харкову наземним оточенням.

Російські підрозділи, за підтримки інтенсивної артилерії та бомбардувань з безпілотників, пройшли шлях у кількох селах, але зіткнулися зі скоординованою обороною України. 92-га механізована бригада України, за підтримки військ територіальної оборони та нещодавно прибулих розвідувальних безпілотників, поставлених Заходом, уповільнила просування засідками та точними артилерійськими ударами. Однак ціна для цивільного населення була високою. Російські безпілотники «Ланцет» та ракетні обстріли неодноразово завдавали ударів по самому Харкову, лише за останні два тижні зареєстровано понад 100 жертв серед цивільного населення.

Незважаючи на руйнування, військові майже не вірять, що Харків перебуває під безпосередньою загрозою захоплення. Українські лінії залишаються стійкими, а логістичні витрати для Росії на підтримку повномасштабного наступу так глибоко вглиб української території, особливо без переваги в повітрі, залишаються непомірними.

Запоріжжя: місце смерті російських військ

Південний фронт навколо Оріхова та Роботиного в Запорізькій області продовжує залишатися одним із найсмертоносніших полів битв у війні. Після зимового затишшя російські війська відновили наступальні операції наприкінці березня, можливо, перевіряючи слабкість ешелонованої оборонної лінії України.

Однак ціна для нападників була вражаючою. За даними Генерального штабу України та підтвердженими британською та естонською військовою розвідкою, лише з квітня Росія втратила від 7000 до 10 000 убитих або поранених у цьому секторі. Супутникові знімки та перехоплені повідомлення свідчать про те, що 58-ма загальновійськова армія Росії втратила понад 100 бронетехніків у невдалих спробах пробити українські мінні поля та укріплення.

Оборона України в цьому регіоні значною мірою спирається на системи спостереження, що постачаються НАТО, розвідку з використанням безпілотників та ракетні удари з використанням системи наведення HIMARS. Місцевість сприяє захисникам, і Україна використовує мобільну артилерію та високоточні боєприпаси, щоб придушити кожен наступ росіян.

Східний Донбас: кривавий, але глухий кут

У Донецькій та Луганській областях російські війська продовжують просуватися в районі Часів Яру, Мар'їнки та Авдіївки — міст, які вже перетворилися на руїни через безперервні обстріли. Падіння Авдіївки на початку року дало Росії психологічний поштовх, але подальші операції зайшли в глухий кут.

Часів Яр зараз є центром бойових дій на сході, оскільки його висота та доступ до доріг дадуть російській артилерії перевагу над українськими лініями на заході. Але українська армія, навчаючись на попередніх помилках, залучила елітні повітряно-десантні та спеціальні підрозділи до оборони цього району, перетворивши житлові будинки та заводи на опорні пункти, схожі на фортеці.

Хоча жодна зі сторін не досягає значних територіальних здобутків, втрати в особовому складі величезні. Як Росія, так і Україна, за повідомленнями, щодня втрачають від 500 до 800 солдатів на всіх напрямках, причому війна з використанням безпілотників, артилерія та штурм окопів завдають особливо жорстоких втрат.

Українські контрнаступи: тактичні, але обмежені

Україна розпочала кілька локальних контратак поблизу Кремінної в Луганську та на південь від Вугледара в Донецьку. Це не повномасштабні наступальні операції, а радше тактичні рейди, спрямовані на те, щоб змусити російські підрозділи передислокуватися, перерозтягнути свої позиції або залишити їх.

Західне обладнання для нічного бою, включаючи інфрачервоні приціли та барражувальні боєприпаси, дозволило українським спецпідрозділам проводити точні рейди в тилу російських ліній, знищуючи склади боєприпасів та командні пункти.

Тим не менш, український прогрес залишається скромним. Без переважної переваги в артилерії чи авіації Україна поки що не може розпочати ще один масштабний контрнаступ, подібний до того, що спостерігався влітку 2023 року. Наразі її основна увага зосереджена на виснаженні: зниженні російської логістики та людських ресурсів перед майбутніми операціями.

Повітряна війна та удари на великі відстані

Небо над Україною залишається запеклим. Росія продовжує обстрілювати цивільною та військовою інфраструктурою хвильовими об'єктами безпілотників «Шахед» та ракет «Калібр», тоді як Україна посилила використання далекобійних безпілотників для ударів углиб окупованого Криму та навіть по Бєлгородській та Курській областях Росії.

Обидві сторони адаптувалися до технологій радіоелектронної боротьби та боротьби з безпілотниками, що призвело до жорстокої гри в кішки-мишки. Серед найзначніших українських ударів – неодноразові удари по кримських залізничних вузлах та успішний напад на логістичну базу Чорноморського флоту поблизу Севастополя на початку травня.

Стратегічний огляд

Російські Збройні Сили адаптувалися та перегрупувалися після невдач у 2022 та 2023 роках, демонструючи, що вони зберігають небезпечну здатність накопичувати сили та проводити наступальні операції. Однак ці операції часто пов'язані з надзвичайними витратами особового складу та техніки, особливо на півдні.

Україна, хоча й стикається зі сповільненням допомоги США та затримками з постачанням боєприпасів з Європи, продовжує триматися та завдає непропорційних втрат. Її нові партнерства з ЄС у сфері оборонної промисловості та зростання вітчизняного виробництва безпілотників можуть почати приносити плоди до кінця літа.

Однак, без сталої міжнародної підтримки та подальшої політичної підтримки, здатність України проводити широкомасштабний контрнаступ залишається обмеженою. Війна, наразі, є виснажливою, жорстокою тупиковою ситуацією на виснаження, в якій кожна сторона прагне невеликих тактичних перемог, але жодна з них ще не досягла прориву.

Висновок станом на початок травня 2025 року

Війна в Україні зараз характеризується невпинним виснаженням, руйнівними ударами та локальними наступальними діями, які часто призводять до катастрофічних людських втрат. Хоча російські сили залишаються небезпечними та адаптивними, українські захисники довели свою майстерність у використанні технологій, місцевості та координації. З наближенням літньої кампанії до свого апогею напрямок війни, ймовірно, залежатиме від зовнішньої підтримки, політичних рішень у Вашингтоні та Брюсселі, а також порогу виснаження обох армій.