Закон про економічне збалансування Росії: крах, контроль чи скорочення?

У той час, як війна в Україні триває вже третій рік, економічна стійкість Росії стикається зі зростаючим внутрішнім та зовнішнім тиском. Хоча Кремль два роки ігнорував прогнози Заходу про неминучий крах, нові повідомлення зсередини Росії свідчать про те, що фасад стабільності тріскається. Повідомляється, що Державна Дума (парламент Росії) готує законодавство, яке передбачає різке підвищення податків як для фізичних осіб, так і для корпорацій, тоді як рівень неплатоспроможності серед приватного бізнесу стрімко зростає. Ці події відродили нагальне питання: чи наближається російська економіка до краху, чи вступає в нову, більш репресивну фазу воєнної мобілізації?

Офіційна стабільність проти кризи, що розвивається

За номіналом, російські економічні дані свідчать про те, що країна справляється. МВФ, згідно з наявними даними, припустив зростання ВВП на 3,2% у 2024 році. Рубль, хоча й ослаблений, залишається торгуваним. Рівень зайнятості номінально високий, а військово-промислове виробництво зростає. Але ці цифри приховують спотворену реальність:

• Значна частина зростання – це мілітаризований ВВП, пов'язаний з виробництвом озброєнь, логістикою та державними закупівлями.

  
  

• Інфляція неухильно зростає, а основні товари стають дедалі недоступнішими для пересічних росіян.

  
  

• Стабільність рубля жорстко контролюється Центральним банком, який витрачає резерви та підтримує високі процентні ставки (наразі на рівні 16%).

  
  

• Дефіцит бюджету зростає, а доходи від нафти і газу не витримують очікувань через обмеження цін та витрати на обхід санкцій.

Економічна стратегія Кремля спиралася на три складові: експорт енергоносіїв (особливо до Китаю та Індії), контроль за рухом капіталу (запобігання виведенню грошей з країни без дозволу уряду) та масштабне державне втручання. Але всі три складові зараз переживають власну тягар.

Оподаткування як тривожний сигнал: відчай чи реструктуризація?

Нещодавні витоки інформації від російських економістів та бізнес-діячів, пов'язаних з урядом, свідчать про те, що Дума готує масштабні податкові реформи, спрямовані на зміцнення федерального бюджету:

• Податок на доходи фізичних осіб (наразі 13% для доходів до 5 мільйонів рублів (61 728 доларів США за сьогоднішнім обмінним курсом 1 долар США до 80 рублів); 15% після цього; 30% для нерезидентів з доходів, отриманих з російських джерел; 4-6% від обороту для самозайнятих осіб) може різко зрости, особливо для тих, хто заробляє вище середнього, та експатріантів.

  
  

• Податок на прибуток підприємств (наразі 20%) може зрости до 30–40% для приватних компаній, які не беруть участі в державних оборонних контрактах.

  
  

• Податок на додану вартість (ПДВ) може бути підвищений з 20% до 25%, що стане найвищим рівнем в історії Росії після розпаду Радянського Союзу.

Підвищення податків, сформульоване чиновниками як частина «справедливого внеску в національні зусилля», відображає глибоке фінансове навантаження. У воєнних економіках підвищення податків не є рідкістю, але цей конкретний набір реформ непропорційно спрямований на скорочувану кількість приватних підприємств та споживачів, які все ще перебувають поза прямим державним контролем.

Це також політично небезпечно. Підвищення ПДВ найбільше вдарить по споживачах, тоді як підвищення корпоративних податків може прискорити банкрутства та відтік капіталу (росіяни зазвичай експортують гроші, уникаючи контролю за рухом капіталу готівкою), особливо серед і без того нестабільних малих та середніх підприємств (малих та середніх підприємств).

Приватний сектор на межі

Одним із найяскравіших показників економічної небезпеки є різке зростання кількості заяв про банкрутство серед приватних фірм. Згідно з незалежними російськими аналітиками та витоком регіональних даних:

• До 35% компаній, не пов'язаних з державою, є неплатоспроможними або перебувають у критичному стані.

  
  

• Роздрібна торгівля, сфера послуг та легка промисловість постраждали від інфляції, нестачі робочої сили та обмеженого імпорту запчастин і товарів.

  
  

• Зосередженість Кремля на консолідації військово-промисловості відволікла капітал і кваліфікованих працівників від цивільного сектору.

  
  

• Реквізиція заводів та логістичних компаній під час війни (тобто фактична націоналізація) – легалізована в рамках російської «економіки часткової мобілізації» – ще більше дестабілізувала регіональні ринки.

Фактично, Росія переживає повзучу демаркетизацію значної частини своєї економіки. Прибуткові фірми або націоналізують, або передають під контракти оборонному сектору, або змушують їх здійснювати політично вигідні злиття. Ті, хто не бажає дотримуватися вимог, стикаються з регуляторними переслідуваннями, фінансовими аудитами або оподаткуванням на умовах кари.

Іншими словами, Росія повертається до командної економіки радянських часів.

Санкції, тіньові ринки та системна нестабільність

Незважаючи на обхід західних санкцій через тіньові флоти (танкери, що експортують вуглеводні, використовують підроблені документи для приховування походження суден та вантажів), торгівлю з третіми країнами (тобто з країнами, що не запровадили санкції) та валютні свопи (похідний інструмент у фінансах, який використовується як метод обміну рублів на долари США, фактично не регульований, якщо здійснюється через ринки третіх країн), кумулятивний ефект санкцій проявляється:

• Імпорт високотехнологічних товарів для всього, від автомобілебудування до медичного обладнання, залишається дуже обмеженим.

  
  

• Банки були відрізані від ліквідності в доларах та євро, що змусило їх покладатися на нестабільні резерви в юанях (особливо нестабільні через поточну торговельну війну між США та Китаєм).

  
  

• Російська схема «паралельного імпорту» товарів, що підпадають під санкції, зокрема тих, що необхідні для військового обладнання, працює, але за завищеними цінами, і вразлива до подальших вторинних санкцій, які, за словами США, вони розглядають. ЄС може наслідувати цей приклад.

Зусилля Заходу, спрямовані на зменшення доходів від російської нафти, зокрема через обмеження ціни на нафту країнами Великої сімки у 60 доларів США за барель та обмеження на страхування суден, мали обмежений, але зростаючий вплив. Бюджетні показники свідчать про зростаючу залежність від китайських та індійських покупців, які тепер вимагають більших знижок, використовуючи відсутність альтернатив у Росії.

Чи неминучий колапс?

Малоймовірно, що Росія зіткнеться з раптовим, повним економічним колапсом. Натомість ситуація вказує на структурну деградацію економічної життєздатності, масковану державною статистикою та тимчасовим військовим попитом. Реальна небезпека полягає в довгостроковому спуску до автархії воєнного часу, коли споживчі ринки скорочуються, приватне підприємництво зникає, а економіка перетворюється на командну систему постачання для війни та виживання еліти.

Однак, кілька показників можуть сигналізувати про крах або кризу в найближчому майбутньому:

• Громадські заворушення через ціни на продукти харчування, вартість житла або підвищення податків.

  
  

• Різке падіння доходів від нафти і газу, особливо якщо Китай скоротить закупівлі.

  
  

• Каскад банкрутств у таких секторах, як роздрібна торгівля, будівництво та сільське господарство.

  
  

• Нездатність підтримувати вартість рубля, незважаючи на контроль за рухом капіталу та процентні ставки.

Геополітичні наслідки

Для західних політиків російська податкова криза та криза неплатоспроможності є одночасно попередженням і можливістю:

• Економічна напруга може посилити агресію Росії, оскільки Кремль прагне відволікти увагу або примусити її через слабкість.

  
  

• З іншого боку, фінансова нестабільність може підірвати єдність режиму, що призведе до внутрішніх розколів.

  
  

• Вторинні санкції проти китайських та індійських посередників можуть посилити існуючі вразливості.

  
  

• Підтримка економічної стійкості та прозорості України стає ще більш важливою на відміну від економічного занепаду Росії.

Висновок: контрольоване опікування чи системний колапс?

Російська економіка воєнного часу досягла критичного моменту. Збільшення податків та банкрутства підприємств – це не просто фінансові події, а симптоми режиму, що перебуває під тиском і намагається зберегти ілюзію економічної сили, одночасно централізуючи дедалі більший контроль. Крах ще не неминучий, але вартість підтримки стабільності швидко зростає, а суспільний договір, що існує в Росії з 2000 року, згідно з яким середній клас насолоджувався зростанням рівня життя в обмін на життя в умовах авторитаризму, починає руйнуватися.

Незалежно від того, чи зазнає російська економіка краху, вибуху чи просто закостеніє, перетворившись на постійну військову машину, її траєкторія руху буде спрямована вниз. Питання зараз полягають у тому, як швидко, як далеко і якою ціною — для російського народу, її сусідів та всього світу.