Третя світова війна? Оцінка перспектив геополітичної ескалації серед провідних держав

Протягом десятиліть після закінчення Другої світової війни ідея «Третьої світової війни» залишалася примарною загрозою — викликаною в ядерних кошмарах та сценаріях холодної війни, але так і не матеріалізованою. Однак у третьому десятилітті двадцять першого століття ця фраза знову входить у публічний дискурс, не як гіпербола, а як законний предмет геополітичного аналізу. Зближення високоінтенсивних регіональних конфліктів, загострення конкуренції великих держав та ерозія режимів контролю над озброєннями відродили можливість системної глобальної конфронтації.

Тут ми розглядаємо, чи може поточна траєкторія міжнародних відносин між провідними державами — зокрема, Сполученими Штатами, Китаєм, Росією та, меншою мірою, Іраном і Північною Кореєю — призвести до нової світової війни. Ми досліджуємо структурні умови, потенційні точки загострення, динаміку ескалації та стримувальні фактори, які можуть визначити, чи залишиться такий конфлікт теоретичним, чи стане трагічно реальним.

Структурні умови: повернення до багатополярної конкуренції

З кінця Холодної війни світ перейшов від однополярного світу, де домінували Сполучені Штати, до складнішого багатополярного порядку. Китай став майже рівним конкурентом в економічному та військовому плані; Росія, хоча й економічно ослаблена, стверджує себе у військовому та ідеологічному плані; а сузір'я регіональних держав, як наслідок, стало більш наполегливим, часто з ревізіоністськими цілями.

Такий розподіл влади нагадує системи міжнародних відносин до 1914 або 1939 років: численні суб'єкти з конфліктуючими інтересами, відсутність ефективних механізмів вирішення конфліктів та діяльність у рамках погіршеної нормативної бази. Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй дедалі більше паралізована. Міжнародні договори про ядерну зброю, такі як Новий СНО, або закінчилися, або перебувають під тиском. Міжнародний порядок, заснований на правилах, більше не дотримується повсюдно.

У цьому контексті перспектива протистояння великих держав більше не здається малоймовірною. Більше немає єдиного глобального арбітра, а регіональні конфлікти ризикують перерости в більші війни, оскільки альянси випробовуються на міцність, а червоні лінії перетинаються.

Точки загострення та шляхи ескалації

Наразі існують три основні театри бойових дій, де локальний конфлікт може ймовірно перерости в ширшу війну:

1. Східна Європа (Росія–НАТО)

Війна в Україні призвела до непрямої, але екзистенційної конфронтації НАТО та Росії. Якщо Росія почне ескалацію за допомогою нетрадиційної зброї, або якщо держава-член НАТО зазнає прямої атаки — ракетою, безпілотником чи диверсією — зобов'язання альянсу за статтею 5 можуть спровокувати різку відповідь. Білорусь, Сувалкська ділянка (тонка смуга території між Польщею та Литвою, що межує з російським союзником Білоруссю) та Чорне море є потенційними векторами ескалації.

2. Східна Азія (Китай–Тайвань–США)

Заявлений намір Китаю возз'єднатися з Тайванем, якщо необхідно, силою, залишається найочевиднішим сценарієм війни між США та Китаєм. Китайське вторгнення, ймовірно, залучить Сполучені Штати, Японію та, можливо, Австралію. Кібервійна, космічні та морські аспекти такого конфлікту можуть швидко поширитися за межі Тайванської протоки.

3. Близький Схід (вісь Іран–Ізраїль–США)

Поєднання ізраїльських превентивних заходів, іранського ядерного просування та опосередкованої війни в Лівані, Сирії, Іраку та Ємені створює порохову бочку. Регіональна війна за участю Ірану, Ізраїлю, "Хезболли" та американських ресурсів може залучити російські чи китайські інтереси та призвести до спроби глобальної перебудови на Близькому Сході.

Інші потенційні гарячі точки включають ядерні провокації Північної Кореї; прикордонну напруженість між Індією та Китаєм; або розпад нестабільних держав, що перебувають під патронажем великих держав (наприклад, Сирії, Лівії чи Судану).

Логіка ескалації

Хоча жоден із цих конфліктів не повинен перерости у глобальну війну, ризики полягають у прорахунках, пастках та нелінійній ескалації. У фрагментованому медійному та розвідувальному середовищі туман війни опускається швидше. Наприклад, кібератаки можуть бути неправильно приписані та спровокувати непропорційні удари у відповідь. Автономні системи зброї можуть діяти непередбачувано. Політичні лідери можуть зіткнутися з внутрішнім тиском, щоб здаватися сильними та відмовитися від дипломатичних спроб.

У багатополярних конфліктах альянси збільшують небезпеку ланцюгової реакції. Регіональна війна між НАТО та Росією може призвести до того, що Китай чи Іран займуть опортуністичну позицію в інших місцях. І навпаки, війна між США та Китаєм через Тайвань може надати Росії сміливості діяти більш агресивно в Європі. Одночасний тиск у різних регіонах може напружити можливості Заходу та підштовхнути події до системного конфлікту.

Обмеження та стримувальні фактори

Незважаючи на ризики, кілька важливих факторів все ще стримують початок повномасштабної світової війни.

1. Ядерне стримування

Логіка взаємно гарантованого знищення (ВГЗ) залишається незмінною. Усі великі держави розуміють, що пряма війна між державами, що володіють ядерною зброєю, може знищити цивілізацію. Поріг для застосування ядерної зброї залишається високим, і стратегічна стриманість поки що переважає — навіть в Україні, де російські загрози ескалації ще не перетворилися на тактичне застосування ядерної зброї.

2. Економічна взаємозалежність

Глобалізація призвела до безпрецедентної економічної заплутаності. Китай залежить від західних ринків і технологій; Росія, хоча й відокремлена, все ще потребує експортних доходів; США зіткнуться з колапсом ланцюга поставок у відокремленому світі. Світова війна спустошить світову торговельну та фінансову системи.

3. Внутрішні витрати

Масштабна війна вимагає внутрішньої мобілізації. У більшості демократій, і навіть у деяких автократіях, громадська думка залишається дуже стійкою до тривалого військового втручання. Непопулярність воєн в Іраку та Афганістані досі суттєво впливає на американське стратегічне мислення.

4. Стратегічна неоднозначність та зворотні канали

Незважаючи на риторичні маневри на межі конфлікту, канали комунікації та деконфлікту зберігаються. Військові переговори між США та Китаєм, гарячі лінії між НАТО та Росією, а також зворотні канали ООН допомагають запобігти переростанню нещасних випадків у війни.

«Сіра зона » світової війни?

Один правдоподібний контраргумент полягає в тому, що Третя світова війна вже розпочалася, не в традиційних військових термінах, а як глобальне змагання в сірій зоні: кібервійна, інформаційні операції, економічний примус, саботаж та опосередковані конфлікти. З цієї точки зору, світ вже залучений до дифузної, гібридної боротьби, де традиційні концепції війни та миру більше не застосовні.

Російські дезінформаційні кампанії, китайське кібершпигунство, експорт іранських безпілотників та західні санкції є частиною складного, постійного протистояння, яке охоплює весь світ. Воно повільніше, більш неоднозначне, але не менш суттєве.

Це піднімає питання, чи «світова війна» завжди має означати перетин кордонів арміями. Якщо критична інфраструктура паралізована, економіка покалічена, а демократичні суспільства дестабілізовані, то відсутність відкритої війни може не означати відсутність самої війни.

Небезпечне, але не неминуче майбутнє

Можливість Третьої світової війни, як у конвенційній, так і в гібридній формі, не можна відкидати в нинішніх стратегічних умовах. Умови, які історично призводили до світових війн – багатополярність, гонка озброєнь, ідеологічне суперництво та системні потрясіння – знову присутні. Однак здатність людства до самознищення також ніколи не була більшою, що накладає потужні обмеження.

Щоб уникнути світової війни, потрібно більше, ніж просто обережність. Це вимагає оновлення дипломатії, зміцнення міжнародних інституцій, архітектури кризового менеджменту та спільного визнання того, що в ядерну епоху немає справжніх переможців у глобальних конфліктах.

Майбутнє залишається невизначеним. Але історія вчить, що війни рідко прагнуть — їх просто тягнуть до них. Небезпека полягає не в тому, що хтось хоче світової війни, а в тому, що через прорахунок, гординю чи зволікання світ може натрапити на неї. Тільки пильність, стриманість та лідерство можуть запобігти реалізації цієї можливості.