Вплив конфлікту на економіку України: отримані уроки

З початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року економіка України стала прикладом стійкості, адаптації та трансформації у воєнний час. Втрати були величезними: руйнування інфраструктури, переміщення робочої сили, порушені торговельні шляхи та дефіцит бюджету похитнули економічну основу країни. Однак, попри негаразди, Україна продемонструвала надзвичайну здатність до витривалості та реформ. До середини 2025 року вимальовується чіткіша картина не лише щодо вартості війни, але й щодо уроків, які Україна та міжнародна спільнота можуть винести з подолання збройного конфлікту в сучасній глобалізованій економіці.

У цьому есе оцінюється головна економічна ситуація в Україні, визначаються ключові уроки на майбутнє та розглядається, як Україна може перетворити післявоєнне відновлення на довгострокове процвітання.

Макроекономічний колапс та часткове відновлення

Економіка України скоротилася приблизно на 29 відсотків у 2022 році — це найбільше річне падіння в історії незалежної країни. Безпосереднім наслідком війни стала втрата виробничих потужностей в окупованих або прифронтових регіонах, які історично становили непропорційно велику частку промислового виробництва та експорту України. Маріуполь, Сєвєродонецьк, а також частини Харківської та Запорізької областей — усі ключові промислові центри — були зруйновані або захоплені.

Однак до 2023 року, завдяки фінансовій підтримці Заходу, економіка почала помірне відновлення. МВФ, Світовий банк та ЄС разом влили мільярди доларів стабілізаційної допомоги, що дозволило Україні підтримувати державні послуги, виплачувати зарплати та пенсії, а також розпочати попередній ремонт інфраструктури. Зростання відновилося у 2024 році та, за прогнозами, продовжиться до 2025 року, хоча й з низької бази.

Урок 1 : Рання та послідовна макрофінансова допомога є важливою для запобігання економічному спаду у воєнний час, особливо для країн, що перебувають під екзистенційною загрозою.

Переміщення та напруга на ринку праці

Понад шість мільйонів українців втекли за кордон, а ще мільйони стали внутрішньо переміщеними особами. Це мало два основні наслідки: по-перше, значну втрату кваліфікованої робочої сили з регіонів, які найбільше постраждали від бойових дій; по-друге, перевантаження житловим фондом, послугами та зайнятістю у відносно безпечних регіонах, таких як Львів, Івано-Франківськ та Ужгород.

Робоча сила також опинилася під тиском через масову мобілізацію. Сотні тисяч чоловіків працездатного віку були призвані на військову службу або пішли добровольцями, що вилучило їх з цивільної економічної діяльності. Жінки розширили свої ролі в логістиці, сільському господарстві та цивільному управлінні, прискоривши зміни в гендерній динаміці в економіці.

Урок 2 : Гнучка, децентралізована політика праці, що включає переносні пільги, програми «підвищення кваліфікації» (навчання працівників новим навичкам) та програми реінтеграції, має вирішальне значення для підтримки продуктивності в умовах масового переміщення та мобілізації.

Збої в сільському господарстві та експорті

Україна колись була одним з найбільших у світі експортерів пшениці, соняшникової олії та кукурудзи. Війна серйозно порушила цю торгівлю. Блокади чорноморських портів, зокрема Одеси та Миколаєва, а також руйнування інфраструктури, включаючи зерносховища та залізниці, негативно вплинули на експорт сільськогосподарської продукції. Тимчасова Чорноморська зернова ініціатива, укладена за посередництва ООН, ненадовго допомогла, але вихід Росії з угоди у 2023 році поновив невизначеність.

Тим часом сусідні країни час від часу запроваджували обмеження на імпорт українського зерна для захисту власних ринків, що підкреслює крихкість регіональної економічної солідарності в умовах кризи.

Урок 3 : Диверсифікація торгівлі, стійкість логістики та локалізовані ланцюги створення вартості (де прибутки можна отримати без експорту) є незамінними для економічної безперервності під час війни. Такі експортні коридори, що існують, повинні бути адаптивними та політично захищеними.

Цільова інфраструктура та енергетична система

Росія систематично атакувала українську енергетичну інфраструктуру — теплові електростанції, підстанції та гідроелектростанції — особливо в зимові місяці. Поступові відключення електроенергії, нормування та саботаж інфраструктури стали постійними рисами економічного життя України. Проте уряд, часто підтримуваний приватними технологічними та енергетичними компаніями, швидко відреагував, запровадивши децентралізовані енергетичні системи, генератори та навіть часткову автономію енергосистеми в деяких регіонах.

Зусилля з реконструкції дедалі більше зосереджуються на відновлюваній енергії та децентралізованих мережах. У деяких районах сонячна та вітрова енергетика замінили зруйновані централізовані електростанції.

Урок 4 : Децентралізована, відновлювана та модульна інфраструктура підвищує стійкість у воєнний час і має бути наріжним каменем післявоєнної відбудови.

Прискорення оборонної промисловості

Одним з небагатьох секторів, що розвивалися під час війни, була вітчизняна оборонна промисловість України, що швидко розвивалася. Хоча міжнародна військова допомога домінувала в заголовках новин, українські компанії — від виробників безпілотників до розробників програмного забезпечення — швидко адаптувалися до потреб поля бою 21-го століття. Партнерство з іноземними оборонними фірмами стимулювало інновації та створення робочих місць на місцевому рівні.

Цей зсув викликав дискусію щодо довгострокової економічної орієнтації України: чи повинна країна запровадити промислову політику, орієнтовану на оборону, подібну до Ізраїлю після 1948 року чи Південної Кореї часів Холодної війни, чи це має бути тимчасовою відповіддю на екзистенційні загрози.

Урок 5 : У затяжних конфліктах вітчизняна оборонна промисловість може стати каталізатором ширших технологічних інновацій та національної економічної автономії, якщо її стратегічно інтегрувати.

Корупційні ризики та інституційні реформи

Незважаючи на гострі обставини воєнного часу, Україна продовжує боротьбу з корупцією. Прозорість у військових закупівлях, цифровізація державних послуг та міжнародні умови надання допомоги зміцнили державні інституції. Платформа електронного урядування «Дія», яка спочатку була зручною, стала національним надбанням для забезпечення ефективності адміністрування у воєнний час.

Однак занепокоєння зберігається, особливо щодо фондів реконструкції та регіонального управління. Західні партнери все частіше пов'язують допомогу з перевіреним прогресом у верховенстві права, прозорості державних закупівель та судовій реформі.

Урок 6 : Конфлікт не повинен зірвати реформу управління; навпаки, допомога під час війни має бути обумовлена прозорістю для побудови міцних інституцій, які виживуть після війни.

Психологічні та демографічні втрати

Економічне відновлення не можна оцінювати виключно у фінансових термінах. Травма війни підірвала довіру споживачів, настрої інвесторів та довгострокову демографічну стабільність. Народжуваність знизилася, еміграція кваліфікованої молоді зросла, а кількість психічних розладів почастішала.

Післявоєнна Україна потребуватиме не лише відновлення інфраструктури, а й соціальної та психологічної реконструкції. Людський капітал — травмований, розсіяний або поранений — потребує реінвестування через програми освіти, охорони здоров’я та репатріації.

Урок 7 : Збереження людського капіталу є таким же важливим, як і фізична реконструкція, у постконфліктному економічному плануванні.

План стійкого відновлення

Війна назавжди змінила економіку України. Цілі сектори зникли, інші ж виникли. Ланцюжки поставок, торговельні партнерства та фіскальна політика були переформовані конфліктом. Однак, гнучкість України у подоланні потрясінь, підтримана міжнародною солідарністю, довела, що навіть в умовах облоги країна може підтримувати основну економічну функціональність та сіяти зерна майбутнього відновлення.

Уроки воєнної економіки України стосуються не лише неї самої, а й усього світу. Вони демонструють цінність розподіленої інфраструктури, інституційної прозорості, адаптивності робочої сили та інновацій під тиском. Якщо буде забезпечено мир і ці уроки будуть враховані, Україна може стати не просто країною, що вижила, а й взірцем постконфліктного відновлення у ХХІ столітті.