Підкорена республіка: Україна під російською окупацією

У найпохмурішому з можливих наслідків російської агресивної війни падає українська держава. Захід, розділений і втомлений, припиняє підтримку. НАТО ніколи не втручається безпосередньо. Київ падає. Уряд тікає або його захоплюють. Росія встановлює маріонетковий режим. Збройні сили України, позбавлені постачання та керівництва, розпадаються на партизанський опір або ж насильно розформовуються. Країна, колись горда та непокірна республіка в серці Європи, окупована — поглинена імперським баченням Росії Володимира Путіна.

Те, що настане після цього, не буде миром. Це буде повільний, жорстокий розпад української національної тканини, стирання суверенітету, ідентичності та демократії за авторитарного режиму, прагнучого домінування та історичної помсти.

Системні репресії та масові депортації

Відразу після окупації Кремль, ймовірно, розпочне масштабну кампанію відплати. Спираючись на тактику, що застосовувалася на окупованих територіях, таких як Маріуполь та Мелітополь, російська держава запровадить:

• Масові арешти колишніх українських чиновників, військовослужбовців, журналістів та лідерів громадянського суспільства. Тисячі людей утримувалися у фільтраційних таборах або депортувалися до виправних колоній у Сибіру та на Далекому Сході.

  
  

• Цілеспрямовані вбивства партизанських лідерів та голосних критиків російського правління, як це було видно в окупованому Херсоні (до листопада 2022 року) та Бердянську.

  
  

• Примусова русифікація: українська мова та історія будуть викреслені з системи освіти. Російська стане єдиною мовою навчання та управління.

  
  

• Розлучення сімей та депортація дітей – практика, яка вже задокументована та засуджена міжнародними судами. Метою буде асиміляція майбутніх поколінь у «лояльну» російську ідентичність.

Десятки тисяч — можливо, сотні тисяч — втікали через кордони до Європи, шукаючи притулку від репресій. Інші зникали в лісах та міських руїнах, формуючи збройний опір, що нагадував Українську повстанську армію після Другої світової війни.

Політичний реінжиніринг та маріонеткове управління

Після ліквідації конституційного ладу Україна буде розділена на «федеральні округи», що відповідають російській політичній архітектурі. Окупаційна влада — ймовірно, що складається з ФСБ Росії, Росгвардії (Національної гвардії Росії, автономного правоохоронного та безпекового органу, що налічує близько 400 000 військовослужбовців, що безпосередньо підзвітні президенту Росії та не підзвітні судам чи службам безпеки) та Міністерства оборони Росії — контролюватиме систему лоялістських губернаторів. Вибори будуть інсценованими, але беззмістовними, створюючи ілюзію легітимності.

Призначений Москвою «президент України», можливо, колишній український політик, який став колаборантом, правитиме з сильно мілітаризованого Києва або альтернативної столиці, як-от Харків. Політичні рухи російського зразка «Єдина Росія» витіснитимуть існуючі партії, а опозиція буде оголошена поза законом.

Українська православна церква буде підпорядкована Російському патріархату. Незалежні релігійні чи культурні установи будуть закриті або передані під контроль держави.

Економічне розграбування та руйнування навколишнього середовища

Економіка України буде знищена та переорієнтована на обслуговування російських інтересів. Окупаційна влада захопить:

• Сільськогосподарські активи: багатий чорнозем України (« чорнозем ») експлуатувався б для експорту продовольства до Росії та її союзників. Фермерів, які відмовляються співпрацювати, виселяли б або ув'язнювали.

  
  

• Промислові потужності: сталеливарні заводи в Запоріжжі, порти в Одесі та інфраструктура в Дніпрі будуть реквізовані або демонтовані.

  
  

• Енергетичні активи: атомні електростанції, газопроводи та вугільні родовища перейдуть у державну власність Росії, що завершить встановлення енергетичного контролю над Східною Європою.

Шкода за довкілля, яка вже й так величезна через війну випаленої землі, яку ведуть російські збройні сили, погіршиться. Забруднені річки, вирубані ліси та зони радіоактивного ризику, такі як Запоріжжя, стануть постійними шрамами на українському ландшафті.

Геополітичні наслідки та крах порядку, заснованого на правилах

Успішне завоювання України Росією не закінчиться на Україні. Посил буде чітким: гарантії безпеки Заходу є порожніми, а могутність переважає закон.

• Молдова та Грузія опинилися б під безпосередньою загрозою анексії або зміни режиму.

  
  

• Балтійські країни зіткнуться з посиленням гібридних атак, а східний фланг НАТО буде змушений перейти в режим постійної кризи.

  
  

• Китай, підбадьорений паралічем Заходу, може пришвидшити плани окупації Тайваню, змінивши безпековий порядок в Азії.

  
  

• Глобальні автократії, від Ірану до Північної Кореї, відчували б себе здатними діяти, не боячись серйозних заходів помсти.

Світовий порядок після 1945 року, заснований на суверенітеті, правах людини та територіальній цілісності, зазнав би потенційно непоправного удару.

Підпілля Духа: Опір та зерна відродження

Однак навіть під час окупації Україна не зникне.

Партизанська війна спалахнула б у Карпатах, центральних лісах та східних промислових зонах. Українська діаспора, натхненна моральною ясністю та пам'яттю про зраду, фінансувала б мережі опору та поширювала б правду за кордоном.

У таємних школах викладали б українську мову та історію. Поширювалася б контрабандна література та самвидав (самовидавництво, щоб обійти радянську цензуру). Синьо-жовтий прапор, заборонений та криміналізований, став би священним символом — його малювали б на стінах вночі, носили б під одягом, ховали б у трунах та ексгумували б на волі.

Історія пропонує безліч прикладів — від Польщі, країн Балтії та Балкан — коли нації пережили окупацію. Вільна Україна, хоч і під затопленням, вистояла б.

Ціна відмови

Це похмуре бачення не є неминучим, але воно цілком правдоподібне, якщо Україна програє свою війну самотужки.

Це попередження про те, що відбувається, коли демократії залишаються беззахисними, коли імперське насильство заспокоюється, а горда, суверенна нація приноситься в жертву реальній політиці .

Виживання України — це не лише моральний імператив, а й стратегічна необхідність для виживання свободи у 21 столітті.

Якщо Україна впаде, світ не прокинеться до миру. Він прокинеться до страху — і майбутнього, сформованого тиранами.