Огляд Пентагоном системи ATACMS для України: чи має він якийсь реальний вплив?

23 серпня 2025 року газета Wall Street Journal повідомила, що з кінця весни Пентагон запровадив новий механізм затвердження високого рівня, який фактично блокує використання Україною поставлених США далекобійних армійських тактичних ракетних систем (ATACMS) для ударів по території Росії. Ця система розгляду, розроблена заступником міністра з питань політики Пентагону Елбріджем Колбі та яка робить міністра оборони Піта Хегсета головним органом, що приймає остаточне рішення, застосовується не лише до ATACMS, але й до певної європейської зброї, такої як британська «Штормова тінь», яка залежить від даних американської розвідки.

За попередньої адміністрації Байдена Україні було дозволено завдавати ударів за допомогою системи ATACMS на території Росії з листопада 2024 року. Згідно зі звітом Wall Street Journal , хоча офіційних змін у політиці не відбулося, новий процес розгляду фактично відмовив у схваленні принаймні в одному задокументованому випадку.

Заявлене обґрунтування цього обмеження корениться в позиції президента Трампа, який прагне заохотити мирні переговори з Москвою та висловлює стурбованість тим, що глибокі удари посилюють конфлікт. Водночас США продовжують постачати ракети розширеної дальності (ERAM) (з дальністю 280 миль) у рамках пакету озброєнь, що фінансується Європою, хоча вони також потребують схвалення США.

Вплив на операційну діяльність України

Історичний контекст: українські удари ATACMS

До цього нового обмеження Україна успішно використовувала систему ATACMS для проведення ударів високого рівня на контрольованій Росією території:

• Жовтень 2023: Під час операції «Стрекоза» проти аеропортів Луганська та Бердянська були застосовані системи протиракетної системи ATACMS, знищивши гелікоптери, злітно-посадкові смуги, склади постачання та, можливо, системи протиповітряної оборони.

  
  

• Березень–травень 2024: У Криму було зафіксовано влучання ракетних комплексів ATACMS більшої дальності, зокрема удари по центру зв'язку. Ці удари, а також удари у жовтні 2023 року, були завдані на окупованій Росією території України.

  
  

• Листопад 2024 року: За дорученням Байдена Україна завдала ударів по цілях на материковій частині Росії, знищивши склад боєприпасів у Брянську та уразивши радіолокаційну базу С-400 у Курську.

Ці операції продемонстрували посилену здатність України порушувати роботу російської логістики, протиповітряної оборони та військової інфраструктури за сотні кілометрів позаду лінії фронту.

Весна–літо 2025: Конверт, що скорочується?

З кінця весни 2025 року перегляд на рівні Пентагону обмежив подальші удари за допомогою ATACMS всередині Росії. Хоча точні запити на ціль та відмови залишаються нерозголошеними, це обмеження сигналізує про значне зниження можливостей Києва завдавати таких глибоких ударів за допомогою цієї платформи.

• Здатність України продовжувати свою попередню схему глибоких ударів по території Росії тепер залежить від індивідуального дозволу США, що зменшує оперативну автономію та темпи.

  
  

• Наявність запасів ATACMS видається обмеженою, а нова зелено-жовто-червона система пріоритету боєприпасів, запроваджена для визначення пріоритетності внутрішніх запасів США, ще більше пов'язує використання з ширшими проблемами щодо запасів США та стратегічними пріоритетами, включаючи стримування Китаю.

  
  

• Хоча Україна розробляє вітчизняні системи далекого радіусу дії, такі як крилата ракета «Фламінго» та розширені можливості безпілотників, які можуть частково компенсувати обмеження, ці системи ще не є еквівалентними за дальністю польоту або продемонстрованою ефективністю.

Збалансування стратегічних терезів

1. Які практичні тактичні обмеження?

На момент написання статті оперативний діапазон України в Росії, очевидно, суттєво не скоротився, оскільки ATACMS та аналогічні ракети були замінені ударами безпілотників з боку України з надзвичайною ефективністю. Ми вважаємо, що наступний список є повним (або майже повним) переліком усіх українських ударів по території Росії з 20 січня 2025 року:

• Кінець січня (26–27 січня) – Масштабні удари безпілотників по Рязанському нафтопереробному заводу та російській нафтоперекачувальній станції в Усть-Лузі, що спричинило зупинку роботи та пожежі.

• 29 січня – Атаки дронів на Мурманську, Нижегородську та Новгородську області; пошкодження нафтових об'єктів та промислових зон; пожежі в Мурманську.

• 3 березня – Удар безпілотника спричинив пожежу на Уфімському нафтопереробному заводі в Башкортостані.

• 4 березня – Безпілотники вразили нафтопереробний завод у Сизрані, Самарська область, промисловий комплекс у Ростовській області, а також було завдано удару поблизу Троїцького, Курська область, в результаті чого загинуло до 30 російських солдатів.

• 9 березня – Атака безпілотника на нафтопереробний завод у Чувашії, що стало першим зареєстрованим ударом у республіці.

• 10 березня – Новокуйбишевський нафтопереробний завод (Самарська область) зазнав ударів безпілотників.

• 14 березня – безпілотник врізався в Туапсинський нафтопереробний завод, Краснодарський край, спричинивши велику пожежу.

• 22 березня – у Самарській області було здійснено обстріл вибухового заводу «Промсинтез», хоча повідомлялося про незначні пошкодження.

• 23 березня – Удар безпілотника поблизу Волгоградського нафтопереробного заводу; диверсія залізниці у Смоленській області.

• 24 березня – ракетний/HIMARS-удар по російських гелікоптерах (Ка-52 та Мі-8) на посадочному майданчику в Бєлгородській області.

• 25 березня – Точний удар, в результаті якого загинуло ~30 солдатів у Кондратівці, Курська область.

• 9 квітня – Масований напад безпілотників у 13 російських регіонах, включаючи удари по авіабазі Оренбург, Моздоку в Північній Осетії, авіабазі Енгельс‑2 і навіть інцидент під Москвою, коли помилково збили гелікоптер.

• 2 травня – Атаки безпілотників на кримські авіабази, системи ППО С-300В та об’єкт космічної розвідки ГРУ у Ставропольському краї; удар морського безпілотника збив два російські літаки Су-30 біля Новоросійська.

• 21 травня – Хвилі від дронів спричинили вибухи в Тульській, Рязанській та Орловській областях, цілячись на військово-промислові об'єкти; московські аеропорти тимчасово закрито.

• 22 травня – Цільовий удар безпілотника по Кам'янському Хутору, Брянська область, в результаті якого загинула одна мирна жителька та один отримав поранення.

• 28 травня – Удар безпілотника по технопарку Зеленоград, Московська область; також повідомляється про вбивство безпілотника по російському танку приблизно за 42 км від лінії фронту.

• 1 червня – операція «Павутиння»: скоординовані удари безпілотників по п’яти глибоко розташованих російських авіабазах, зокрема Білій, Дягілєво, Іваново-Північному, Олені, Українці, в результаті чого було вражено 20–40 літаків та знищено до 13 стратегічних бомбардувальників (Ту-95 та Ту-22М3).

• 9 червня – українські безпілотники та ракети HIMARS завдають удару:

  • Рильськ, Курська область: уражено місце служби/центр.

  • Авіабаза Саваслейка (Нижегородська область): пошкоджено літаки МіГ‑31 і Су‑30/34.

  • Чебоксарський завод (Чувашія): уламки дрона спричинили пожежу на заводі з виробництва деталей для дронів.

• 19 червня – безпілотники атакують Волгоград, виводячи з ладу аеропорти у Волгограді, Саратові та Калузі.

• 25 червня – Удари дронів вразили об'єкт з виробництва дронів у Таганрозі; вибухи в Криму (Джанкой, Керч, мис Чауда).

• 26 червня – ракетна система С-400 у Криму пошкоджена внаслідок атаки безпілотника; інцидент у Курську (деталі невідомі, але, ймовірно, поранений китайський журналіст).

• 5 липня – Дрон атакує:

  • Чебоксари: спричинення промислової пожежі.

  • Енгельс: чути вибухи; скасовано рейси в Саратові, Ульяновську, Санкт-Петербурзі.

  • Авіабаза Борисоглібськ: пожежа після атаки дрона.

  • Владивостоцька область: диверсія на трубопроводі пошкодила лінії постачання військових об'єктів.

• 7 липня – Удар безпілотника по Краснозаводському хімічному заводу, Московська область; удар по Ільському нафтопереробному заводу, Краснодарський край.

• 17 липня – атаки дронів на Москву та Санкт-Петербург (затримка рейсів); жертви в Бєлгороді, Смоленську, Воронежі; кібератака ГУР (української військової розвідки) на Газпром.

• 20 липня – Диверсія в Тульській області, спрямована проти залізниці; рейси до Москви припинені; ударом знищено системи ППО С-300П та «Небо-М» у Бєлгородській області.

• 8 серпня – Удар безпілотника по 90-й зенітно-ракетній бригаді в Краснодарському краї, повідомляється про втрати; найдовший зареєстрований односторонній удар безпілотника (1800 км) був спрямований по радіолокаційній станції «Воронеж‑М» поблизу Орська, Оренбурзька область.

• 24 серпня (сьогодні, День Незалежності) – Масштабна атака безпілотників по всій Росії:

  • Курська АЕС: потужність реактора зменшена на 50%.

  • Усть-Лузький паливний термінал: масштабна пожежа на експортному майданчику «Новатека».

  • Промислові об'єкти в Сизрані, збої в роботі аеропорту Санкт-Петербурга, повідомлення про постраждалих.

  
  

Ці удари свідчать про те, що здатність України завдавати ударів глибоко всередині Росії — навіть аж до небезпечного східного порту Владивосток — суттєво не зазнала впливу обмежень Пентагону на використання ракет ATACMS.

2. Політичні та стратегічні обмеження

Крок щодо обмеження використання ракет ATACMS, очевидно, відображає ширший розрахунок: США намагаються балансувати між підтримкою оборони України та деескалацією напруженості з Росією. Заклики Трампа до мирних переговорів та критика «ударів далекої дальності» вплинули на більш обережну позицію Пентагону. Однак це може бути чистою ілюзією, враховуючи наполегливість України у завданні ударів глибоко всередині Росії, незважаючи на обмеження Пентагону.

Чи позиція Пентагону має якийсь реальний вплив?

Здається, що ні. У війні, яка характеризується з боку України посиленим використанням далекобійних безпілотників для атак на російські військові об'єкти, залежність України від системи ATACMS та пов'язаних з нею американських ракет для ведення війни проти російських військових структур є мінімальною. Незважаючи на заголовки новин, на практиці Україна розробила власні методи ураження російських об'єктів, часто набагато глибше всередині Росії, ніж це дозволила б ракета ATACMS. Росія залишається в обороні з точки зору атак на свою військову інфраструктуру, а Wall Street Journal та інші ЗМІ, схоже, перебільшують обмеження можливостей України захищатися від російської агресії, що випливають з указів Пентагону.

Навіть без американських ракет Україна визначає нову форму ведення війни на великі відстані, використовуючи новітні технології безпілотників. Це являє собою революцію в сучасному конфлікті, ставить під сумнів цінність дорогих ракетних технологій перед обличчям набагато дешевшого рою безпілотників та інших подібних методів нанесення ударів на великі відстані по позиціях противника.