Корупція в енергетичному секторі України (II)

Ключові актори

1. Тимур Міндіч

   
   

   – Бізнесмен та співвласник енергетичної компанії «Квартал 95». Повідомляється, що він покинув Україну перед обшуком у своїй квартирі в Києві, поки тривало розслідування.

   
   

   – Він нібито відіграє центральну роль у так званих мережах «тіньового управління» в енергетичному секторі, сприяючи неформальним закупівлям та потокам «відкатів».

   
   

2. Герман Галущенко

   
   

   – Колишній міністр енергетики, а нині (до його відсторонення та неминучого звільнення) міністр юстиції, у матеріалах розслідування зазначено, що він відповідає кодовому імені «Професор».

   
   

   – У його помешканні було проведено обшуки; він заявив про намір захищатися.

   
   

   – Його участь підкреслює, як корупційна схема проникла на найвищі рівні нагляду в енергетичному секторі.

   
   

3. Міністр енергетики: Світлана Гринчук

   
   

   – 12 листопада 2025 року Гринчук подала заяву про відставку з посади міністра енергетики на тлі розслідування в енергетичному секторі.

   
   

   – У своїй публічній заяві вона підтвердила, що «в рамках моєї професійної діяльності не було жодних порушень закону», та відкинула спекуляції щодо її особистих стосунків, назвавши їх «недоречними».

   
   

   – Її відставку запропонував президент Володимир Зеленський як вияв «довіри» перед обличчям розслідування. Проте пізніше, 12 листопада 2025 року, Зеленський офіційно звернувся з проханням про її звільнення, припустивши, що можуть бути докази її більшої причетності, ніж вважалося раніше.

   
   

   – Її відхід знаменує собою значний зсув: реінтеграцію відповідальності вищих політичних кіл у історію корупції в енергетиці, а не виключно зосередження на корпоративних чи адміністративних суб’єктах.

   
   

4. Інші актори другого плану:

   
   

   – Ігор Миронюк (кодовий псевдонім «Ракета») — радник Галущенка, пов’язаний з офшорними фінансовими потоками.

   
   

   – Дмитро Басов / Мясковський (кодове прізвисько «Тенор») — керівник АТ «НАЕК «Енергоатом» (державна корпорація з ядерної енергетики України), відповідальний за безпеку/нагляд за закупівлями.

   
   

   – Ці актори ілюструють внутрішню структуру сприяння схеми.

Підозрілі фінансові канали та механізми схеми

• Підрядники НАЕК «Енергоатом» нібито були зобов'язані сплачувати відкати у розмірі близько 10-15 відсотків від вартості контракту, щоб зберегти статус постачальника або уникнути затримок платежів.

  
  

• Повідомляється, що прийняття рішень в НАЕК «Енергоатом» (закупівлі, призначення, укладання контрактів) здійснювалося неформально особами без офіційних посад, що свідчить про конструкцію «тіньового управління».

  
  

• Операція з відмивання грошей: Повідомлялося, що приблизно 100 мільйонів доларів США було переведено через офіс у центрі Києва, пов'язаний з родиною колишнього народного депутата (нині сенатора Росії) Андрія Деркача, з використанням компаній-нерезидентів та чорної бухгалтерії.

  
  

• Додавання повідомлення про відставку міністра енергетики сигналізує про те, що неформальна мережа досягла рівня міністерського нагляду та створює потенціал для того, що міністерські рішення (або бездіяльність) тепер можуть бути предметом перевірки.

Потенційний вплив на процес вступу України до ЄС та міжнародні наслідки

• Зовнішні партнери (зокрема, Європейський Союз) вважають боротьбу з корупцією центральною для шляху вступу та інтеграції України. Відставка/звільнення міністра енергетики та міністра юстиції посеред масштабного розслідування є одночасно ризиком і можливістю:

  
  

  • Ризик існує, якщо їх сприйматимуть як свідчення глибоко вкорінених систем «патрон-клієнт» та недостатніх реформ.

    
    

  • Можливість, якщо звільнення відображатимуть справжню підзвітність та прокладуть шлях для суттєвих змін в управлінні.

  
  

• Щодо поточної реконструкції України та стійкості енергетичного сектору під час війни, нестабільність міністерств може викликати занепокоєння серед донорів щодо безперервності та довіри. Інвестори та двосторонні донори можуть застосовувати суворіші умови.

  
  

• У політичному плані той факт, що двох міністрів Кабінету Міністрів було звільнено, підвищує ставки: антикорупційні інституції (НАБУ, САП) тепер стикаються з посиленим тиском щодо забезпечення кримінального переслідування та демонстрації незалежності. Результат сигналізуватиме про те, чи дійде відповідальність до верхівки, чи залишиться символічною.

  
  

• Внутрішнє управління: Відставки міністрів можуть спочатку відновити довіру громадськості, але якщо реформи застоюються або судові переслідування зазнають невдачі, може виникнути протилежний ефект (цинізм громадськості), що послабить внутрішній фронт воєнного часу та імпульс реформ.

Ключові питання та майбутні ризики

• Чи призведе розслідування до офіційних звинувачень та вироків ключовим фігурам (Міндічу, Галущенку, Гринчуку та їхнім мережам)? Відставка міністрів не гарантує відповідальності.

  
  

• Чи вдасться державі повернути активи, пов'язані з ймовірним відмиванням коштів (близько 100 мільйонів доларів США), та перенаправити їх на суспільне благо?

  
  

• Як виконавча влада впорається з переходом повноважень у Міністерстві енергетики? Призначення тимчасового або нового міністра буде відстежуватися на предмет ознак незалежності від старих мереж патронажу.

  
  

• Чи викличуть відставки міністрів негативну реакцію серед вкорінених олігархічних та політичних груп в енергетичному секторі, які можуть чинити опір реформам?

  
  

• Чи будуть донори України та ЄС інтерпретувати відставки міністрів як свідчення прогресу в реформах (що дозволить зберегти або збільшити підтримку), чи як верхівку глибшого айсберга в управлінні (що призведе до збільшення обережності)?

  
  

• Чи будуть імперативи воєнного часу (атака на енергетичну інфраструктуру, необхідність швидкої реконструкції) суперечити повільнішим темпам жорсткої антикорупційної реформи? Балансування терміновості та управління буде критично важливим.