top of page

Економіка Росії наприкінці вересня 2025 року: між стійкістю та напругою

  • Фото автора: Matthew Parish
    Matthew Parish
  • 21 вер.
  • Читати 4 хв
ree

З настанням осені Росія знову опиняється між видимістю стабільності та реальністю напруженості. Офіційні дані наголошують на контролі: повільне, але цілеспрямоване зростання, нібито приборкана інфляція та рубль, представлений як сильний. Однак під заголовками ховається дефіцит, падіння рівня життя та розширення регіональної нерівності. Кремль говорить про «кероване уповільнення», але багато росіян інтерпретують це як ввічливий евфемізм для позначення труднощів.


Повільніше зростання та офіційні наративи


Зростання, яке колись перевищувало чотири відсотки в роки воєнного буму 2023–2024 років, різко сповільнилося до трохи більше одного відсотка у 2025 році. Президент Путін наполягає, що це навмисно, охолодження перегрітої економіки. Але скептики зазначають, що причини навряд чи можна назвати добровільними: зниження доходів від нафти і газу, посилення санкцій, удари безпілотників по інфраструктурі та інфляційний тиск – все це вказує на те, що економіка реагує на зовнішні удари, а не виконує ретельно продуманий план.


Інфляція та монетарна політика


Інфляція залишається мовчазним супротивником Росії. Центральний банк утримує високі процентні ставки, щоб стримувати зростання цін, проте пересічні росіяни виявляють, що їхні рахунки за продукти харчування та комунальні послуги говорять про інше. У Москві та Санкт-Петербурзі полиці магазинів можуть бути заповнені, але в регіональних містах ланцюги поставок крихкі, а черги за товарами першої необхідності виникають знову. Міцний рубль не дає особливої підтримки, коли іпотечні кредити недоступні, а реальна заробітна плата стагнує.


Доходи від енергетики та фіскальне навантаження


Доходи Росії від нафти і газу скоротилися майже на чверть порівняно з минулим роком, що підриває фіскальну базу, на якій тримається значна частина воєнної економіки. Держава відреагувала новими податками на дивіденди та споживання предметів розкоші, але військові витрати залишаються священними. Це створює подвійну економіку: сектори оборони та безпеки все ще щедро фінансуються, тоді як охорона здоров'я, освіта та інфраструктура тихо голодують ресурсами. Це відлуння минулих російських режимів, коли зброя мала пріоритет над хлібом, а пересічні громадяни несли ціну імперських амбіцій.


Регіональна географія труднощів


Столиці залишаються привілейованими. Москва та Санкт-Петербург ізольовані субсидіями та пріоритетним розподілом, полиці їхніх магазинів повніші, а вулиці все ще гамірні. Але в прикордонних областях Бєлгородської та Курської дефіцит поєднується з постійним нагадуванням про війну за кордоном. На Уралі гудуть оборонні заводи, а малий бізнес руйнується. Сибір та Далекий Схід страждають від дефіциту палива та стрімкого зростання цін, а відстані посилюють труднощі. Північний Кавказ спостерігає, як субсидії втрачають реальну цінність, тоді як Калінінград, відрізаний від материка, здається островом, обложеним дефіцитом.


Живе в балансі


Для окремих людей це питання особистого характеру. Московська вчителька Олена пояснює, що її зарплата заморожена вже понад рік: «Місто каже, що зарплати стабільні, але їжа для моєї родини коштує вдвічі дорожче. Стабільність – це лише слово».


У Курську водій вантажівки Микола описує, як він їздив від станції до станції за дизельним паливом, часто виявляючи, що спочатку обслуговуються армійські колони, а для цивільних нічого не залишалося. У Єкатеринбурзі меблярка Світлана не може отримати кредит за доступними ставками. У Новосибірську батько трьох осіб Ігор боїться майбутньої зими. А в Калінінграді продавчиня Марія знизує плечима, дивлячись на напівпорожні полиці з молочними продуктами, кажучи: «Щомісяця кораблі привозять менше, але ціни зростають».


Це не ознаки краху, але нагадування про те, що стійкість розподілена нерівномірно, і що периферія Росії часто платить найвищу ціну за політику Москви.


Відлуння історії: Імперська Росія


Ця закономірність історично знайома. У пізньому царському періоді Російської імперії царська держава часто надавала пріоритет військовій силі над соціальним забезпеченням. Наприклад, під час російсько-японської війни 1904–1905 років уряд вливали ресурси в підтримку віддалених кампаній, тоді як дефіцит зерна та промислові заворушення дестабілізували внутрішню ситуацію. Економічне невдоволення, поєднане з політичними репресіями, посіяло зерна революції у 1905 році та знову у 1917 році. Тоді, як і зараз, Росія позиціонувала себе як могутня за кордоном, але крихка вдома.


Відлуння пізньої імперської політики особливо сильне в сучасних регіональних диспропорціях. Санкт-Петербург колись купався в державних інвестиціях, тоді як провінційна Росія страждала від голоду та занедбаності. У 2025 році цю роль відіграє Москва, нервовий центр як буфер, тоді як глибинка країни зазнає найбільших труднощів.


Радянська стійкість та застій


Радянський Союз також пропонує паралелі. Під час Другої світової війни Росія зазнала надзвичайних труднощів, проте централізоване планування та чиста мобілізація допомогли їй подолати їх. Натомість у 1970-х та 1980-х роках настала стагнація: доходи від нафти маскували неефективність, військові витрати споживали ресурси, а споживчі товари стали дефіцитними. Обвал цін на нафту в 1980-х роках викрив ці слабкі сторони, і до 1991 року радянська система розпалася.


Росія сьогодні більше нагадує цю останню фазу, ніж першу. Вона не мобілізує суспільство на тотальную війну, як у 1941 році. Натомість вона фінансує тривалий конфлікт, намагаючись зберегти нормальність у себе вдома. Нафта і газ все ще забезпечують дохід, але ці доходи скорочуються, а санкції виявляють слабкі місця в ланцюгах поставок і промисловості. Урок Радянського Союзу очевидний: економіка, зосереджена на військових пріоритетах і ізольована від світових ринків, може існувати деякий час, але без справжнього зростання та інвестицій у добробут споживачів політична легітимність руйнується.


Перспективи на зиму


Майбутня зима стане серйозним випробуванням. Якщо дефіцит енергоносіїв поглибиться, інфляція прискориться, а доходи ще більше впадуть, то Москва зіткнеться з незавидним вибором: ще більше скоротити невійськові бюджети, використовувати суверенні резерви або ризикувати ширшими заворушеннями. Вже чутні голоси невдоволення в провінційній Росії нагадують про попередні моменти російської історії, коли економічна напруга переросла в політичну нестабільність.


Висновок


Росія у вересні 2025 року не руйнується, але її стійкість крихка. Військова економіка Кремля захищає ядро, але випорожнює периферію. Досвід пересічних росіян – це заморожені зарплати, вищі ціни та дефіцит продуктів харчування та палива.


Історія дає перспективу. Імперська Росія до 1917 року та пізній Радянський Союз до 1991 року надавали пріоритет військовій силі над соціальною стабільністю, лише для того, щоб зрештою виявити, що внутрішнє невдоволення переважило зовнішні амбіції. Чи повториться історія, ще належить з'ясувати, але паралелі вражають. Нинішні лідери Росії можуть стверджувати, що рецесія «далеко», проте глибша небезпека полягає не в статистиці, а в повільному виснаженні суспільного терпіння — урок, який російські правителі занадто часто ігнорують.

 
 

Примітка від Метью Паріша, головного редактора. «Львівський вісник» – це унікальне та незалежне джерело аналітичної журналістики про війну в Україні та її наслідки, а також про всі геополітичні та дипломатичні наслідки війни, а також про величезний прогрес у військових технологіях, який принесла війна. Щоб досягти цієї незалежності, ми покладаємося виключно на пожертви. Будь ласка, зробіть пожертву, якщо можете, або за допомогою кнопок у верхній частині цієї сторінки, або станьте підписником через www.patreon.com/lvivherald.

Авторське право (c) Львівський вісник 2024-25. Усі права захищено. Акредитовано Збройними Силами України після схвалення Службою безпеки України. Щоб ознайомитися з нашою політикою анонімності авторів, перейдіть на сторінку «Про нас».

bottom of page