SAFE: Стратегія оборонної готовності Європи до 2030 року

Вівторок, 27 січня 2026 року

В останні роки Європа була змушена зіткнутися з реальністю, яку багато її урядів сподівалися назавжди залишити в історії. Масштабна, високоінтенсивна війна повернулася на стратегічний горизонт континенту. Вторгнення Росії в Україну, виснажливе виснаження, що послідувало за цим, та видиме навантаження на європейські арсенали та промисловий потенціал виявили глибоку невідповідність між політичними амбіціями та військовою готовністю. На цьому тлі Європейський Союз сформулював SAFE – стратегію оборонної готовності, спрямовану на те, щоб до 2030 року Європа більше не була стратегічно здивованою, промислово виснаженою або військово залежною до такої міри, що це підриває її політичну автономію.

SAFE — це не стільки окрема програма, скільки організаційна концепція. Вона об’єднує уроки, отримані з 2022 року, і прагне узгодити закупівлі, промислову політику, військове планування та політичну координацію навколо однієї передумови: Європа повинна бути здатною витримувати серйозну кризу безпеки на власній території протягом тривалого періоду, залишаючись при цьому надійним партнером у рамках НАТО, а не пасивним споживачем американського захисту.

По суті, SAFE відображає неприємну правду. Європейські збройні сили були створені для експедиційних стабілізаційних місій та врегулювання криз, а не для тривалої війни промислового масштабу проти рівного супротивника. Існуючі запаси артилерійських боєприпасів, ракет-перехоплювачів ППО та бронетехніки виявилися недостатніми навіть для непрямої підтримки України. Тому SAFE розглядає готовність не як абстрактну військову чесноту, а як вимірну здатність боротися, відшкодовувати втрати та витримувати.

Стратегічна логіка та політичні наміри

SAFE базується на трьох взаємопов'язаних ідеях: стратегічній відповідальності, промисловій стійкості та політичній довірі. Стратегічно Європейський Союз визнає, що оборона Європи не може безкінечно покладатися на припущення необмеженої уваги Америки. Це не вияв антиамериканізму, а розсудливості. Сполучені Штати стикаються з одночасними зобов'язаннями в Європі, на Близькому Сході та в Індо-Тихоокеанському регіоні, а залежність Європи створює структурну вразливість, яку можуть використати супротивники.

У промисловому плані SAFE визнає, що сучасна війна виграється як на заводах, так і на полях битв. Оборонно-промислова база Європи була фрагментована через національні звички закупівель, короткі виробничі серійні виробництва та хронічну небажання укладати довгострокові контракти. SAFE прагне змінити цю ситуацію, заохочуючи спільні закупівлі, стандартизацію та багаторічні гарантії виробництва, що дозволить виробникам впевнено інвестувати в потужності.

Політично, SAFE має на меті відновити довіру. Стримування залежить не лише від декларацій, а й від видимого потенціалу. Коли Європа проголошує підтримку Україні або зобов'язання щодо колективної оборони, вона повинна бути в змозі продемонструвати, що ці зобов'язання підкріплені реальною та стійкою силою.

Пріоритети можливостей

SAFE визначає кілька пріоритетних сфер, де дефіцит у Європі був найбільш гострим. Перша – це боєприпаси, зокрема 155-мм артилерійські снаряди та ракети ППО. Війна в Україні продемонструвала темпи споживання, які значно перевищують довоєнні планові припущення. SAFE прагне забезпечити, щоб Європа могла виробляти, накопичувати та поповнювати боєприпаси в масштабах, що відповідають вимогам конфлікту високої інтенсивності.

Другим пріоритетом є інтегрована протиповітряна та протиракетна оборона. Європейський повітряний простір захищається клаптиком національних систем з різним рівнем сумісності. SAFE заохочує скоординовані інвестиції в багаторівневу протиповітряну оборону, об'єднуючи національні ресурси в цілісну загальноєвропейську архітектуру, здатну протидіяти безпілотникам, крилатим ракетам та балістичним загрозам.

Третій напрямок діяльності – це сухопутні сили, зокрема, бронетанкові операції, маневрування та логістика. Багато європейських армій мають сучасне обладнання, але його недостатньо, а глибина його забезпечення обмежена. SAFE робить акцент на рівні готовності, наявності запасних частин та здатності швидко мобілізувати та переміщувати сили через кордони.

Зрештою, SAFE охоплює менш помітні, але не менш важливі сфери кіберзахисту, космічних ресурсів та командування і управління. Сучасні конфлікти розмивають межу між цивільною та військовою інфраструктурою, а стійкість Європи залежить від захисту даних, зв'язку та супутників від збоїв.

Промислова мобілізація та координація

Мабуть, найамбітніший аспект SAFE полягає в його підході до промисловості. Стратегія прямо кидає виклик логіці мирного часу, яка домінувала в європейській оборонній економіці з кінця холодної війни. Замість того, щоб розглядати оборонні закупівлі як маргінальний та епізодичний вид діяльності, SAFE розглядає їх як безперервну промислову діяльність, пов'язану з довгостроковими потребами безпеки.

Це передбачає заохочення держав-членів до об'єднання попиту, зменшення дублювання та уникнення поширення несумісних систем. Це також передбачає фінансові механізми, які дозволяють Європейському Союзу підтримувати спільні закупівлі та розширення потужностей, тим самим знижуючи витрати для менших держав та стимулюючи співпрацю.

Однак, SAFE не створює повністю централізованого європейського органу з питань озброєнь. Національний суверенітет залишається глибоко вбудованим в оборонну політику, а SAFE діє шляхом координації, а не примусу. Це відображає політичну реальність, але також створює ризики. Без стійкої політичної волі координація може легко перетворитися на прагнення.

Відносини з НАТО

SAFE ретельно представляє себе як доповнення до НАТО, а не як конкурент. Стратегія чітко передбачає, що колективна оборона залишається закріпленою в трансатлантичному альянсі. SAFE прагне змінити баланс внесків в рамках цього альянсу.

Європа, яка є більш спроможною, стійкішою та промислово самодостатнішою, зміцнює НАТО в цілому. І навпаки, Європа, яка залишається залежною від американських сил, ризикує втратити стратегічну актуальність. Тому SAFE позиціонує європейську готовність як засіб посилення стримування, а не його дублювання.

Цей баланс є делікатним. Деякі держави-члени побоюються, що європейські оборонні ініціативи можуть розбавити НАТО або створити паралельні структури. SAFE вирішує ці проблеми, зосереджуючись на результатах розвитку можливостей, а не на інституційній символіці. Питання, яке він ставить, полягає не в тому, хто командує, а в тому, хто може виконати завдання.

Ризики та обмеження

SAFE – це амбітна стратегія, але самі амбіції не гарантують успіху. Основний ризик полягає в політичній непослідовності. Обороноготовність вимагає постійних інвестицій протягом багатьох років, часто за відсутності безпосередньої кризи. Європейські виборці, звиклі до дивідендів миру, можуть чинити опір пов'язаним з цим фіскальним та соціальним витратам.

Другий ризик стосується фрагментації. Якщо основні держави-члени будуть дотримуватися національних пріоритетів під прапором SAFE без справжньої координації, результатом може стати маска єдності, що маскує постійну неефективність. Промислова конкуренція, протекціонізм та розбіжні уявлення про загрози залишаються потужними відцентровими силами.

Також постає питання часу. Горизонт 2030 року навмисно обраний як терміновий та досяжний, проте промислова трансформація відбувається повільно. Навчання кваліфікованої робочої сили, розширення виробничих ліній та інтеграція складних систем не можуть бути здійснені за одну ніч. Тому SAFE залежить від рішень, прийнятих зараз, а не відкладених на майбутні бюджетні цикли.

Момент вибору для Європи

SAFE є визнанням того, що Європа стоїть на стратегічному роздоріжжі. Вона може продовжувати спиратися на припущення, сформовані в більш сприятливу епоху, або ж може погодитися з тим, що безпека у ХХІ столітті вимагає підготовки, стійкості та колективних зусиль. Стратегія не обіцяє мілітаризованої Європи і не прагне конфронтації. Швидше, вона прагне довіри.

Якщо SAFE буде впроваджено серйозно, це може ознаменувати кінець тривалого періоду стратегічного самовдоволення в Європі після Холодної війни. Якщо ж воно зазнає невдачі, то приєднається до довгого списку доброзичливих заяв, підірваних політичними ваганнями. Різниця вимірюватиметься не комюніке, а заводами, полігонами та запасами.

До 2030 року Європа або продемонструє, що вона здатна захищати себе як послідовний політичний та стратегічний гравець, або підтвердить, що відповідальність за її безпеку лежить на комусь іншому. SAFE, зрештою, є спробою забезпечити, щоб перше, а не друге, стало визначальною відповіддю Європи на уроки війни.