Чи зможе Трамп домовитися про мир заради торгівлі з Китаєм?

Майбутня зустріч президента Сполучених Штатів Дональда Трампа та президента Китаю Сі Цзіньпіна в Сеулі 30 жовтня 2025 року відродила спекуляції щодо того, що економічну дипломатію можна використовувати для досягнення ширших геополітичних цілей. Повідомляється, що Трамп, який завжди є переговірником на основі угод, розглядає торговельну угоду з Китаєм, в якій пропонуються зниження тарифів та доступ до ринку в обмін на співпрацю Пекіна у здійсненні тиску на Москву, щоб вона припинила воєнні дії в Україні. Пропозиція неортодоксальна, але стратегічно цікава. Вона поєднує два найскладніші суперечки у світі – торговельний дисбаланс та війну в Україні – під одним дипломатичним парасолькою.

Стратегічний контекст

Глобальна ситуація напружена. Вашингтон і Пекін залишаються в суперечках щодо тарифів, експорту технологій та безпеки ланцюгів поставок. Сполучені Штати погрожували новими 100-відсотковими тарифами на китайські товари, тоді як Китай продовжує відповідати тим самим. Тому дві найбільші економіки світу наближаються до свого наступного саміту не як друзі, а як супротивники, які прагнуть тимчасового перемир'я. Тим часом війна в Україні зайшла в глухий кут. Західні санкції ізолювали Росію від більшості світових ринків, проте Москва продовжує фінансувати свою війну через партнерство з такими державами, як Китай, Іран і Північна Корея. Формальна позиція Пекіна залишається нейтральною. Її «мирна пропозиція» 2023 року для України виступала за повагу до суверенітету, але помітно уникала вимоги виведення російських військ з окупованих територій. Ця неоднозначність дозволяє Китаю виступати в ролі посередника, залишаючись при цьому рятівним колом Росії в торгівлі та технологіях.

Для Трампа зв'язок між торгівлею та Україною є самоочевидним. Він розглядає важелі впливу як взаємозамінні: економічні поступки можуть призвести до геополітичних результатів. Якщо Китай залежить від доступу до американського ринку, то, можливо, його можна спонукати використати свій вплив на Москву, щоб просувати мир. Це смілива ідея, але баланс стимулів делікатний.

Логіка зв'язку

Обґрунтування пов'язування торгівлі з дипломатією полягає у взаємній залежності. Сполучені Штати мають потужні економічні козирки: тарифи, експортний контроль та санкції щодо передових мікрочіпів і технологій. Китай, зі свого боку, має важелі впливу на Росію. З 2022 року торгівля між Росією та Китаєм зросла до рекордних рівнів, забезпечуючи Москву напівпровідниками, транспортними засобами та альтернативними фінансовими мережами. Якщо Пекін вирішить обмежити цей потік – навіть частково – це може чинити серйозний тиск на воєнну економіку Росії. Таким чином, в принципі, Трамп може запропонувати знизити тарифи або послабити обмеження в обмін на перевірену стриманість Китаю в торгівлі з Росією або на публічне зобов'язання Китаю заохочувати мирні переговори.

Інтереси та обмеження Пекіна

Однак інтереси Китаю складні. Економічна стабілізація є привабливою для Сі Цзіньпіна, який стикається з уповільненням внутрішньої економіки та зменшенням довіри інвесторів. Часткове врегулювання торговельної напруженості з Вашингтоном зніме навантаження на експортний сектор Китаю та покращить міжнародне сприйняття його економічного управління. Більше того, Пекін прагне здаватися відповідальною великою державою, здатною посередничати в кризах.

Але ці стимули стикаються з глибокими обмеженнями. Китайсько-російське партнерство, що зміцнилося з 2014 року, ґрунтується на спільному опорі тому, що обидві сторони сприймають як західну гегемонію. Росія забезпечує енергетичну безпеку, військові технології та стратегічну противагу Сполученим Штатам. Тиск на Москву означав би ризикувати підірвати це партнерство та поступитися впливом Вашингтону. Китай також цінує стратегічну автономію: він не повинен поступатися американському тиску. Будь-який крок, який інтерпретується всередині країни як поступка вимогам США, може поставити під загрозу ретельно культивований імідж національної стійкості Сі. Тому готовність Пекіна тиснути на Росію буде скромною, символічною або, в кращому випадку, непрямою.

Важелі впливу та обмеження Сполучених Штатів

Вплив Вашингтона реальний, але не вирішальний. Трамп може погрожувати тарифами та обіцяти полегшення, проте його довіра невизначена. Китай пам'ятає, як різко змінилася американська торговельна політика за попередніх адміністрацій. Крім того, будь-яка обіцянка Трампа послабити обмеження може зустріти опір з боку Конгресу або істеблішменту національної безпеки, які розглядають Китай як системного суперника. Тому Сполучені Штати повинні запропонувати пакет, який є одночасно достатньо привабливим та політично сталим, що нелегко. І навіть якщо Пекін погодиться на принцип обумовлення своєї підтримки Росії, він може тлумачити це зобов'язання вільно. Складність перевірки скорочення торгівлі товарами подвійного використання або передачі військових технологій зробить забезпечення дотримання цих зобов'язань проблематичним.

Можливі результати

Можливі кілька варіантів результатів. Найбільш імовірним є обмежене торговельне сприяння, можливо, призупинення нових тарифів, в обмін на нечіткі китайські запевнення щодо сприяння миру. Це дозволило б обом лідерам заявити про успіх, не змінюючи стратегічного ландшафту. Дещо амбітніший результат може включати скромні кроки Китаю, такі як обмеження експорту певних мікрочіпів або обмеження фінансових операцій з російськими банками, що перебувають під санкціями. Це може дещо обмежити військовий потенціал Росії, але не покладе край конфлікту. Найменш імовірним, хоча й найбільш наслідковим, сценарієм буде рішуче скорочення Китаєм своїх економічних зв'язків з Росією або використання його дипломатичної ваги, щоб змусити Москву до врегулювання. Такий прорив вимагатиме безпрецедентної довіри між Вашингтоном і Пекіном і готовності Сі Цзіньпіна переглянути позиції Китаю — крок, який мало хто з аналітиків вважає ймовірним.

Найбільш правдоподібним сценарієм залишається перший: скромна торговельна угода в поєднанні з символічними жестами щодо Росії. Глибоке стратегічне партнерство Китаю з Москвою, його підозра щодо мотивів США та обмежена довіра до зобов'язань Трампа – все це перешкоджає значним поступкам. Мирна риторика Пекіна продовжиться, але вона не перетвориться на тиск на Кремль. Трамп може отримати обмежене полегшення торгівлі та символічну дипломатичну заяву, але війна в Україні не залежатиме від результатів його зустрічі з Сі Цзіньпіном.

Тим не менш, якщо Китай застосує навіть обмежений тиск, гуманітарні дивіденди все ще можуть бути значними. Тимчасова деескалація в Україні, скорочення потоків поставок до Росії або відновлення дипломатичних контактів можуть сприяти зменшенню кількості жертв серед цивільного населення та відкривати можливості для переговорів. І навпаки, невдала або суто транзакційна угода може породити цинізм, зменшуючи моральний авторитет мирної дипломатії та посилюючи враження, що доля України обмінюється на тарифні поступки. Завдання полягає в розробці зв'язку, який узгоджує моральну мету з економічними інтересами, що є рідкістю в сучасній геополітиці.

Висновок

Амбіції Дональда Трампа поєднати торговельну дипломатію з припиненням війни – це творче відродження класичної реальної політики . Вона прагне перетворити економічні страждання на політичну вигоду, зв'язуючи три найпотужніші держави світу трикутником взаємного стримування. Однак структурні перешкоди є вражаючими: союз Китаю з Росією, внутрішні розбіжності Америки та власна рішучість Росії продовжувати боротьбу. Зустріч Трампа та Сі може принести тимчасове полегшення від економічної ворожнечі, але навряд чи гармати України в результаті замовкнуть. Прагнення до миру через торгівлю залишається благородною ідеєю, але в цьому випадку вона радше стане головною темою газет, ніж історичним фактом.