Україна: не приїжджайте сюди шпигувати

Для іноземців у воєнній Україні існує просте правило: не намагайтеся грати на обох сторонах. 29 жовтня 2025 року Служба безпеки України (СБУ) затримала громадянина Великої Британії в Києві та звинуватила його в діях на користь Росії. Згідно з українськими прокурорами та опублікованою СБУ версією, чоловік є колишнім військовим інструктором, який навчав новобранців на півдні України, а потім передавав конфіденційну інформацію куратору з Федеральної служби безпеки Росії (ФСБ). Слідчі стверджують, що він передавав координати об'єктів активної оборони, включаючи місця, які він знав з власної навчальної роботи, і що він готував напади. Йому загрожує до дванадцяти років позбавлення волі.

Деякі деталі справи залишаються прихованими. В українських заявах ім'я підозрюваного не називають, а в ранніх повідомленнях згадувалося лише про «європейського» або «іноземного» колишнього солдата, перш ніж національні ЗМІ уточнили, що він британець. Вважається, що його позивний у Збройних силах України — «Кінь». Але основні звинувачення є послідовними: вербування після того, як він пропонував послуги в прокремлівських онлайн-групах; завдання, призначені офіцером ФСБ; та надання даних про цільове відображення інформації про українську військову інфраструктуру. Якщо ці подробиці будуть доведені, це повністю підпадатиме під дію українських кримінальних положень воєнного часу про несанкціоноване поширення оборонної інформації та співпрацю з ворогом.

Ця справа ілюструє три елементи російської торговельної стратегії проти України. По-перше, Москва шукає іноземців, які мають законний, хоч і обмежений, доступ до українських військових місць. Інструкторські або волонтерські ролі стають векторами для збору інформації, оскільки вони надають правдоподібні причини для перебування на базах та полігонах. По-друге, початкове вербування часто відбувається відкрито — на форумах, у Telegram-каналах та в коментарях, які відвідують симпатики — перш ніж спеціаліст або куратор переводить розмову на зашифровані канали. По-третє, розвідувальна інформація, яку шукають, часто є звичайною, але смертоносною: координатні сітки, схеми змін, графіки доставки або місцезнаходження конкретних підрозділів. У війні, що тягнеться за допомогою ударів на великі відстані та дешевої розвідки, кілька координат можуть бути вирішальним фактором між рутиною та катастрофою. Публічний наратив СБУ щодо цього арешту точно відповідає цій схемі.

Українські відомства не діють у вакуумі. Сама Велика Британія з 2024 року зіткнулася з низкою переслідувань, пов'язаних з Росією, від підпалу складу, де зберігалася допомога для України, організованого Вагнером, до нещодавніх арештів чоловіків, підозрюваних у сприянні іноземній розвідувальній службі, згідно із Законом про національну безпеку. Ці справи, деякі з яких зараз призвели до вироків та тривалих термінів ув'язнення, підкреслюють ширшу тему: схильність Кремля до саботажу та операцій впливу по всій Європі, а також готовність невеликої кількості західних громадян взяти рубль. Україна уважно стежить за цими подіями, оскільки ті самі мережі та методи поширюються за її кордони.

Що ж тоді повинні розуміти іноземні відвідувачі, підрядники та волонтери? По-перше, Україна — це держава у стані війни. Вона розслідуватиме аномалії у ваших пересуваннях, комунікаціях та зв'язках; вона робитиме це законно, але рішуче; і вона переслідуватиме тих, хто перетинає межу. По-друге, прозорість — це щит. Іноземні тренери та консультанти повинні переконатися, що їхні українські колеги точно знають, куди вони прямують, що роблять і чому. По-третє, випадкова онлайн-бравада є небезпечною. Хвастощі на ворожому форумі або пропозиція «допомоги» не тій аудиторії можуть бути саме тим відкриттям, яке потрібне супротивнику, щоб розпочати розмову про вербування. Хронологія арешту цього тижня, описана СБУ, починаючи з онлайн-пропозицій послуг, має бути достатнім застереженням.

Ніщо з цього не виправдовує істерію; це вимагає тверезості. Відкритість України до іноземців — журналістів, гуманітарних працівників, техніків, юрисконсультів, тренерів — була важливою для її виживання. Але відкритість — це не наївність. Британський підозрюваний, який зараз перебуває під вартою, нібито використовував знання, отримані під приводом допомоги, щоб допомогти ворогу, який бомбить міста та викрадає дітей. Якщо звинувачення будуть підтверджені в суді, він зрадив не лише країну, яка його приймала, а й чоловіків і жінок, яких він навчав. Мораль така ж прямолінійна, як і назва цього есе: не приходьте сюди шпигувати. Якщо ви справді хочете допомогти, робіть це в рамках українських законів, зі смиренням і з розумінням того, що в цій війні кожне необережне слово та кожна незаконна координата мають людську ціну.