Тіні на внутрішньому фронті: тягар війни для українських жінок

Війна в Україні з її насильством, втратами та тривалою невизначеністю не лише змінила лінії фронту та національні кордони, але й приватне життя та внутрішній світ мільйонів людей, особливо жінок. Хоча світ часто зосереджується на полі бою, тягар, який несуть жінки на домашньому фронті, є тихішим, більш інтимним та не менш руйнівним. Емоційні наслідки тривалої розлуки з партнерами, психологічне напруження життя під загрозою та зростання домашнього насильства та залежності від психоактивних речовин виявляють прихований конфлікт, який необхідно визнати та вирішити.

Емоційний тягар відсутності

Однією з найпоширеніших, але водночас невидимих труднощів є відсутність чоловіків, партнерів та синів — чоловіків, яких мобілізували або добровільно призвали на військову службу. Для багатьох жінок, особливо тих, хто виховує дітей, керує фермами чи бізнесом, або доглядає за літніми родичами, ця відсутність змінила їхнє повсякденне життя.

Коли чоловіки відсутні місяцями, а іноді й роками, на жінок лягає весь тягар сімейних обов'язків. Емоційний тиск посилюється постійним страхом перед поганими новинами. Повідомлення з фронту часто короткі та нерегулярні, що посилює невизначеність. Молоді жінки описують моторошну тишу вночі, коли думки про втрату найбільше нависають над ними. Літні жінки, які пам'ятають конфлікти радянської епохи, відзначають схожість у мовчанні та очікуванні, але часто зазначають, що ця війна здається більш особистою — ближчою, більш безжальною.

Інтимне насильство у воєнний час

Відомо, що війна збільшує ризик домашнього насильства, і Україна не є винятком. Травма бойових дій та переміщення часто проявляється у циклах насильства вдома. Деякі солдати повертаються з фронту з недіагностованим або нелікованим посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), їхні страждання звертаються всередину або назовні. Жіночі правозахисні організації повідомляють про зростання домашнього насильства як у районах поблизу, так і далеко від фронту.

Страх перед стигмою та нестабільність життя під час війни ще більше ускладнюють для жінок повідомлення про насильство. Притулки переповнені або недофінансовані, а поліцейські сили часто перевантажені. У багатьох випадках жінки залишаються в сім'ях, де панує насильство, через страх, відсутність альтернатив або через культурні очікування. Війна, хоча й спонукала до національної солідарності, також заглушила деякі голоси, які найбільше потребують допомоги.

Напруження життя в зоні бойових дій

Психологічний вплив війни на цивільне населення величезний. Для жінок, особливо у містах на передовій або під обстрілами, життя перетворюється на цикл пильності, виснаження та пригніченого горя. Багато хто страждає від хронічного стресу, тривоги або депресії. Панічні атаки та безсоння є поширеними. І все ж українське суспільство, як і багато інших, досі стигматизує психічні захворювання.

Ситуацію посилює непомітне зростання зловживання психоактивними речовинами – як серед чоловіків, так і серед жінок. Алкоголь, легкодоступний і культурно нормалізований, є поширеним виходом для емоційного болю. У деяких випадках жінки звертаються до антидепресантів або седативних препаратів без медичного нагляду; або, що ще гірше, до алкоголю чи наркотиків, особливо стикаючись з бідністю чи ізоляцією. Тягар виховання дітей на війні, часто без підтримки, є потужним каталізатором емоційних зривів. З'являються історії про матерів, які не можуть дозволити собі терапію або не бажають залишати своїх дітей наодинці, щоб вони відвідували сеанси.

Пошук підтримки: обіцянка та прогалини

Українське громадянське суспільство відреагувало надзвичайно стійко. По всій країні виникли центри підтримки, що працюють під керівництвом волонтерів, онлайн-консультаційні служби, мобільні кризові центри та неформальні мережі психологів і соціальних працівників. Такі організації, як «Ла Страда Україна» , «Шлях додому» та «Жінка для жінки», працюють над наданням допомоги, але їхні можливості обмежені.

Міжнародні донори та неурядові організації допомагали, фінансуючи програми терапії травм та навчаючи місцевих фахівців з психіатрії воєнного часу. Однак потреби величезні. Занадто мало ліцензованих терапевтів, особливо у сільській місцевості або сильно постраждалих регіонах. Воєнні потрясіння також створили навантаження на традиційні вітчизняні системи охорони здоров'я, залишивши багатьох жінок без постійного доступу до психологічних послуг.

Сміливість говорити та потреба слухати

Незважаючи на біль, багато жінок знаходять сили в солідарності. Онлайн-форуми та кола спілкування за сусідськими громадами слугують простором для горя, сміху, вираження емоцій та терпіння. Вчителі, медсестри, художниці та матері створюють неформальні групи взаємодопомоги. Вдови виступають на публічних зібраннях. Дружини солдатів мобілізуються для кращої підтримки психічного здоров'я ветеранів. Зіткнувшись з насильством, українські жінки продовжують організовуватися, виступати за свої права та наполегливо працювати.

Але для тривалого зцілення знадобиться більше. Це вимагатиме визнання державою того, що вплив війни на цивільне населення, особливо на жінок, є не лише побічним, а й центральним для національного відновлення. Це вимагатиме культурного зрушення, яке заохочуватиме чоловіків звертатися за допомогою та перешкоджатиме циклам насильства. А також це вимагатиме інвестування в національну стратегію психічного здоров'я, яка не чекатиме миру, а почне діяти зараз.

Висновок

Війна в Україні – це горнило не лише для національної ідентичності та військової сили, а й для стійкості людського духу. Для мільйонів жінок це війна, що ведеться в тиші: війна втрат, туги, страху та прихованої сили. Їхні страждання не можна ігнорувати, а їхнє зцілення має бути пріоритетним. Майбутнє України, як і її сьогодення, залежить як від того, що відбувається за зачиненими дверима, так і від того, що відбувається на полі бою.

---

Добірка організацій, що допомагають жінкам у воєнній Україні

Ла Страда–Україна

«Ла Страда–Україна» – провідна правозахисна організація, що зосереджена на запобіганні домашньому насильству, торгівлі людьми та дискримінації за гендерною ознакою. Вони керують національною безкоштовною гарячою лінією, яка пропонує психологічну, правову та інформаційну підтримку жінкам по всій Україні. Їхні послуги були надзвичайно важливими, особливо з огляду на збільшення кількості повідомлень про домашнє насильство під час війни.

• Вебсайт : la-strada.org.ua

• Гаряча лінія : 0 800 500 335 (стаціонарні телефони) або 116 123 (мобільні)

• Консультації через :

  
  

  • Skype (тепер Teams): lastrada-ukraine

  • Фейсбук: @lastradaukraine

  • Телеграм: @NHL116123

  • Електронна пошта: hotline@la-strada.org.ua

  
  

Жінки за жінок Інтернешнл

Ця глобальна організація розширила свою підтримку українським жінкам, співпрацюючи з місцевими групами, щоб надати психологічну, медичну та фінансову допомогу. Їхні програми спрямовані на розширення можливостей жінок через навчання на основі навичок та психосоціальну підтримку, допомагаючи їм відновити своє життя в умовах триваючого конфлікту.

• Вебсайт : womenforwomen.org.uk

Шлях додому – Одеса

«Шлях додому» – це українська неурядова організація, що базується в Одесі та підтримує вразливі верстви населення з 1996 року. В умовах поточної війни організація відіграє життєво важливу роль у наданні допомоги внутрішньо переміщеним особам (ВПО), жінкам та дітям, які перебувають у кризовій ситуації, а також жертвам домашнього насильства та торгівлі людьми. Організація надає притулок, гаряче харчування, правову допомогу, психосоціальну підтримку та послуги реінтеграції. Її кризовий центр пропонує екстрене житло та психологічне консультування для жінок, які тікають від насильства або травм, пов’язаних з війною.

• Вебсайт :wayhome.org.ua

• Ключові послуги :

  
  

  • Притулок та харчування для переміщених сімей

  • Психологічне та психіатричне консультування

  • Кризові інтервенції у разі домашнього насильства

  • Програми реінтеграції та соціальної підтримки

  
  

• Місцезнаходження : Одеса, Україна

«Шлях додому» був одним із гравців на передовій захисту та реабілітації постраждалого від війни цивільного населення на півдні України, приділяючи особливу увагу домогосподарствам, якими керують жінки, та молоді з групи ризику.

Міжнародний медичний корпус

У співпраці з місцевими центрами, такими як Egida, Міжнародний медичний корпус пропонує підтримку у сфері психічного здоров’я та боротьби з гендерно зумовленим насильством цивільним особам, особливо тим, хто є переміщеними особами або проживає поблизу лінії фронту. Їхні послуги включають першу психологічну допомогу та комплексну психіатричну допомогу.

• Вебсайт : internationalmedicalcorps.org

Médecins Sans Frontières (Лікарі без кордонів)

«Лікарі без кордонів» надають послуги з охорони психічного здоров’я по всій Україні, пропонуючи першу психологічну допомогу, консультування та комплексний догляд. Їхні мобільні клініки охоплюють сільські райони, забезпечуючи доступ до підтримки для тих, хто постраждав від травми війни.

• Вебсайт : msf.org

План Інтернешнл

«Plan International» зосереджується на психічному здоров’ї молодих жінок та дівчат, які постраждали від конфлікту. Вони надають платформи для обміну досвідом та доступу до підтримки, висвітлюючи приховану кризу психічного здоров’я серед української молоді.

• Вебсайт : plan-international.org