Теорія кращого управління в малих державах

Ідея про те, що менші держави краще управляються, ґрунтується на логіці, що компактне населення та території забезпечують більшу підзвітність, ефективність та згуртованість. Арістотель стверджував, що ідеальний поліс має бути достатньо малим, щоб громадяни могли знати один одного ( «Політика» , книга VII). Монтеск'є у своїй праці «Дух законів» (1748) також припустив, що республіки процвітають на менших просторах, де видно громадянську чесноту. У сучасну епоху Алезіна та Сполаоре (« Розмір націй» , 2003) формалізували цей аргумент, стверджуючи, що менші держави можуть краще відображати вподобання громадян, але їм важко забезпечувати певні суспільні блага у великих масштабах.

Однак управління є багатовимірним. Розмір зумовлює можливості та обмеження, але не визначає результати. Порівняльні приклади демонструють складність.

Тематичні дослідження у порівняльній перспективі

• Сінгапур проти Індонезії: Компактний розмір Сінгапуру забезпечує ефективність та політичні інновації, але величезний масштаб Індонезії створює проблеми координації. Тим не менш, масштаб надає Індонезії стійкості та стратегічної ваги, з якими Сінгапур не може зрівнятися.

  
  

• Данія проти Німеччини: Обидві країни є прикладом належного управління, незважаючи на різницю в розмірах. Данія виграє від згуртованості та довіри; Німеччина — від федералізму та розподіленої влади.

  
  

• Ісландія проти Сполучених Штатів: Ісландія ілюструє крихкість малої держави під час фінансової кризи, тоді як Сполучені Штати демонструють, як масштаб забезпечує стійкість, але ускладнює консенсус.

Урок: інституції, культура та історія пояснюють якість управління більше, ніж сам розмір.

Сучасні виклики та дебати про малу та велику державу

• Зміна клімату: Малі держави, такі як Данія та Коста-Рика, впроваджують інновації, але великі держави, такі як Сполучені Штати, Китай та Індія, визначають глобальні результати.

  
  

• Цифрове управління: Естонія та Сінгапур є піонерами реформ, але великі держави контролюють екосистеми та ринки.

  
  

• Безпека та оборона: Малі держави залежать від альянсів; великі держави забезпечують основу світового порядку.

Критика тези «Мале — це прекрасно»

Теорія малих держав містить істину — малі держави можуть бути гнучкими, прозорими та чутливими. Однак крихкість, залежність та обмежений глобальний вплив стримують їх. Великі держави громіздкі, але стійкі, різноманітні та рішучі у глобальному управлінні.

Україна: між вразливістю малої держави та прагненням великої держави

Україна є захопливим проміжним випадком. З населенням близько 37 мільйонів і величезною територією — найбільшою повністю в Європі — вона не є ні мікродержавою, ні глобальним колосом. Її досвід ілюструє як вразливість малих держав, так і прагнення більших.

1. Вразливості малих держав

   
   

   • Залежність від безпеки: Як і країни Балтії, Україна значною мірою залежить від союзників, зокрема членів НАТО та Європейського Союзу, у питаннях військової допомоги. Вторгнення Росії у 2022 році виявило її нездатність самостійно захистити себе від великої держави.

     
     

   • Економічна нестабільність: Економіка України залишається вразливою до зовнішніх потрясінь, таких як блокади експорту зерна. Характерні риси залежності та уразливості, характерні для малих держав, гостро відчуваються.

   
   

2. Прагнення великих держав

   
   

   • Стратегічна глибина: На відміну від малих держав, Україна має значні демографічні та територіальні ресурси. Вона може розгорнути великі збройні сили, витримувати тривалий опір та розвивати збройову промисловість з експортним потенціалом. Це відрізняє її від справді малих держав, які майже повністю повинні покладатися на зовнішній захист.

     
     

   • Різноманіття ідентичності: Як держава середнього розміру, Україна стикається з проблемою балансування плюралізму — мовного, регіонального, культурного — з єдністю. Її демократична стійкість під час війни демонструє, що різноманітність не обов'язково виключає стабільність.

     
     

   • Регіональний вплив: Україна прагне діяти як щось більше, ніж пасивний одержувач гарантій безпеки. Її зусилля позиціонувати себе як майбутнього члена ЄС та НАТО свідчать про амбіції формувати регіональний порядок, а не просто виживати в його межах.

   
   

3. Гібридна позиція

   
   

   Позиція України підкреслює обмеження теорії малої держави. Вона страждає від вразливостей, що нагадують менші держави, але водночас демонструє можливості, які їм не під силу. Її завдання в управлінні полягає в адаптації інституцій, здатних як до гнучкого реагування, так і до масштабної мобілізації. Це подвійний тягар держави на геополітичному шарнірі Європи: зберегти гнучкість малої держави та одночасно розвивати стійкість більшої.

Розмір як контекст, а не доля

Теорія про те, що менші держави краще управляються, переконлива лише частково. Малі держави мають гнучкість та здатність реагувати, але стикаються з крихкістю та залежністю. Великі держави стійкі та впливові, але ризикують потрапити в глухий кут та бюрократичну інерцію. Україна є прикладом золотої середини. Вона демонструє, що управління формується не стільки розміром, скільки історією, інституціями та здатністю адаптуватися до зовнішнього тиску.

Для України урок подвійний: вона повинна інтегруватися в західні альянси, як це роблять малі держави, заради безпеки та економічної стабільності; але вона також повинна розвивати стійкість та амбіції великої держави, здатної формувати власну долю. У цьому балансі полягає не лише її виживання, але й її претензія на те, щоб бути добре керованою європейською демократією.