Редакційна стаття | Сербія в Одесі: тихе переорієнтування чи дипломатична оптика?

Львівський вісник | 13 червня 2025 року

Присутність президента Сербії Александара Вучича на саміті Україна-Південно-Східна Європа в Одесі цього тижня, можливо, не потрапила в заголовки газет у Західній Європі, але для досвідчених спостерігачів балканської дипломатії це був момент тихого значення.

Роками Сербія вважалася останнім плацдармом Москви в Європі, до якого часто ставилися зі скептицизмом як Брюссель, так і Київ. Її нейтральна позиція щодо санкцій, глибока енергетична залежність від Росії та державні ЗМІ, що симпатизують кремлівським наративам, не залишали в України жодних ілюзій щодо союзу Белграда. Але погляди в Одесі розповідали більш нюансовану історію — і, можливо, змінну.

Вучич обережно дотримується правил

Мова президента Вучича під час нашого інтерв'ю була обережною, навіть елегантною. Він говорив про «стратегічну зрілість» та «дипломатичний реалізм» і навів практичні приклади підтримки Сербією відновлення України: тендери на інфраструктуру, медичне обслуговування, обмін студентами. Його тон був тоном людини, яка втягує нитку в голку між історією та неминучістю.

Дійсно, найсильнішим посланням, можливо, було не те, що сказав Вучич, а те, де він вирішив це сказати: в Одесі, місті, яке досі постраждало від ракетних ударів, де відбувся саміт, що символізує закріплення України в Європі. У дипломатичному плані присутність дорівнює визнанню.

Балканський барометр

Для України присутність Сербії є більш ніж символічною. Це свідчить про те, що дипломатичні зусилля Києва щодо Західних Балкан приносять плоди. В останні місяці Україна поглибила зв'язки з Румунією, Молдовою, Албанією та Хорватією. Зараз Сербія — найбільша та дипломатично найнеоднозначніша держава в регіоні — сигналізує про відкритість до більшої взаємодії, навіть попри триваючу напруженість у відносинах з Косово та постійне балансування між Сходом і Заходом.

Дехто в Брюсселі може розглядати участь Вучича як просто театр — спосіб завоювати прихильність ЄС, зберігаючи при цьому непомітні зв'язки з Москвою. Це може бути частково правдою. Але дипломатія будується не на чистоті, а на позиціонуванні, і Вучич перепозиціонує Сербію для нового етапу в європейській політиці: такого, де Росія зменшується, а Україна є постійною.

Що виграє Україна

Для Києва це не ілюзії. Ніхто в українському МЗС не очікує, що Белград приєднається до режиму санкцій або вийде з російських газових контрактів за одну ніч. Але присутність Вучича легітимізує ідею про те, що навіть ті держави, які знаходяться найближче до Москви, більше не можуть дозволити собі ігнорувати регіональну роль України.

Україна не лише бореться за свої кордони — вона формує майбутню архітектуру континенту. Якщо Сербія готова співпрацювати на українських умовах, навіть скромно, це перемога, варта визнання.

Погляд уперед

Що буде далі, ще належить побачити. Чи буде Сербія голосувати разом з Україною на Генеральній Асамблеї ООН? Чи відкриє вона більше гуманітарних каналів? Чи обережно відійде вона від орбіти російського впливу?

Можливо. Можливо, ні.

Але зрозуміло одне: Сербія приїхала до Одеси. А у світі, такому розколотому та крихкому, як сьогоднішній, це не дрібниця.