Постійні проблеми на Запорізькій атомній електростанції

Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС) в Україні стала одним із найбільш суперечливих та ризикованих об'єктів у російсько-українському конфлікті. Протягом останніх кількох років низка інцидентів, пов'язаних з бойовими діями, відключення електроенергії, адміністративні суперечки та міжнародне втручання перетворили її з комерційного енергетичного об'єкта на центр геополітичних, безпекових та символічних питань. Тут ми пропонуємо огляд основних подій, викликів та наслідків, пов'язаних із ЗАЕС, включаючи оцінку останніх подій.

Передумови та стратегічне значення

Запорізька АЕС – найбільша атомна електростанція в Європі. Вона розташована поблизу міста Енергодар на південному сході України, на річці Дніпро, і є важливою частиною енергетичної інфраструктури України.

Після вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, російські війська захопили контроль над станцією під час битви за Енергодар 4 березня 2022 року. Це був перший випадок, коли повністю працююча атомна електростанція була окупована під час збройного конфлікту. Відтоді стан і безпека станції перебувають у центрі постійних криз та міжнародного занепокоєння.

Під час окупації на станції продовжували працювати працівники (здебільшого українські працівники, які перебувають під тиском), але її робота, нагляд, безпека та підключення до мережі були серйозно порушені.

Хронологія ключових інцидентів та криз

Ранні обстріли та пошкодження (2022)

• У серпні 2022 року, після окупації, обстріл поблизу заводу пошкодив критично важливу інфраструктуру, таку як трансформатори, датчики радіації та кабелі.

• 5 серпня 2022 року було обстріляно розподільчий щит 750 кВ, що призвело до зупинки деяких реакторів та захисних систем.

  
  

• Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) висловило серйозну стурбованість щодо цілісності об'єкта, здатності підтримувати безпечну експлуатацію та необхідності незалежних інспекцій.

  
  

• Часом станція працювала в «режимі мережевого острова», покладаючись на власні реактори для живлення функцій безпеки, перебуваючи в небезпеці через нестабільне зовнішнє електропостачання.

  
  

• У вересні 2022 року останній реактор було відключено, а станцію перевели в режим холодної зупинки.

Триваюча облога та відключення електроенергії

• Протягом наступних місяців і років станція неодноразово втрачала лінії електропередач за межами майданчика через бойові пошкодження або обстріли енергетичної інфраструктури.

  
  

• Щоразу, коли станція втрачає зовнішнє живлення, вона залежить від своїх аварійних дизель-генераторів для підтримки критично важливих систем охолодження та функцій безпеки.

  
  

• Станом на вересень 2025 року, нове відключення електроенергії — за повідомленнями, десяте з моменту окупації — відключило станцію від енергосистеми України, змусивши її працювати на дизельні генератори.

  
  

• Відключення електроенергії викликало гострі побоювання щодо безпеки, оскільки робота на резервному дизельному паливі ніколи не розрахована на тривалий час, і існує небезпека, якщо генератори вийдуть з ладу або постачання палива буде недостатнім.

  
  

• МАГАТЕ назвало ситуацію «глибоко тривожною».

Криза охолоджувальної води

• Станція значною мірою залежить від води з Каховського водосховища (через греблю Каховської гідроелектростанції) для охолодження реактора та роботи басейну витримки відпрацьованого палива.

  
  

• У червні 2023 року Каховську дамбу прорвало, що призвело до осушення водосховища та поставило під загрозу основне джерело води для електростанції.

  
  

• Як пом'якшувальні заходи, було встановлено нові підземні свердловини для постачання охолоджувальної води до басейнів відпрацьованого палива, а також вжито заходів на випадок надзвичайних ситуацій.

  
  

• Тим не менш, втрата резервуару зменшує резервування та підвищує вразливість у кризових ситуаціях.

Спроби перезапуску, адміністративний контроль та правовий статус

• Росія висловила намір інтегрувати станцію у власну енергосистему, а «Росатом» (її державна атомна компанія) – керувати нею або володіти нею.

  
  

• У 2025 році деякі заяви директора станції пропонували запланувати узгодження нормативних актів під наглядом Росії до 2028 року, хоча Україна рішуче відкидає такі пропозиції.

  
  

• Однак МАГАТЕ заявило, що за нинішніх умов безпечний перезапуск не може відбутися, посилаючись на нестабільне енергопостачання, недостатню кількість охолоджувальної води та експлуатаційні небезпеки.

• Україна стверджує, що перезапуск Росією є небезпечним, ризикованим та порушує як національний суверенітет, так і норми ядерної безпеки.

  
  

• У березні 2025 року Росія офіційно оголосила завод російським об'єктом та відхилила пропозиції щодо спільної експлуатації.

Нещодавня ескалація та міжнародні проблеми

• У середині вересня 2025 року повідомлялося про обстріл поблизу Запорізького заводу, що викликало тривогу щодо бойових дій на близькій відстані та побічних збитків.

  
  

• Станом на момент написання статті, на кінець вересня 2025 року, станція була без зовнішнього живлення понад 48–72 години — це найдовший тривалий перерв у подачі електроенергії, — а безпека забезпечувалася за рахунок резервного дизельного джерела живлення.

  
  

• Деякі аналітики попереджають, що Росія може створювати кризу, змушуючи її перебої в електропостачання, щоб виправдати перезапуск станції, що знаходиться під її контролем.

Ризики, виклики та наслідки

Ризики ядерної безпеки

• Втрата зовнішнього живлення є одним із найсерйозніших ризиків на ядерній установці: вона зменшує резервування систем охолодження, резервні системи повинні бути достатніми, а будь-який вихід з ладу резервних систем або нестача палива для генераторів загрожує перегрівом або пошкодженням активної зони.

  
  

• Наявність постійних бойових дій, артилерійських обстрілів та обстрілів поблизу станції збільшує ризик пошкодження конструкцій або систем безпеки.

  
  

• Зменшення постачання води через Каховський прорив означає, що запаси охолодження зменшилися.

  
  

• Вимушене підбирання персоналу, плутанина в ланцюгу командування та розділений контроль підвищують ризик людських помилок, неправильного спілкування, саботажу або неефективного управління.

Юридичні, політичні та символічні ставки

• Завод став символом ядерного виміру війни: його контроль надає не лише енергетичний важіль, а й потенційний інструмент примусу чи шантажу.

  
  

• Міжнародні норми та режими нерозповсюдження ядерної зброї опиняються під сумнівом: окупація ядерного об'єкта під час бойових дій є безпрецедентною та створює навантаження на існуючі регуляторні рамки.

  
  

• МАГАТЕ неодноразово закликало до створення демілітаризованої зони безпеки, вільної від нападів та військової присутності; правозастосування було слабким.

  
  

• Статус заводу є спірним: Росія наполягає, що тепер він російський, тоді як Україна та значна частина міжнародної спільноти вимагають повернення під контроль України.

  
  

• Існують побоювання, що серйозна аварія — хоч і малоймовірна — матиме транскордонні наслідки далеко за межами України (включаючи головним чином Росію, враховуючи пануючі вітри).

Енергетичний та економічний вплив

• До війни ЗАЕС робила значний внесок в електромережу України. Її виведення з надійного стану погіршило енергетичну стабільність України, особливо в умовах воєнного стресу.

  
  

• Маргіналізація станції змушує більше покладатися на інші (часто викопні) джерела енергії, що призводить до економічної напруги та підвищеної вразливості до атак на інфраструктуру.

  
  

• Завод також є розмінною монетою: контроль над ним або претензії на володіння його продукцією підживлюють геополітичні маневрування.

Перспективи та можливі сценарії

З огляду на поточну траєкторію, можна виділити кілька можливих шляхів:

1. Збереження статус-кво під контролем Росії

   
   

   Станція залишається непрацездатною (у стані холодного зупинення), живиться від аварійних систем і залишається осередком спалаху. Періодичні обстріли, перебої з електропостачанням та протистояння продовжуються.

   
   

2. Перезапуск під російським керівництвом (але з високим ризиком)

   
   

   Росія може спробувати перезапустити деякі реакторні блоки, підключивши станцію до своєї енергосистеми, особливо якщо вона зможе вирішити проблеми з охолодженням та стабільністю живлення. Але МАГАТЕ та українська влада попереджають, що це ризиковано в умовах воєнного часу.

   
   

3. Повернення під український або нейтральний контроль

   
   

   Дипломатично чи військово, Україна (за міжнародної підтримки) може прагнути повернути повний контроль. Це вимагатиме демілітаризації, забезпечення безпеки та стабільної інфраструктури — складне завдання в розпал війни.

   
   

4. Катастрофічний збій (низька ймовірність, але значний вплив)

   
   

   У найгіршому випадку (кілька каскадних збоїв, втрата резервного живлення, поломка охолодження або атака на критично важливі системи) може статися радіологічна аварія. Хоча існує багато запобіжних заходів, воєнні умови роблять «нормальну» безпечну експлуатацію набагато крихкішою.

У всіх цих сценаріях ключовою змінною залишається: зовнішній нагляд, доступ для інспекцій та забезпечення дотримання норм ядерної безпеки. МАГАТЕ продовжує здійснювати моніторинг та видавати попередження та резолюції, але його можливості щодо забезпечення дотримання обмежені без згоди та співпраці сторін.

Геополітична шахова фігура

Сага Запорізької атомної електростанції під час російсько-українського конфлікту підкреслює, як ядерна інфраструктура може стати геополітичною шаховою фігурою та місцем ризику, коли війна перетинається з енергетичними та безпековими системами з високими ставками. Окупація станції, повторювані відключення електроенергії, пошкоджені лінії постачання, кризи охолодження та адміністративна невизначеність – все це разом створює хитку рівновагу. Кожна сторона – Україна, Росія та міжнародні спостерігачі – розглядає станцію не лише як енергетичний актив, а й як символ контролю, суверенітету та стійкості (або вразливості) сучасних ядерних норм.

Станом на кінець 2025 року станція залишається у підвішеному стані: зовні без електроенергії, фактично перебуває під контролем Росії, але не виробляє електроенергію у стандартному сенсі. Чи буде її перезапущено, чи повернуто до роботи, чи ще більше втягнуто в конфлікт, світ спостерігає, усвідомлюючи, що наслідки аварії тут виходять далеко за межі місцевих кордонів.

Хронологія: 2022–2025

4 березня 2022 року — Захоплення ЗАЕС . Російські війська беруть під контроль найбільшу атомну станцію Європи на тлі боїв поблизу Енергодара, що є безпрецедентною окупацією діючої атомної станції. Пізніше МАГАТЕ встановлює постійну присутність для контролю за безпекою.

Серпень–жовтень 2022 р. — Обстріли та перші тривалі відключення електроенергії . Повторні удари переривають зовнішні лінії електропередач; станція кілька разів перемикається на аварійні дизельні генератори для підтримки охолодження та основних функцій безпеки. До середини жовтня лінії знову перериваються, що підкреслює нестабільність зовнішнього електропостачання.

Червень 2023 р. — Прорив Каховської греблі та шок охолоджувальної води . Руйнування греблі, яка живила водосховище станції, змушує використовувати імпровізовані джерела водопостачання (свердловини, альтернативні контури) та звужує запаси безпеки для довгострокового охолодження реакторів та відпрацьованого палива.

2024 — МАГАТЕ повторює: безпека погіршена, перезапуск не є достовірним . Місії документують продовження обмежень після будівництва греблі та необхідність ізоляції об'єкта від бойових дій; неодноразово закликають до демілітаризації та стабільного електропостачання/водопостачання.

4 липня 2025 р. — Електромережі відключено на кілька годин, а потім відновлено . Усі зовнішні лінії живлення відключені приблизно на три з половиною години, перш ніж їх відновити, при цьому МАГАТЕ попереджає, що ядерна безпека в Україні залишається «надзвичайно нестабільною».

Середина вересня 2025 року — Повідомляється про обстріл поблизу ЗАЕС . Спостерігач знову закликає до стриманості, оскільки спостерігачі фіксують нові вибухи поблизу.

23–27 вересня 2025 р. — Десяте відключення електроенергії з моменту окупації, найдовше на сьогодні . О 16:56 23 вересня остання лінія 750 кВ відключена, і роботу беруть на себе дизельні генератори. Експерти МАГАТЕ на місці підтверджують перемикання; у галузевих брифінгах зазначається, що запасів дизельного палива вистачить приблизно на 20 днів, якщо можлива заправка. Станом на 27 вересня зовнішнє електропостачання все ще відсутнє, що робить це найтривалішим тривалим відключенням електроенергії за весь час війни.

Що нам говорить рядок затемнення

1. Втрата зовнішнього електропостачання є головним ризиком на ЗАЕС . Сучасні реактори спроектовані з урахуванням відмовостійкості, але тривала залежність від дизельного палива виходить за рамки проектних рішень; будь-яке переривання подачі палива, повітря, змащення або аварійного розподільчого пристрою може створити каскадні небезпеки. Поточне багатоденне відключення підкреслює, як воєнні умови руйнують резервування.

   
   

2. Запаси охолодження після Каховської аварії зменшилися . Альтернативні джерела води існують, але руйнування основного резервуара позбавило ключового рівня стійкості; тому сценарії тривалого знеструмлення станцій є більш чутливими.

   
   

3. Оперативна чіткість під загрозою . Розділений контроль, тиск з боку персоналу та неоднозначність нормативних актів підвищують ризик помилок або затримки реагування, що в ядерних операціях може мати такі ж наслідки, як і збій обладнання. (Це повторювана тема МАГАТЕ в його польових нотатках.)

   
   

4. Перезапуск станції у воєнний час залишається недоцільним . Генеральний директор МАГАТЕ заявив, що за нинішніх умов «немає жодного способу» безпечно перезапустити її; український оператор погоджується. Пропозиції щодо повторного підключення станції до неукраїнських мереж під час відключень електроенергії радше посилюють суперечки, ніж зменшують ризик.

Практичні захисні огорожі (що б фактично зменшило ризик)

• Жорстке усунення конфліктів навколо об'єкта . Перевірена, огороджена зона заборони вогню/дронів з коридорами доступу для лінійних бригад та поповнення запасів дизельного палива. Навіть часткове впровадження, яке захищає розподільчі підстанції, значно зменшить частоту відключень електроенергії.

• Резервування ліній електропередач та можливість швидкого ремонту . Заздалегідь розміщені запасні частини для високовольтного обладнання, мобільних підстанцій та супроводжуваних ремонтних бригад скорочують тривалість кожного відключення, що має таке ж значення, як і частота.

• Стійкість дизельного палива та систем обробки повітря . Гарантовані запаси палива, періодичні випробування навантаженням та захищені шляхи впуску/випуску для генераторів; паралельно, резервні перехресні з'єднання для внутрішніх навантажень від сусідніх теплових блоків, якщо це фізично можливо.

• Захист охолоджувальної води . Постійний моніторинг дебіту свердловин та температурних запасів; додаткові насоси та резервування фільтрації для басейнів витримки відпрацьованого палива; плани дій у надзвичайних ситуаціях щодо тимчасового збільшення радіатора.

• Захист від людського фактору . Цикли відпочинку, безперешкодні зміни персоналу та зв'язок на місці зі спостерігачами МАГАТЕ для забезпечення узгодженості процедур та розподілу повноважень під навантаженням.

Підсумок

Сьогодні ЗАЕС перебуває в нестійкій, але поки що стабільній рівновазі: реактори зупинені, дизельне паливо підтримує роботу важливих систем, а кожна обірвана лінія електропередач перезавантажує годинник для добре зрозумілої, але невблаганної інженерної проблеми. Поточне відключення у вересні 2025 року, десяте за час окупації та найдовше на сьогодні, — це не просто черговий підрахунок; це стрес-тест того, як довго можуть тривати надзвичайні заходи у воєнних умовах, і нагадування про те, що єдиним надійним засобом вирішення проблеми є виведення бойових дій з периметра станції та відновлення надійної, резервної мережі та шляхів охолодження.