Порівняння зовнішньої політики Трампа та Ніксона

Зовнішня політика президента Дональда Трампа щодо Росії та Китаю разюче нагадує політику президента Річарда Ніксона щодо розрядки напруженості з Радянським Союзом і Китаєм. Незважаючи на те, що глобальний ландшафт значно змінився після холодної війни, обидва лідери продовжували активну дипломатію з противником, віддаючи перевагу стабільності над ідеологічною конфронтацією. Тут ми розглянемо ці паралелі, дослідимо застосування тактики тиску на переговорах між США та Росією та оцінимо очікуваний поворот Трампа до Китаю як продовження ніксонівської реальної політики.

Розрядка тоді і зараз: підходи Ніксона та Трампа

Політика розрядки, яку проводив Ніксон у 1970-х роках, була спрямована на пом’якшення напруженості часів холодної війни шляхом вступу в дипломатичні відносини з Радянським Союзом і Китаєм, одночасно посилюючи їхнє стратегічне суперництво. Візит Ніксона до Китаю в 1972 році, який відкрив двері до офіційних американсько-китайських відносин, і переговори про обмеження стратегічних озброєнь (SALT) з Радянським Союзом були ознаками цього прагматичного підходу. Ніксон визнав, що пряма конфронтація з обома супротивниками є нежиттєздатною, і намагався збалансувати силу дипломатичним шляхом.

Крім того, Трамп підтримує активну дипломатичну співпрацю як з Росією, так і з Китаєм, незважаючи на політичну напруженість. Звернення його адміністрації до Північної Кореї та Китаю в поєднанні з переговорами з Росією щодо України та НАТО свідчать про стратегію, спрямовану на стабілізацію глобальних відносин, а не на пряму конфронтацію. Подібно до того, як Ніксон намагався використати китайсько-радянський розкол, Трамп лавірував між Китаєм і Росією, гарантуючи, що жодна з держав не отримає надмірного впливу на глобальні справи.

Кубинська ракетна криза та російське вторгнення в Україну

Кубинська ракетна криза 1962 року та вторгнення Росії в Україну 2022 року є прикладами моментів, коли Москва перевіряла межі опору Заходу. У першому випадку Радянський Союз намагався розмістити ядерні ракети на Кубі, що спонукало президента Джона Ф. Кеннеді запровадити морську блокаду та вимагати їх усунення. Криза закінчилася тим, що Радянський Союз відступив в обмін на виведення американських ракет із Туреччини.

В Україні Росія шляхом військової агресії прагнула розширити сферу свого впливу. Однак, на відміну від публічного розбіжності Кеннеді, підхід Трампа більше узгоджується з філософією дипломатичної взаємодії Ніксона. Хоча Трамп чинив тиск через економічні санкції проти Росії та військову допомогу Україні, він також залишав відкритими канали переговорів, зберігаючи можливість припинення вогню. Закулісні переговори між США та Росією відображають подвійну стратегію тиску та дипломатії, якою Ніксон опанував під час розрядки.

Тактика тиску Трампа та дипломатія Ніксона

Хоча публічна персона Трампа часто демонструє непередбачуваність, його зовнішня політика щодо Росії свідчить про прихильність доктрині Ніксона про переговори, підкріплені силою. Подібно до того, як Ніксон спілкувався з радянськими лідерами, зберігаючи військову перевагу, Трамп, схоже, застосовує економічний і дипломатичний тиск на Росію, водночас ведучи прямі переговори. Звіти свідчать про те, що поточні американсько-російські переговори передбачають територіальні компроміси, енергетичні угоди та гарантії безпеки — ніксонівський акт балансування між проекцією сили та дипломатією.

Поворот Трампа до Китаю: стабільність над конфліктом

Очікувана зміна Трампа в бік Китаю нагадує новаторський візит Ніксона 1972 року. Всупереч поширеній думці, цей поворот не обов’язково вказує на ворожість по відношенню до Китаю, а радше на спробу врегулювати конкуренцію та економічну взаємозалежність. Торговельна політика Трампа була спрямована на пожвавлення американського виробництва, зберігаючи при цьому важливі торговельні зв’язки з Китаєм, подібно до того, як Ніксон намагався залучити Китай до економічного розвитку, щоб урівноважити радянський вплив.

Крім того, політика Трампа щодо Китаю може бути спрямована на стабілізацію регіональних суперечок, включаючи напруженість навколо Тайваню, Північної Кореї та Південно-Китайського моря. Замість того, щоб продовжувати відверту конфронтацію, його адміністрація може прагнути створити рамки для співіснування, забезпечуючи, щоб економічне зростання Китаю продовжувалося шляхом, який не загрожує інтересам США.

Європейський Союз: зміна глобальної відповідальності

Відхід Трампа від Європи відображає ширшу переналаштування глобальної відповідальності. Розрядка Ніксона була спрямована на врегулювання суперництва часів холодної війни, але сьогоднішній світ характеризується кількома центрами сили, включаючи США, ЄС, Китай і Росію. Погляд Трампа на те, що Європейський Союз повинен взяти на себе більшу частину власної відповідальності за безпеку, визнає економічну могутність ЄС, яка зараз перевершує економічну потужність США в деяких сферах. ВВП Сполучених Штатів і Європи (мається на увазі ЄС плюс країни, що не є членами європейського континенту) надзвичайно схожі, близько 27 трильйонів доларів США кожен, тоді як ВВП Китаю становить близько 18 трильйонів доларів США, тоді як ВВП Росії становить 2 трильйони доларів США. Погляд Трампа полягає в тому, що Європа повинна бути в змозі добре мати справу з Росією в її слабкому економічному стані.

Цей перехід від Європи до Китаю в жорсткій дипломатії (тобто військовій силі) не свідчить про залишення, а швидше про адаптацію до багатополярного світу, де американські ресурси розподіляються більш стратегічно.

Висновок

Зовнішня політика президента Трампа щодо Росії та Китаю відображає стратегію розрядки Ніксона, врівноважуючи дипломатичні дії зі стратегічним тиском. У той час як Ніксон керував напруженістю холодної війни через угоди про контроль над озброєннями та дипломатичні відкриття, Трамп використовує переговори для управління глобальними змінами влади, зокрема в Україні та Китаї. Його передбачуваний поворот до Китаю свідчить про зусилля сприяти економічному співробітництву, а не конфлікту, узгоджуючи його з довгостроковим баченням глобальної стабільності через залучення Ніксона. У багатополярному світі адаптація Трампом ніксонівських принципів відображає прагматичний підхід до підтримки рівноваги в міжнародних відносинах.