Більше переговорів: Зеленський у Лондоні

Сьогоднішня зустріч у Лондоні президента Володимира Зеленського та групи високопоставлених європейських лідерів – британця Кіра Стармера, німецького лідера Фрідріха Мерца та французького лідера Еммануеля Макрона – знаменує собою чергову спробу знову закріпити континент, схвильований війною, невизначеними союзами та хиткою політичною волею. Такі саміти часто сповнені символізму, але цього разу символізм поєднується з відчутним відчуттям терміновості. Україна вступає в зиму 2025 року, стикаючись з безпрецедентним тиском на свою енергетичну мережу, поновленням російських наступів на кількох фронтах та політичною турбулентністю у столицях, які колись проголошували непохитну єдність. Тому питання, яке має поставити собі міжнародна спільнота, полягає не в тому, чи необхідні такі переговори, а в тому, які відчутні результати реально можуть з них випливати. На задньому плані відбувається серія мирних переговорів, посередницьких за Сполучених Штатів, деталі яких не розголошуються, але які, здається, нікуди не ведуть через максималістські вимоги Москви. Українські представники провели довгі вихідні, розглядаючи умови мирної угоди в Маямі з представниками США, але немає жодного відчуття, що мирні умови, якими Америка жонглює між сторонами, можуть сподіватися подолати величезний розрив між війною імперської агресії Росії та рішучістю України зберегти територіальний та політичний суверенітет.

Що ж тоді можуть корисно обговорити сторони, окрім того, як керувати адміністрацією президента Трампа та її безсистемними спробами мирного посередництва? На першому плані стоїть нагальний військовий порядок денний. Збройні сили України потребують безперебійних поставок боєприпасів, систем протиповітряної оборони та компонентів як для високоточних, так і для барражуючих боєприпасів. В останні місяці європейське оборонне виробництво почало переходити від інерції мирного часу до необхідності воєнного часу, проте вузькі місця зберігаються: спеціалізована електроніка, прекурсори вибухових речовин та запаси ракет класу "повітря-повітря" виявилися повільнішими для поповнення, ніж може свідчити політична риторика. Лондон пропонує майданчик, де кілька держав Європейського Союзу та країн, що не входять до ЄС, можуть синхронізувати графіки закупівель та усунути бар'єри, які раніше перешкоджали ланцюгам поставок на всьому континенті. Навіть скромні кроки в цьому напрямку, такі як спільні контракти на артилерійські снаряди або гарантовані довгострокові замовлення на перехоплювачі протиповітряної оборони, можуть мати непропорційний вплив на стійкість поля бою України протягом зимових місяців.

Не менш нагальним є питання протиповітряної оборони для вразливих міст України. Руйнівні удари по енергетичній інфраструктурі Львова демонструють, як Росія відкалібрувала свою стратегію, щоб використати прогалини в українському охопленні. Європейські держави мають не лише батареї Patriot та SAMP/T, але й політичні можливості для їх передислокації. У Лондоні головною дипломатичною метою президента Зеленського, ймовірно, буде зобов'язання сформувати інтегрований європейсько-український коридор протиповітряної оборони, забезпечивши багаторівневий захист ключових міських та промислових центрів. Хоча жоден європейський лідер не може створити додаткові системи за одну ніч, угода про ротацію батарей або розміщення груп швидкого реагування на території України була б суттєвим досягненням.

Фінансова допомога є ще одним стовпом сьогоднішніх обговорень. Дефіцит бюджету України залишається суттєвим, що посилюється витратами на оборону, екстреною відбудовою та зниженням доходів, спричиненим повторюваними відключеннями електроенергії. Європейський Союз обговорював довгострокові пакети макрофінансової підтримки, але фрагментація в межах кількох держав-членів уповільнила їх розподіл. Зустріч цих лідерів у Лондоні створює можливість підтвердити принцип багаторічної фінансової підтримки, ізольованої від внутрішніх політичних циклів. Якщо Зеленський досягне консенсусу щодо автоматичного механізму стабілізації, згідно з яким кошти вивільнятимуться відповідно до екстрених потреб України, а не будуть предметом тривалих парламентських переговорів, фіскальне становище Києва буде значно зміцнене.

Однак лондонські переговори стосуються не лише невідкладних потреб воєнного часу. Вони також є частиною довгої дипломатичної дуги європейської інтеграції України. Статус кандидата, методології вступу та проміжні проекти секторальної інтеграції потребують постійної політичної уваги, якщо вони не хочуть перетворитися на абстракції. Присутність європейських лідерів надає Зеленському платформу для просування аргументу, що вступ України — це не далеке прагнення, а стратегічний імператив для континенту. Навіть якщо офіційні переговори про вступ залишатимуться повільними, можна просунути угоди щодо цифрової інтеграції, синхронізації енергетики та гарантій безпеки. Лондон, який не є членом Європейського Союзу, але глибоко залучений до підтримки України, є зворушливим місцем для таких дебатів, нагадуючи Європі, що зобов'язання щодо безпеки виходять за межі інституційних кордонів.

Ще один критичний аспект стосується забезпечення дотримання санкцій, яке стає дедалі складнішим, оскільки Росія адаптується до обмежень. Викриття щодо західної електроніки в російських безпілотниках стурбували політиків. Цілеспрямоване зобов'язання Лондона щодо посилення митної співпраці, посилення контролю за реекспортом та співпраці з приватним сектором щодо моніторингу кінцевого використання може перешкодити каналам, через які компоненти, що підпадають під санкції, потрапляють до російських збройних сил. Якщо переговори призведуть до створення спільної робочої групи з питань забезпечення дотримання санкцій, яка матиме повноваження координувати дії між юрисдикціями, це ознаменує значне зміцнення європейської санкційної архітектури.

У ширшому геополітичному сенсі сьогоднішні дискусії також виконують перформативну функцію. Вони сигналізують Москві, що Україна зберігає підтримку на високому рівні, незважаючи на виснажливий характер війни та неоднозначну позицію США. Однак перформативні жести не слід ігнорувати: моральний дух як в українському суспільстві, так і в її Збройних силах частково залежить від видимої міжнародної відданості. Простий факт того, що Зеленський стоїть поруч з європейськими лідерами в Лондоні, створює образ єдності в той час, коли Росія намагається переконати себе та інших, що Європа дедалі більше втомлюється.

Тим не менш, слід стримувати очікування. Європа стикається з виборчими переходами, інфляційним тиском та поглибленням ідеологічних розбіжностей. Національні лідери повинні збалансувати внутрішній скептицизм зі стратегічною розсудливістю. Дехто вагатиметься надавати безстрокові гарантії безпеки; інші наполягатимуть на дипломатичному формуванні, яке номінально збереже канали зв'язку з Москвою відкритими. Отже, Лондонський саміт може призвести до поступових, а не радикальних зрушень. Але в геополітичному кліматі кінця 2025 року поступовість не є синонімом неадекватності. Послідовність узгоджених невеликих кроків – скоординовані оборонні закупівлі, тимчасова фінансова стабілізація, посилене застосування санкцій та чіткіші політичні меседжі – може сукупно мати більший вплив, ніж грандіозні декларації, не підкріплені матеріальними зобов'язаннями.

Якщо лондонські переговори успішно посилять ці практичні заходи, вони досягнуть більшого, ніж просто символічної єдності. Вони продемонструють, що Європа визнає війну в Україні не як далекий конфлікт, а як тигель, у якому формується майбутнє континентальної безпеки. А для Києва, який страждає від бомбардувань, бореться з дефіцитом енергії та бореться за збереження свого суверенітету, навіть скромне посилення європейської рішучості може мати помітне значення в найближчі місяці. Зрештою, переговори надають можливість найвпливовішим лідерам Європи донести до Вашингтона, округ Колумбія, повідомлення про те, що Європа не має наміру відмовлятися від України або нав'язувати їй умови мирного плану, який фундаментально ставить під загрозу український суверенітет.