Майбутнє штучного інтелекту у війні: уроки конфлікту в Україні

Тривала війна між Росією та Україною, яка вже триває четвертий рік у повномасштабній формі, стала найтехнологічнішим збройним конфліктом у сучасній історії. Більше, ніж будь-яка попередня війна, вона стала свідком інтеграції штучного інтелекту (ШІ) майже в кожну сферу військової діяльності: розвідку, захоплення цілей, радіоелектронну боротьбу, логістику та дедалі більш автономні або напівавтономні системи озброєння. Це випробування конфлікту не лише випробувало тактичну ефективність ШІ на полі бою, але й почало формувати траєкторію його глобального військового застосування. Війна служить похмурою лабораторією, прискорюючи розробку, розгортання та вдосконалення ШІ таким чином, що це визначатиме майбутнє війни.

Розвідка на полі бою: від спостереження до прийняття рішень

Один із найглибших впливів штучного інтелекту на війну в Україні був у сфері розвідки, спостереження та рекогносцювання (РСП). Українські сили, які часто поступаються у озброєнні традиційній російській артилерії та авіації, звернулися до роїв дронів на базі штучного інтелекту та алгоритмів розпізнавання зображень для визначення російських позицій, концентрації бронетехніки та артилерійських батарей. Програмне забезпечення ШІ в режимі реального часу просіює тисячі супутникових знімків, дані з дронів та дані датчиків, що значно зменшує людську працю, традиційно необхідну для розвідки.

Українські стартапи та іноземні партнери розробили інструменти машинного навчання, які класифікують ворожу техніку, розрізняють пастки та реальні об'єкти, а також прогнозують ймовірні переміщення на основі історичних закономірностей та топографічних обмежень. Наприклад, інструменти прогнозного картографування на основі штучного інтелекту дозволили Україні передбачати ймовірні напрямки російських атак або відступу. Це не лише допомогло в контрбатарейному вогні, але й дозволило ефективніше розгортати дефіцитну мобільну піхоту та бронетехніку.

На противагу цьому, Росія також використовувала штучний інтелект для цільового наведення, хоча значна частина її зусиль, схоже, спрямована на інтеграцію штучного інтелекту в системи спостереження та наведення ракет. Використання Росією безпілотників Lancet та барражуючих боєприпасів на базі штучного інтелекту значно зросло у 2024–2025 роках. Однак українські можливості радіоелектронної боротьби та глушіння, які іноді також керуються штучним інтелектом для розпізнавання сигнальних шаблонів, зробили інтеграцію російського штучного інтелекту на поле бою більш нерівномірною та більш схильною до перебоїв.

Безпілотні та автономні системи

Поширення безпілотних літальних апаратів (БПЛА), включаючи так звані дрони з оглядом від першої особи (FPV), стало відмінною рисою цієї війни. Їхнє нинішнє використання відрізняється не лише дистанційним керуванням, а й зростаючою автономністю. Українські команди почали інтегрувати системи наведення на основі штучного інтелекту в наземні безпілотні літальні апарати (БПЛА) та повітряні дрони, що забезпечує напівавтономну навігацію та можливості завдавати ударів.

Одним із помітних випадків була капітуляція російського підрозділу перед безпілотним українським наземним транспортним засобом — подія, яка захопила уяву громадськості, а також проілюструвала психологічний аспект війни зі штучним інтелектом: сприйняття неминучості. Українські дрони, що працюють на основі класифікації зображень та алгоритмів навігації без GPS, тепер здатні працювати в складних електромагнітних середовищах, включаючи зони з перешкодами поблизу лінії фронту.

Більше того, впровадження Україною груп дронів «мисливців-вбивць» на базі штучного інтелекту, де дрони-розвідники знаходять цілі, передають координати на центральний процесор штучного інтелекту та відправляють барражувальні боєприпаси або ударні дрони FPV з мінімальним людським наглядом, показало, як штучний інтелект може скоротити ланцюжок знищення з хвилин до секунд. Це тактичне прискорення змінює саму філософію ведення бойових дій.

Штучний інтелект в електронній та кібервійні

Електронна боротьба (РЕБ) та кібероперації зазнали дедалі більшої інтеграції ШІ, особливо в спробах України протидіяти російським системам глушіння. Алгоритми ШІ тепер навчаються в режимі реального часу на основі схем перешкод сигналів, щоб адаптувати траєкторії польоту БПЛА або змінювати частоти зв'язку. Україна також почала використовувати ШІ в кіберзахисті для швидше виявлення спроб вторгнення або сигнатур шкідливого програмного забезпечення, ніж це могли б зробити люди.

Росія, зі свого боку, продовжує використовувати кібероперації на основі штучного інтелекту для атак на критично важливу інфраструктуру. Інструменти розпізнавання образів на основі машинного навчання допомогли російським акторам автоматизувати фішингові атаки та виявляти вразливості мережі. Але співпраця України із західними партнерами з кіберзахисту, багато з яких використовують інструменти виявлення вторгнень та розпізнавання аномалій на основі штучного інтелекту, забезпечила певний рівень стійкості до таких атак.

Логістика, ремонт та операційна ефективність

Роль штучного інтелекту у військовій логістиці була менш помітною, але, можливо, такою ж важливою. Українські збройні сили розробили програмне забезпечення для управління запасами дронів, запасними частинами, плануванням ремонту та навіть прогнозною оцінкою пошкоджень. Ці інструменти скорочують час простою та оптимізують логістику у війні, де швидкість та резервування є важливими для виживання. Штучний інтелект також використовується для зіставлення типів дронів з профілями місій у режимі реального часу, оптимізуючи розгортання тисяч дронів по кількох напрямках.

Натомість, централізовані логістичні системи Росії зазнають труднощів, і хоча вона має доступ до складних можливостей штучного інтелекту, інституційна жорсткість та корупція, можливо, перешкоджали повному розкриттю потенціалу цих систем.

Етичні та стратегічні наслідки

Використання штучного інтелекту в українській війні прискорило дебати щодо етики ведення війни. Відносна відсутність глобального обурення щодо автономних ударів безпілотників — можливо, через їхню тактичну ефективність — свідчить про те, що норми щодо розгортання зброї зі штучним інтелектом непомітно переписуються на полі бою.

Хоча повністю автономні летальні системи ще не отримали широкого розгортання, напрямок руху зрозумілий. Прийняття рішень частково делегується машинам таким чином, що це віщує майбутнє, в якому людське судження може бути повністю вилучене з ланцюга вбивств. Це створює серйозні ризики, включаючи можливість неправильної ідентифікації, братовбивства або ескалації через алгоритмічне непорозуміння.

Існує також ширша геополітична небезпека того, що інші держави, бачачи ефективність українських застосувань штучного інтелекту, поспішать їх наслідувати, не розробивши необхідного інституційного нагляду чи етичної бази. Країни зі слабшим цивільним контролем над своїми військовими установами можуть прагнути до зброї зі штучним інтелектом не для оборони, а для наступального примусу або навіть державного тероризму.

Майбутні траєкторії та глобальні наслідки

Війна в Україні навчила світ, що штучний інтелект не просто доповнює традиційну війну; він може повністю змінити її ритм і природу. Поява «алгоритмічної війни» — це не наукова фантастика, а реальність окопів Донбасу та неба над Харковом.

Майбутні війни, ймовірно, характеризуватимуться:

• Децентралізовані операції з роювання невеликих автономних транспортних засобів.

  
  

• Прогнозне моделювання поля бою для логістичного та стратегічного планування.

  
  

• Алгоритмічні бойові рішення приймаються за мілісекунди.

  
  

• Постійне спостереження, коли штучний інтелект постійно стежить за пересуваннями ворога та надає дані в режимі реального часу.

  
  

• Автоматизовані системи кіберпомсти, що потенційно створюють ризик ескалації без прямого людського керівництва.

  
  

Межа між цивільною та військовою розробкою штучного інтелекту також розмивається. Багато з найефективніших інструментів, що використовуються сьогодні — розпізнавання зображень, комунікаційні ретрансляції, алгоритми корекції траєкторії польоту — спочатку були цивільними технологіями, адаптованими для війни. Таке злиття ще більше ускладнює регулювання та підзвітність.

Випробування нових способів ведення війни

Україна стала провідним у світі випробувальним полігоном для ведення війни, посиленої штучним інтелектом, — не навмисно, а з необхідності. Зіткнувшись із більшим та краще озброєним супротивником, українська винахідливість та технологічна адаптивність, часто за підтримки міжнародних партнерів, перетворили штучний інтелект з теоретичного доповнення на центральний стовп військового потенціалу.

Майбутнє війни визначатиметься не лише тим, хто має найбільше танків чи ракет, а й тим, хто має найрозумніші алгоритми, найшвидші цикли обробки та найадаптивніші системи машинного навчання. Від Харкова до Херсона війна показала, що оволодіння штучним інтелектом може зрештою визначити не лише тактичні результати, а й стратегічний баланс сил у ХХІ столітті.