Війна з Іраном: добре чи погано для України?

Середа, 4 березня 2026 року

Питання про те, кому більше вигідні нещодавні удари США та Ізраїлю по Ірану та ризик ширшої регіональної війни – Україні чи Росії, є складним і має стратегічні, дипломатичні та економічні наслідки. Розглядаючи це питання, важливо ґрунтувати аналіз на фактичних змінах у геополітичних розстановках сил, мережах військового постачання та глобальних економічних силах, що відбулися після спалаху цих воєнних дій на початку 2026 року.

Стратегічний контекст

28 лютого 2026 року Сполучені Штати та Ізраїль розпочали скоординований військовий наступ проти цілей в Ісламській Республіці Іран, відомий в ізраїльській стратегії як операція «Рев Лева» . Кампанія була спрямована на знищення стратегічних можливостей Ірану, включаючи його ракетні системи та ядерну інфраструктуру, і супроводжувалася широкомасштабними іранськими ударами у відповідь по американських базах та регіональних цілях.

Для України цей розвиток подій безпосередньо перетинається з її війною проти Російської Федерації. Тегеран був значним постачальником зброї та збройових технологій до Москви, особливо у вигляді безпілотників Shahed іранського виробництва, які широко використовуються російськими військами в Україні. Українське політичне керівництво наголошувало на ролі Ірану у загостренні конфлікту, зазначаючи величезну кількість таких безпілотників, розгорнутих проти українських міст та інфраструктури.

Для Росії ці удари ускладнюють крихке геополітичне середовище, в якому Москва налагодила тісні зв'язки з Тегераном — не лише як постачальником зброї, а й як партнером у регіональній дипломатії та військовій співпраці. Міністерство закордонних справ Росії засудило дії Сполучених Штатів та Ізраїлю, назвавши удари неспровокованою агресією та засудивши ризик регіональної дестабілізації.

Потенційні переваги для України

Основний аргумент на користь операції США та Ізраїлю для України ґрунтується на одній простій стратегічній логіці: ослаблення ключового російського союзника неминуче знижує бойові можливості Москви. Як зазначали аналітики в Києві, усунення або ослаблення іранського режиму означатиме втрату значного військово-промислового партнера, який надавав безпілотники, ракетні технології та іншу підтримку, що суттєво сприяла агресії Росії в Україні.

З української точки зору, президент Володимир Зеленський публічно представив удари як можливість як покарати, так і послабити сили, які зміцнили російський військовий потенціал, водночас сподіваючись, що цей момент потрясінь в Ірані може запропонувати ширший шанс для політичної трансформації в Тегерані.

Більше того, будь-які перебої в ірано-російському ланцюжку поставок зброї можуть створити додаткове логістичне навантаження на ведення Росією війни в Україні в той момент, коли тиск на полі бою залишається високим. Зменшення іранських можливостей виробляти та експортувати зброю, принаймні теоретично, позбавить деяких переваг у асиметричній вогневій потужності, якими користувалися російські сили.

Ризики та потенційні вигоди для Росії

Якщо вигода для України полягає у зменшенні зовнішньої підтримки Москви, то потенційна вигода Росії від конфлікту полягає не у військовій силі, а у стратегічному відволіканні уваги та глобальних економічних наслідках.

Російські чиновники та аналітики припускають, що зосередження США на Близькому Сході може відвернути увагу та військові ресурси Заходу від Східної Європи, що потенційно може затримати або послабити сталу підтримку України. У заявах, що поширюються в Москві, навіть висловлюється сподівання, що взаємодія Вашингтона з Іраном відволіче його від проблем європейської безпеки. Сам президент України Зеленський висловив стурбованість тим, що у Вашингтона вичерпаються запаси ракет ППО Patriot через їх використання в Перській затоці, і тому він не зможе постачати їх Україні. Поки що цей ризик залишається теоретичним, але він вже був озвучений.

Крім того, динаміка світового ринку нафти, спричинена конфліктом, може принести Росії фінансову користь. Вищі ціни на сиру нафту, спричинені нестабільністю в Ормузькій протоці та перебоями в експорті іранських енергоносіїв, збільшать доходи Москви від енергетичних ресурсів, забезпечуючи більше фіскальних ресурсів для підтримки її воєнної економіки. Попередні аналізи під час попередніх конфліктів у регіоні показали, як підвищені ціни на нафту можуть покращити бюджетні показники Росії та послабити єдність західних санкційних режимів.

Більше того, якщо Сполучені Штати будуть втягнуті в затяжний регіональний конфлікт, їхні військові та політичні можливості можуть бути обмежені, що потенційно обмежить ступінь підтримки, яку Організація Північноатлантичного договору та інші союзники можуть надавати Україні в довгостроковій перспективі.

Ширші дипломатичні та економічні наслідки

Також важливо визнати ширші, менш військові наслідки ударів. Аналітики попереджають, що глобальний інфляційний тиск може зрости через порушення поставок нафти та судноплавних шляхів, що вплине на економіку всього світу. Такого роду економічні потрясіння можуть опосередковано вплинути на Україну, впливаючи на політичну волю західних столиць підтримувати довгострокові фінансові та військові зобов'язання.

І навпаки, рішуча позиція Америки, яка успішно ізолює Росію та відрізає одного з її допоміжних партнерів, може посилити рішучість союзників України, продемонструвавши рішучість Заходу проти авторитарної агресії.

Чи є якісь висновки?

У короткостроковій перспективі американо-ізраїльська війна з Іраном несе як потенційні переваги, так і ризики для України та Росії, але навряд чи вони самі по собі стануть вирішальним поворотним моментом у війні в Україні для будь-якої зі сторін. Послаблення головного зовнішнього постачальника зброї для Москви, можливо, допомагає Києву в боротьбі, але відволікання глобальної стратегічної уваги та економічні наслідки можуть опосередковано принести користь Росії. Остаточний баланс залежатиме від того, чи зможуть Сполучені Штати та їхні партнери підтримувати дипломатичну та військову увагу до України, навіть коли вони борються зі складним та нестабільним театром військових дій на Близькому Сході.

Також світ діє обережніше перед обличчям такої геополітичної грімки. Як Україна, так і Росія можуть зараз діяти дуже обережно у своїх бойових діях, оскільки вони не можуть передбачити, як розгортатиметься війна в Перській затоці. Таким чином, питання не в тому, чи однозначно удари сприятимуть одній чи іншій стороні, а в тому, як регіональний конфлікт, що розвивається, взаємодіє з існуючими альянсами, мережами постачання та глобальними економічними системами таким чином, що це сформує довгостроковий курс української оборони та російського наступу в найближчі роки.