Короткий твір про глобальні економічні наслідки війни в Україні

Російське вторгнення в Україну у 2022 році спровокувало одну з найсерйозніших геополітичних криз з часів закінчення Холодної війни. Окрім прямих людських втрат та руйнувань всередині України, війна спричинила далекосяжні економічні наслідки для світової економіки. Енергетичні ринки, продовольчі системи, ланцюги поставок та макроекономічна стабільність на всіх континентах були глибоко порушені. Тут ми досліджуємо глобальні економічні наслідки війни в Україні, з особливим акцентом на енергетику та продовольство — газ та зерно — а також розглядаємо інфляційний тиск, політичні перебудови в торгівлі та нерівномірний вплив на країни Глобальної Півночі та Півдня.

Енергетичний шок: газ як зброя

До 2022 року Росія була другим за величиною експортером сирої нафти у світі та найбільшим постачальником природного газу до Європи. З початком воєнних дій західні країни запровадили масштабні санкції на експорт російської енергії, а Росія відповіла обмеженням або скороченням поставок газу до Європи. Газопроводи «Північний потік» були саботовані у вересні 2022 року за незрозумілих обставин, що перерізало критично важливий маршрут для російського газу. Результатом стала гостра енергетична криза в Європі.

Ціни на газ у Європі злетіли до історичних максимумів, перевищивши 300 євро за мегават-годину у серпні 2022 року. Домогосподарства та промисловість зіткнулися зі стрімким зростанням рахунків за електроенергію, що призвело до запровадження урядами екстрених субсидій та обмеження цін. Такі країни, як Німеччина, які довго залежали від російського газу, прискорили стратегії диверсифікації, знову відкривши вугільні електростанції та поспішно будуючи термінали ЗПГ для імпорту газу зі Сполучених Штатів, Катару та Норвегії. У 2023 році ЄС скоротив імпорт російського газу більш ніж на 80% порівняно з довоєнним рівнем.

Енергетичний шок відлуняв у всьому світі. Ринки, що розвиваються, що імпортують ЗПГ, такі як Пакистан, Бангладеш та деякі частини Африки на південь від Сахари, були перевершені багатшими країнами, що призвело до відключень електроенергії та уповільнення промислового виробництва. Війна виявила крихкість енергетичної взаємозалежності та каталізувала глобальний зсув до енергетичної безпеки, прискоривши інвестиції у відновлювані джерела енергії, а також заохочуючи розширення викопного палива в короткостроковій перспективі.

Зернові блокади та продовольча небезпека

До війни на Україну та Росію разом припадало майже 30% світового експорту пшениці, а також значну частку кукурудзи, ячменю та соняшникової олії. Коли російські війська заблокували українські порти Чорного моря, зокрема Одесу, експорт зерна зупинився. Війна порушила цикли посіву та збору врожаю, пошкодила сільськогосподарську інфраструктуру та зробила величезні ділянки сільськогосподарських угідь непридатними для використання через шахти або окупацію.

Світові ціни на зерно різко зросли у першій половині 2022 року. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) повідомила тоді, що її світовий індекс цін на продовольство досяг найвищого рівня з 1990 року. Країни Близького Сходу та Північної Африки, що залежать від імпорту, такі як Єгипет та Ліван, зіткнулися з гострим дефіцитом та політичними заворушеннями. Сомалі, яке вже страждало від посухи, ще більше постраждало від голоду. До середини 2022 року, за оцінками, 345 мільйонів людей у світі стикалися з гострою продовольчою небезпекою, що на понад 200 мільйонів більше, ніж до пандемії.

Зернова ініціатива Чорного моря, укладена за посередництва Туреччини та Організації Об'єднаних Націй у липні 2022 року, забезпечила деяке полегшення, дозволивши обмежений експорт з українських портів. Однак вихід Росії з угоди в липні 2023 року та спорадичні напади на українські зернові термінали обмежили її ефективність. Україна дедалі більше покладалася на річкові порти Дунаю та сухопутний експорт, які були менш ефективними та призводили до суперечок із сусідніми країнами ЄС через спотворення ринку.

Ризики інфляції та глобальної рецесії

Війна в Україні додала серйозного інфляційного шоку до і без того напруженої світової економіки після COVID. Різке зростання цін на енергоносії та продукти харчування вплинуло на індекси споживчих цін у всьому світі. У 2022 році Сполучені Штати та єврозона зазнали найвищої інфляції за чотири десятиліття. Центральні банки, включаючи Федеральну резервну систему США та Європейський центральний банк, відреагували на це агресивним підвищенням процентних ставок.

Ці кроки монетарної політики, хоча й мали на меті сповільнити інфляцію, сприяли відтоку капіталу з ринків, що розвиваються, збільшенню вартості запозичень та побоюванням щодо боргових криз. Такі країни, як Шрі-Ланка та Замбія, пережили економічний колапс, тоді як десятки інших розпочали переговори з МВФ щодо екстреної допомоги.

Зростання світової економіки сповільнилося. Згідно з прогнозом розвитку світової економіки МВФ, зростання світового ВВП знизилося з 6% у 2021 році до 3,5% у 2022 році та продовжило падати у 2023 році. У той час як розвинені економіки стикалися з ризиками стагфляції, країни, що розвиваються, зазнавали непропорційних труднощів, що посилювало нерівність та підживлювало соціальні заворушення.

Торговельні переорієнтації та повернення геоекономіки

Війна в Україні та режим західних санкцій проти Росії спричинили переорієнтацію світових торговельних потоків. Росія поглибила енергетичні зв'язки з Китаєм та Індією, пропонуючи нафту за зниженими цінами. Країни середнього Півдня, які часто скептично ставилися до західних санкцій, зайняли більш прагматичний підхід, надаючи пріоритет економічним інтересам над ідеологічним узгодженням.

Світова торгівля зерном також змінилася. Росія намагалася домінувати на ринках пшениці в Африці, постачаючи зерно через двосторонні угоди, іноді в обмін на політичну підтримку. Україна, обмежена у своїх експортних маршрутах через напади Росії на Одеський порт, перейшла до інтеграції з ЄС та збільшила наземні перевезення.

На макроекономічному рівні війна прискорила ширшу тенденцію до «зниження ризиків» (тобто інвестори менше інвестують у ризиковані юрисдикції) та економічного розриву між західними демократіями та авторитарними режимами. Західні компанії вивели свої інвестиції з Росії, тоді як уряди запровадили експортний контроль на критично важливі технології, такі як напівпровідники та компоненти для безпілотників. Ці кроки відображали ширший геоекономічний поворот у міжнародних відносинах, оскільки економічна політика стала більше прив'язаною до геополітичних міркувань.

Довгостроковий вплив та стратегічні наслідки

Хоча безпосередні перебої почали стабілізуватися — європейські енергетичні резерви були відносно повними до зими 2023 року, а ціни на зерно впали з пікових рівнів — структурні наслідки залишаються. Війна докорінно змінила світову енергетичну політику, спонукала до перетворення взаємозалежності на зброю та виявила вразливості глобалізації.

Водночас, вона підкреслила необхідність багатосторонніх механізмів стійкості. Пропозиції щодо створення «глобального продовольчого запасу», зміцнення СОТ та розширення кліматично стійкого сільського господарства у вразливих регіонах набули нової популярності, хоча майбутнє СОТ наразі під питанням, оскільки нинішня адміністрація США переглядає тарифи з країнами по всьому світу.

Урок на майбутнє є неоднозначним: регіональні війни більше не можна розглядати як такі, що мають лише локальні наслідки. Війна в Україні спровокувала каскад потрясінь, наслідки яких продовжують формувати світовий економічний порядок, а вирішення яких залежить не лише від дипломатії, а й від відновлення довіри, інституцій та диверсифікованих глобальних систем постачання.