Годування фронту: харчові потреби українських солдатів на війні

На четвертому році повномасштабної війни українські солдати витримують не лише обстріл та крижані окопи, а й невпинне випробування фізичної витривалості в екстремальних умовах. На східному фронті бойові частини можуть пройти 20 кілометрів за день, годинами копати укріплення, а потім стояти на варті всю ніч майже в умовах голоду. За такого навантаження їжа — це не просто паливо, це стратегія.

Хоча багато було сказано про постачання зброї, закони про мобілізацію та тактику ведення бою, порівняно мало публічних дискусій було зосереджено на ролі харчування у підтримці бойової ефективності. Зараз ми розглядаємо основні харчові потреби українських солдатів, проблеми забезпечення належним польовим пайком, роль гуманітарних та внутрішніх ініціатив, а також реформи, необхідні для перетворення логістики воєнного часу на довгострокову готовність.

Калорійність у бойових умовах

Середньостатистичному українському піхотину, який воює на Донбасі чи в Запоріжжі, потрібно від 3500 до 5000 кілокалорій на день, залежно від клімату, місцевості та темпу операцій. Це перевищує потреби мирного часу на 50–100%, і потреба різко зростає взимку або в умовах недосипання, перевезення важкого спорядження чи тривалого стресу.

Раціон повинен забезпечувати:

• Високоякісні білки для відновлення м'язів (наприклад, консервоване м'ясо, овочі, сухі молочні продукти)

  
  

• Складні вуглеводи для тривалого енергоспоживання (наприклад, хліб, рис, гречка, ячмінь)

  
  

• Корисні жири для концентрованих калорій та тепла (наприклад, сало, горіхи, олія)

  
  

• Вітаміни та мінерали для підтримки імунітету та когнітивних функцій (наприклад, вітаміни B, C, D, цинк, залізо)

Бойовий стрес та недосипання прискорюють виснаження поживних речовин, тоді як травми та холодна погода збільшують метаболічні потреби організму. Недоїдані війська втрачають фізичну витривалість, погано загоюються рани та стикаються з більшим ризиком інфекцій та психологічного зриву.

Система пайкового забезпечення української армії

Україна успадкувала від радянської армії стандартизовану систему пайків, побудовану на основі громіздких консервів та уніформних меню. В останні роки реформи були повільними, але реальними. З 2017 року для гарнізонів мирного часу було прийнято модель «харчування за каталогом», яка дозволяє підрозділам вибирати з понад 400 найменувань.

Але у воєнний час, особливо на передовій, логістика обмежує вибір. «Сухий пайковий пакет» (індивідуальний пайок) залишається основним продуктом харчування для багатьох військовослужбовців. Типовий пайок включає:

• 3 консервовані страви (каша з м'ясом, рагу або квасоля)

• Пачки крекерів або житнього хліба

• Розчинна кава, чай, цукор

• Сухофрукти або солодощі

• Приправи (сіль, перець)

• Паливні таблетки та бляшанка для нагріву

Ці пакети забезпечують близько 3200–3400 ккал/день, що теоретично достатньо, але часто недостатньо на практиці. Солдати можуть обходитися без гарячої їжі цілими днями, а псування їжі є поширеним явищем влітку або коли пакети піддаються впливу вологи. Хоча упаковка та різноманітність вмісту були покращені, скарги щодо смаку, поживної цінності та одноманітності залишаються поширеними.

Додаткове харчування та підтримка громадянського суспільства

Визнаючи ці прогалини, виникла паралельна система підтримки від волонтерів, неурядових організацій та сімей. Додаткові поставки продуктів харчування часто включають:

• Копчене м'ясо та ковбаси (з високим вмістом жиру та білка, тривалий термін зберігання)

• Свіжий хліб та овочі (по можливості з сусідніх міст)

• Сухофрукти та горіхи (компактні, висококалорійні снеки)

• Протеїнові порошки та вітамінні таблетки (все частіше пожертвування)

• Швидкорозчинні супи та локшина (легкі, піднімають настрій)

Деякі передові підрозділи мають польові кухні, здатні варити супи, тушкувати картоплю та готувати яйця, особливо в тилу. Взимку калорійні страви, такі як борщ на свинячому жирі або гречка з маслом, є важливими для збереження тепла тіла.

Гуманітарна допомога також заповнила дефіцит продуктів харчування, оскільки міжнародні партнери надсилають збагачене печиво, готові до вживання страви (MRE) та польові печі. Однак стабільна доставка на передову часто порушується обстрілами, нестачею палива або проблемами з командуванням.

Психологічна цінність їжі

Для виснажених солдатів їжа — це не просто засіб для існування, це ритуал і підтримка морального духу.

• Гарячі страви пропонують короткий перепочинок від жахів війни.

  
  

• Домашні смаколики — мамине печиво, кава з подарункового набору — можуть викликати емоційне розрядження.

  
  

• Спільне харчування в бліндажах сприяє згуртованості підрозділу та довірі.

Дійсно, командири часто повідомляють, що підрозділи з постійним доступом до гарячої їжі є більш стійкими, менш схильними до зривів під тиском та більш охоче утримують позиції під вогнем.

У цьому контексті військове харчування — це не розкіш. Це психологія поля бою в їстівній формі.

Харчування поранених та тих, хто одужує

Солдати, які відновлюються після поранень — чи то в лікарнях, чи в реабілітаційних центрах — потребують іншого профілю харчування:

• Збільшення споживання білка для відновлення тканин (яйця, курка, сир)

• Залізо та фолат для підтримки кровотворення після травми

• Цинк і вітамін С для прискорення загоєння ран

• Збалансоване споживання енергії для запобігання надмірному набору ваги під час нерухомості

Поранені військовослужбовці, особливо ті, хто переніс ампутації або опіки, часто стикаються з втратою апетиту або шлунково-кишковими ускладненнями. Підтримка медичного харчування доступна у великих військових шпиталях, але не має достатньо ресурсів у польових стабілізаційних пунктах та сільських клініках.

Такі неурядові організації, як «Повернись живим», «Госпітальєри» та «Лікарні підтримки» в Україні, розробили індивідуальні програми харчування для поранених ветеранів, іноді доповнюючи державне фінансування.

Поточні виклики та недоліки політики

Незважаючи на ці зусилля, системні проблеми залишаються:

• Крихкість ланцюга поставок: навіть незначні перебої в автомобільному або залізничному транспорті можуть призвести до недопостачання цілих підрозділів.

  
  

• Погана ротація пайків: іноді все ще видаються прострочені або пошкоджені пачки.

  
  

• Відсутність різноманітності в раціоні: підрозділи на передовій часто отримують одне й те саме харчування тижнями поспіль.

  
  

• Недостатнє харчування для жінок-військовослужбовців: Зростаюче жіноче військове населення України ще не повністю забезпечене орієнтованим на чоловіків раціоном.

  
  

• Мінімальна підготовка з питань харчування для польових командирів та медиків.

Корупція та неефективне управління в закупівлях також затьмарили систему розподілу пайків, що періодично спричиняло скандали та вимоги реформ.

До стратегічної доктрини харчування

Щоб задовольнити потреби тривалої війни, Україна повинна прийняти стратегічну політику щодо харчування, яка охоплює:

1. Модульні набори раціонів, що дозволяють гнучко поєднувати джерела калорій, а не використовувати універсальні пакети.

   
   

2. Кухні на передовій із захищеною логістикою, що забезпечують щоденне гаряче харчування для всіх підрозділів.

   
   

3. Розумне пакування та маркування з чіткими термінами придатності та розподілом харчової цінності.

   
   

4. Диверсифікація раціону шляхом місцевого закупівлі фруктів, овочів та ферментованих молочних продуктів.

   
   

5. Реабілітаційне харчування як офіційна частина догляду за пораненими солдатами.

   
   

6. Партнерство з міжнародними науково-дослідними установами з питань харчування для створення збагачених продуктів, адаптованих до воєнних умов.

Здорова армія – це стратегічний актив. Тому продовольче забезпечення – це не просто питання соціального забезпечення. Це імператив національної безпеки.

Їжа як захист

Солдат у окопі має бути сильним. Але ця сила походить не лише від обладунків чи тренувань. Вона походить від калорій, білків, смаку та пам'яті; від моментів спільного вживання супу під артилерійським вогнем.

У війні на виснаження, яку веде Україна, витривалість може виявитися вирішальною за вогневу міць. Витривалість починається з харчування. Завдання попереду — не лише годувати армію, а й підтримувати її бойову душу — день за днем, прийом їжі за прийомом їжі, аж до перемоги.