Відродження місцевого самоврядування на звільнених територіях України
- Matthew Parish
- 19 черв.
- Читати 5 хв
З моменту російського вторгнення у лютому 2022 року тисячі квадратних кілометрів української території переходили з рук в руки — деякі навіть більше одного разу. Жорстокі реалії окупації, а потім визволення в результаті українських контрнаступів, залишили слід руйнувань не лише в інфраструктурі та громадах, але й в базовій архітектурі місцевого самоврядування. Після визволення Київ зіткнувся з монументальним завданням відновлення цивільної адміністрації на територіях, давно відрізаних від центральної держави, де довіра, можливості та ресурси часто навмисно знижувалися. Переосмислення місцевого самоврядування в цих районах — це не просто вправа з бюрократичної перебудови, це наріжний камінь національної стійкості, демократичної легітимності та майбутнього миру.
Окупація та інституційна ерозія
Під час окупації російська влада запроваджувала власні адміністративні структури, часто примушуючи або замінюючи місцевих чиновників, вилучаючи реєстри та розриваючи цифрові та фізичні зв'язки з українськими установами. Шкільні програми були переписані. Місцеві поліцейські сили були замінені посередниками. Валютна та податкова системи були змінені. У деяких районах мешканцям видавали російські паспорти, а колабораціонізм — добровільний чи під примусом — став щоденним моральним дилемою.
Це послаблення місцевої влади створило серйозні проблеми після звільнення. Військові перемоги України в таких регіонах, як Херсонська, Харківська та деякі частини Донецької та Запорізької областей, залишили після себе адміністративний вакуум. Багато досвідчених державних службовців втекли, були затримані або співпрацювали, і таким чином були дискваліфіковані. Документи були знищені або розграбовані. І, мабуть, найголовніше, населення було травмоване насильством, переміщенням та окупацією.
Держава втручається
Негайна реакція Києва була практичною та орієнтованою на безпеку. У щойно звільнених зонах було розгорнуто військово-цивільні адміністрації (ВЦА). Ці тимчасові структури, засновані на положеннях воєнного стану в Україні, централізували владу під керівництвом призначених посадовців з Міністерства оборони, Офісу Президента або довірених регіональних мереж. Їхнім основним завданням була стабілізація: відновлення порядку, координація гуманітарної допомоги, відновлення зв'язку та банківської справи, а також перевірка на наявність колаборантів або загроз.
Але навіть на найперших етапах було визнано, що об’єднані територіальні громади (ВЦА) не можуть бути постійними. Реформи децентралізації в Україні 2010-х років, які розширили можливості місцевого самоврядування через об’єднані територіальні громади (громади), були одними з найвидатніших адміністративних досягнень країни. Серед міжнародних донорів та українського громадянського суспільства існував широкий консенсус щодо того, що будь-яке переосмислення управління на звільнених територіях має базуватися на цій моделі, а не підривати її.
Новий локалізм
Отже, викликом стало те, як відбудувати місцеве самоврядування з нуля, одночасно враховуючи безпеку, легітимність та травму війни. У багатьох звільнених регіонах з'явилися три ключові інновації:
Тимчасові громади: У районах, де виборні ради не існували, Київ підтримав створення тимчасових місцевих рад, що складалися з перевірених лідерів громад, репатріантів та довоєнних посадовців. Ці структури зосереджувалися на наданні послуг, відбудові та зміцненні довіри громад, одночасно готуючись до майбутніх виборів.
Цифрове управління: Платформа «Дія» — флагманська система електронного урядування України — була використана для забезпечення віддаленого доступу до документів, виплат та заявок. У багатьох районах, де фізична інфраструктура була зруйнована, цифрові інструменти стали основним інтерфейсом між громадянами та державою.
Громадські ради та механізми нагляду: Організаціям громадянського суспільства було запропоновано створити місцеві групи нагляду для моніторингу відновлення управління та зменшення ризику корупції чи зловживань. У таких районах, як Балаклія та Ізюм, ці групи відіграли важливу роль у відновленні громадянської довіри.
Вибори та легітимність
Одним із найскладніших питань залишаються терміни та структура місцевих виборів у звільнених районах. Воєнний стан відклав усі вибори по всій країні, але це питання особливо гостро стоїть у деокупованих регіонах. Проведення виборів занадто швидко — до того, як буде гарантовано безпеку та прозорість — ризикує надати можливості опортуністам або колишнім колабораціоністам. Однак безстрокове відкладення підриває демократичну легітимність.
Пропозиції, що зараз обговорюються, включають:
Поетапні вибори, починаючи з найстабільніших звільнених регіонів.
Розширене використання електронного голосування через систему Diia.
Перевірка кандидатів незалежним судовим або антикорупційним органом.
Тимчасові мандати для тимчасових рад з чіткими положеннями про припинення дії.
Міжнародна підтримка та майбутні моделі
Міжнародна спільнота відіграла життєво важливу роль. Європейський Союз, USAID та ПРООН надали фінансування та технічну підтримку для відродження місцевого самоврядування, включаючи навчання, відбудову муніципальних будівель та відновлення державних реєстрів. Деякі донорські організації навіть об’єднали українські громади з побратимськими муніципалітетами в Європі, сприяючи партнерству у відбудові та демократичному оновленні.
Досвід України може стати моделлю для управління в інших зонах конфлікту після окупації. Баланс між державною владою, розширенням місцевих можливостей, безпекою та демократією є делікатним, але підхід України показує, що навіть посеред війни можна захищати не лише кордони, а й інституції.
Передова лінія демократії
Перетворення місцевого самоврядування на звільнених територіях України – це історія одночасно травми та наполегливості. Вона відображає ширшу боротьбу країни за збереження своєї демократичної ідентичності під екзистенційною загрозою. У той час, як Україна готується до остаточного миру, сила її громад – їхня спроможність, легітимність та стійкість – будуть одними з найпотужніших захисних механізмів проти майбутньої агресії. Бо саме в ратушах, а не лише в окопах, забезпечується перемога.
---
Додаток до політики: Відбудова місцевого самоврядування на звільнених територіях України
1. Інституційна база
Правова основа: Воєнний стан (вперше запроваджений у лютому 2022 року) дозволяє призначати військово-цивільні адміністрації (ВЦА) указом Президента.
Закон про децентралізацію: Поточна реформа децентралізації в Україні (2014 – дотепер) створює об’єднані територіальні громади (громади) з обраними радами та бюджетною автономією.
Закон про місцеве самоврядування та Закон про державну адміністрацію формують правову основу для відновлення цивільної влади після окупації.
2. Модель поетапного переходу
Фаза | Ключові компоненти | Хронологія |
Фаза стабілізації | Перевірка на безпеку, гуманітарна допомога, відновлення правоохоронних органів, відновлення реєстру | 0–3 місяці після звільнення |
Перехідна фаза | Призначення тимчасових рад, часткове відновлення функцій громад, цифрове управління | 3–12 місяців |
Фаза консолідації | Повернення обраних рад, місцеві вибори, повна фіскальна автономія, процес аудиту та узгодження | 12–24+ місяців |
3. Інструменти перехідного управління
Тимчасові ради громад: тимчасово складаються з перевірених довоєнних посадовців, лідерів громадянського суспільства та осіб, що повернулися.
Механізми громадського контролю: Місцеві неурядові організації та організації громадянського суспільства діють як незалежні спостерігачі, забезпечуючи прозорість та дотримання прав людини.
Судова перевірка посадовців: Кандидати на державні посади проходять перевірку на наявність співпраці або зловживань, як правило, через Державне бюро розслідувань (ДБР) та Службу безпеки України (СБУ).
4. Використання цифрових інструментів
Платформа «Дія»: Знову підключає мешканців до державних послуг, включаючи посвідчення особи, соціальні виплати, правову допомогу та доступ до документів.
Дослідження можливості електронного голосування: Замовлено для пілотного тестування в зонах низького ризику звільнення від окупації Центральною виборчою комісією за підтримки USAID.
5. Виборча система (проекти пропозицій)
Поетапні місцеві вибори: Почніть з регіонів, оцінених як безпечні та адміністративно підготовлені.
Перереєстрація виборців: обов'язкова для оновлення записів про місце проживання, особливо для переміщених осіб.
Перевірка кандидатів: Центральна виборча комісія має право дискваліфікувати кандидатів, щодо яких ведеться розслідування за співробітництво під час війни.
6. Міжнародні механізми підтримки
Ключові партнери:
USAID: Розбудова інституційного потенціалу, виборча інфраструктура, навчання з питань управління.
ЄС/ПРООН: Модернізація реєстру, ремонт муніципальної інфраструктури.
Рада Європи: Юридичні консультації та інтеграція прав людини в місцеве самоврядування.
Програми муніципального побратимства: партнерство між звільненими українськими муніципалітетами та містами ЄС для обміну досвідом та залучення коштів на відбудову.
7. Рекомендації щодо впровадження
Пріоритет розвитку людських ресурсів: прискорене навчання місцевого самоврядування для нових державних службовців.
Інституціоналізувати комісії з перевірки співпраці та примирення: для справедливої оцінки та реінтеграції колишніх місцевих посадовців, де це доречно.
Створити Національну робочу групу з питань управління після окупації: централізувати узгодженість політики та моніторинг її впровадження.
Заохочувати поступову фіскальну автономію на основі прозорих бюджетних орієнтирів та дотримання антикорупційних норм.
