Без совісті немає бізнесу: львівські ветерани беруть правосуддя у свої руки
Метью Періш
П'ятниця, 23 жовтня 2026 року
Надзвичайне протистояння між українськими ветеранами війни та індустрією нічного життя Львова порушує незручні питання про злочинність, солідарність, верховенство права та моральні зобов'язання суспільства у стані війни.
Є щось особливо українське в групі загартованих у боях ветеранів війни, які з'їжджаються до стриптиз-клубів у центрі Львова, щоб вимагати повернення грошей, нібито вкрадених у одного з їхніх товаришів. В іншій європейській країні такі події можна було б вважати свідченням порушення громадського порядку. Однак у воєнній Україні вони свідчать про щось набагато складніше: появу потужної спільноти чоловіків і жінок, які ризикували своїм життям, захищаючи свою країну, і які дедалі більше не бажають терпіти те, що вони сприймають як експлуатацію, корупцію чи байдужість до тих, хто так багато пожертвував.
Увечері четверга, 22 жовтня 2026 року, згідно із заявою, опублікованою згодом Координаційною радою учасників бойових дій Львівської області, понад п'ятдесят ветеранів та праворадикальних молодих активістів взяли участь у протесті проти кількох закладів в історичному центрі Львова. Їхня скарга стосувалася звинувачень у значних фінансових шахрайствах щодо клієнтів, зокрема колишнього українського військовополоненого. Згодом організатори оголосили, що гроші, що належали їхньому товаришу, були повернуті, хоча це твердження ще не було незалежно підтверджено. Тому цей епізод заслуговує на розгляд як надзвичайний приклад солідарності ветеранів, так і як перевірка меж між законним публічним протестом та приватним правосуддям.
Передісторія цієї справи викликає занепокоєння. 16 жовтня співробітники Національної поліції провели сімнадцять санкціонованих обшуків, пов'язаних з трьома нічними закладами в центрі Львова, після заяв про те, що відвідувачів позбавили приблизно 3,15 мільйона гривень. Поліція описала трьох заявників віком тридцять шість, тридцять сім та сорок років, які нібито втратили суми понад 400 000 гривень, 2,3 мільйона гривень та 367 000 гривень відповідно. Розслідування стосується підозр у крадіжці та шахрайстві, злочинах, що караються значним позбавленням волі згідно з українським кримінальним законодавством.
Ймовірний механізм викликав особливе занепокоєння. Згідно з поліцейськими звітами, клієнтам пропонували напої та еротичні розваги, згодом вони мали прогалини в пам'яті про події, а пізніше виявляли величезні суми, що зникали з їхніх банківських рахунків. Такі обставини, природно, викликають питання щодо сп'яніння, вразливості та обставин, за яких дозволялися фінансові операції. Тим не менш, загальнодоступні докази не встановлюють, чи були клієнти навмисно позбавлені дієздатності, або як саме відбувалися спірні операції, а кримінальна відповідальність ще не визначена судом.
У місцевих звітах зазначено, що заклади, зазначені в таких повідомленнях, були «Models» на площі Ринок, 43, «Eros» на площі Ринок, 11 та «Secret» на вулиці Шевській, 1. Координаційна рада звинуватила «Eros» та «Secret» у заволодінні приблизно 2,5 мільйонами гривень у колишнього військовополоненого, гроші, які, як стверджується, є виплатами, накопиченими за час військової служби, бойових дій та перебування у полоні. Це серйозні звинувачення проти ідентифікованих підприємств, і вони повинні залишатися звинуваченнями, доки не будуть належним чином встановлені. Безперечним є те, що поліція вважала скарги достатньо серйозними для проведення ґрунтовного кримінального розслідування.
Звинувачення щодо колишнього військовополоненого має особливо неприємний моральний аспект. Українська військова компенсація – це не просто ще одне джерело доходу. Для багатьох солдатів вона являє собою накопичене фінансове визнання досвіду, який більшість цивільних осіб ледве можуть осягнути: місяці в окопах, неодноразові випадки смерті, розлука з сім'ями, а іноді й жахливі страждання російського полону. Солдат, який повертається з таких обставин, може володіти значними фінансовими ресурсами, не обов'язково маючи досвід, психологічну рівновагу чи знайомство з цивільним комерційним життям, необхідними для захисту від витонченої експлуатації.
Навмисне полювання на таку людину, якби це сталося, було б особливо мерзенною формою злочину. Це було б не просто нечесним отриманням грошей іншої людини, а й експлуатацією тих самих жертв, від яких залежить виживання українського суспільства. Однак моральна серйозність звинувачення робить необхідність ретельного розслідування більш переконливою, а не менш важливою. Обурення не може замінити доказів, яким би зрозумілим не було це обурення.
Координаційна рада учасників бойових дій Львівської області має історію, що виходить далеко за рамки сучасної суперечки. Створена у травні 2018 року за ініціативою організацій, що представляють учасників попередніх військових операцій України, вона мала на меті координувати інтереси ветеранів, сприяти співпраці з владою та захищати права учасників бойових дій та їхніх сімей. Її початкові цілі були інституційними та громадянськими, що відображало зростаюче усвідомлення того, що ті, хто повертається з фронту, потребують організованого представництва в українському суспільстві.
Таким чином, втручання організації у цю справу є продовженням усталеної концепції ветеранського братерства. Її члени розуміють, що їхні зобов'язання перед колишніми товаришами продовжуються після закінчення військової служби. Це почуття знайоме солдатам усюди: один за всіх, всі за одного. Відмінною рисою українського досвіду є надзвичайний масштаб війни в країні, який зробив такі стосунки центральною рисою національного життя, а не порівняно маргінальною проблемою військових об'єднань.
Людина, яка пронесла пораненого товариша крізь артилерійський вогонь, навряд чи вважатиме перспективу зіткнення з власником нічного клубу особливо лякаючою. Той, хто пережив російське ув'язнення, може обґрунтовано очікувати допомоги тих, хто воював разом з ним, коли зіткнеться з несправедливістю в цивільному житті. Узаємини вірності, що виникають в результаті цього, можуть бути більш безпосередніми та ефективними, ніж механізми сучасної бюрократичної держави, особливо там, де остання сприймається як повільна, непрозора або недостатньо чуйна.
Це допомагає пояснити події, про які повідомлялося 22 жовтня. За словами організаторів, їхнє втручання забезпечило повернення грошей їхньому товаришу. Якщо це підтвердиться, це буде значним практичним досягненням, хоча повернення саме по собі не становитиме визнання шахрайства та не встановлюватиме кримінальної відповідальності будь-якої особи. Гроші можуть бути повернуті з багатьох причин, включаючи комерційне врегулювання, уникнення подальших суперечок або визнання помилки. Обставини будь-якого повернення та особи винних потребують незалежного з'ясування.
Тим не менш, цей епізод порушує незручне питання щодо ефективності українських інституцій. Поліція вже провела суттєві слідчі дії до зібрання ветеранів. Однак організатори, очевидно, вважали, що для забезпечення задовільного результату також необхідний тиск громадськості. Чи справді їхнє втручання призвело до заявленого повернення коштів, залишається невідомим, але саме по собі важливе уявлення про те, що організована солідарність може досягти результатів швидше, ніж офіційні процедури.
Україна здавна має надзвичайно активну традицію громадянської мобілізації. Помаранчева революція, Революція Гідності та величезний волонтерський рух, що відбувся після повномасштабного вторгнення Росії, продемонстрували здатність пересічних українців організовуватися, коли державні інституції виявилися нездатними або небажаними задовольнити нагальні національні потреби. Ця традиція була однією з найбільших сильних сторін України, допомагаючи країні протистояти супротивнику, який володіє значно більшими звичайними ресурсами.
Однак існує важлива відмінність між громадянською мобілізацією для захисту нації та появою приватних груп, що виконують функції, зазвичай зарезервовані для поліції, прокуратури та судів. Публічні демонстрації, вимоги прозорості та допомоги ймовірним жертвам є законними виявами демократичного громадянства. Погрози, обов'язкові платежі та навмисна заміна колективного залякування законним судочинством – це зовсім різні речі.
Заява Координаційної ради містить елементи обох традицій. Її вимога притягнути до відповідальності винних у доведених правопорушеннях є цілком зрозумілою. Її заклик до розслідування можливої незадекларованої зайнятості танцюристів та іншого персоналу також порушує питання, що належним чином належать до компетенції податкових та економічних органів України. Однак ці звинувачення залишаються неперевіреними та повинні бути розслідувані, а не розглядатися як встановлені правопорушення.
Більш проблематичним є повідомлення про намір продовжувати відвідувати заклади, доки їхні оператори публічно не визнають відповідальність і не зроблять значну пожертву Силам оборони України. Існує очевидна привабливість пропозиції про те, щоб підприємства, звинувачені в експлуатації українських солдатів, робили фінансовий внесок у військові зусилля. Тим не менш, благодійний внесок перестає бути повністю добровільним актом, якщо його отримують через погрози продовження зривів або залякування. Бенефіціари можуть бути бездоганними, але це не автоматично легітимізує кожен метод, який використовується для отримання грошей від їхнього імені.
Ця відмінність важлива, оскільки Україна бореться, серед іншого, за принцип, що суспільне життя має регулюватися законом, а не свавільною владою. Російський авторитаризм ґрунтується на здатності тих, хто володіє силою, диктувати результати без змістовного незалежного контролю. Демократичні прагнення України залежать від іншого уявлення про владу, за якого навіть найшанованіші та найдостойніші члени суспільства підпорядковуються інституціям, що захищають права кожного.
Ніщо з цього не вимагає від ветеранів мовчання перед обличчям підозр в експлуатації. Навпаки, організовані ветеранські асоціації можуть надати неоціненну послугу, збираючи докази, допомагаючи жертвам у отриманні компенсації, гарантуючи, що розслідування не будуть тихо припинені, та викриваючи регуляторні недоліки. Вони можуть мати потужний моральний вплив саме тому, що їхні члени продемонстрували надзвичайну готовність ставити національні інтереси вище за особисту безпеку.
Однак їхній авторитет є найсильнішим, коли моральне переконання супроводжується процесуальною стриманістю. Ветеранська організація, яка вимагає від прокурорів розслідувати підозри у шахрайстві, проявляє відповідальну громадянську позицію. Організація, яка збирає докази підозри у несплаті податків та передає їх компетентним органам, допомагає державі належним чином функціонувати. Організація, яка починає визначати вину або нав'язувати власні фінансові умови для припинення протестів, ризикує взяти на себе відповідальність, на яку вона не має ні судового мандату, ні необхідних гарантій.
Існує ще один фактор, який часто ігнорується в публічних суперечках навколо індустрії нічного життя. Працівники не обов'язково несуть відповідальність за поведінку власників бізнесу чи менеджерів. Танцюристи, бармени, адміністратори та охоронці самі можуть обіймати ненадійні посади, особливо якщо звинувачення у незадекларованій зайнятості виявляться правдивими. У такому разі деякі працівники можуть бути жертвами експлуатації, а не учасниками правопорушень. Захист прав вразливих клієнтів не повинен означати ігнорування прав вразливих працівників.
Також надання розваг для дорослих не є по суті злочином. Львів – європейське місто з різноманітною економікою гостинності, і моральне несхвалення певних форм розваг не замінює доказів незаконної поведінки. Питання, порушене поліцейським розслідуванням, полягає не в тому, чи повинні існувати стриптиз-клуби, а в тому, чи були конкретні люди незаконно позбавлені своїх грошей. Чітко дотримуючись цього розмежування, важливо дотримуватися цього розмежування, якщо ця суперечка має призвести до змістовного правосуддя, а не до невибіркової кампанії проти непопулярної галузі.
Ширше значення цього епізоду полягає в формуванні післявоєнного соціального ладу в Україні, хоча сама війна ще далека від завершення. Велика та зростаюча кількість ветеранів матиме не лише спільний військовий досвід, а й значні організаційні здібності, суспільну повагу та політичний вплив. Ці громадяни неминуче відіграватимуть важливу роль у визначенні майбутніх інституцій країни, комерційної етики та розуміння справедливості.
Цей розвиток подій містить величезні перспективи. Ветерани можуть стати надзвичайно ефективною силою проти корупції, зловживань у комерційній практиці та жорстокого поводження з вразливими громадянами. Їхній досвід навчив їх наслідкам безвідповідальності, нечесності та інституційного провалу в обставинах, коли помилки можуть коштувати життів. Такі знання можуть зробити важливий внесок у суспільство, яке прагне відбудуватися після років руйнування.
Однак військова мужність не гарантує автоматичної непогрішності в цивільних справах. Чесноти, необхідні для виживання на полі бою, перетинаються, але не є ідентичними тим, що необхідні для здійснення правосуддя в конституційній демократії. Дисципліна, вірність та рішучість безцінні на війні. Неупередженість, терпіння та повага до належної правової процедури є незамінними в судовому провадженні. Майбутнє України залежить від пошуку продуктивного поєднання цих різних моральних традицій.
Львів'яни мають особливі підстави замислитися над цими питаннями. Надзвичайна історична спадщина міста — це не просто сукупність привабливих австро-угорських фасадів, ренесансних дворів та брукованих вулиць. Це фізична спадщина послідовних політичних та правових систем, кожна з яких пропонувала різні відповіді на питання про те, як слід здійснювати владу та як захищати людей від свавілля.
Сьогодні, серед ресторанів та барів площі Ринок, це стародавнє місто знову стикається з питаннями про взаємозв'язок між приватним багатством, суспільною мораллю та організованою владою. Видовище, де ветерани війни кидають виклик власникам нічних закладів, може здатися майже театральним на тлі архітектурної величі старого міста. Однак основні проблеми є надзвичайно серйозними, вони стосуються цілісності українського комерційного життя та відповідальності тих, хто захищав країну.
Відповідним результатом цієї суперечки не повинно бути ні безкарність для будь-якої особи, яка вчинила шахрайство, ні необмежена ліцензія для приватних організацій здійснювати власне правосуддя. Це має бути ретельне розслідування, відшкодування збитків, де це юридично виправдано, судове переслідування, якщо докази встановлюють кримінальну відповідальність, та прозоре вивчення ширших звинувачень щодо ділової практики. Відповідні власники та працівники також повинні мати можливість відповісти на звинувачення проти них.
Якщо звіт Координаційної ради про повернення коштів виявиться точним, її втручання продемонструє вражаючу силу організованої солідарності ветеранів. Але справжнім мірилом її досягнення буде не те, чи змушений був бізнесмен вибачитися чи зробити пожертву. Йдеться про те, чи призведе ця справа до тривалих покращень у захисті ветеранів та інших громадян від фінансової експлуатації.
Є щось гідне захоплення в суспільстві, де колишні солдати відмовляються покидати один одного після закінчення військової служби. Є щось не менш важливе в суспільстві, де звинувачення розслідуються неупереджено, і нічия провина не визначається лише інтенсивністю громадського обурення. Ці принципи не обов'язково повинні суперечити один одному, за умови, що ті, хто має моральний авторитет, визнають межі своєї влади.
Ветерани України заслужили повагу своєї країни жертвами майже неймовірних масштабів. Вони продемонстрували, що свобода — це не абстрактне філософське прагнення, а те, заради чого люди готові знести величезні страждання і навіть смерть. Їхній найбільший внесок у майбутнє цивільної України може зрештою полягати у використанні цієї поваги для зміцнення інституцій правосуддя, а не у тому, щоб бути змушеними їх замінити.
Урок цього надзвичайного жовтневого вечора у Львові стосується не лише суперечливих банківських операцій, стриптиз-клубів чи навіть солідарності колишніх учасників бойових дій. Він стосується характеру країни, якою стає Україна, коли її захисники повертаються з поля бою та вимагають гідності, чесності та справедливості, за які, на їхню думку, вони боролися.
Суспільство, яке зможе поєднати братерство своїх ветеранів з неупередженістю своїх законів, досягне чогось значно більш тривалого, ніж повернення вкрадених грошей. Воно почне закладати основи держави, гідної жертв, принесених на її захист.
