Арешт на кордоні та верховенство права в Україні: поворотний момент чи випробування?

Вівторок, 17 лютого 2026 року

У ніч на 15 лютого 2026 року українські антикорупційні органи затримали Германа Галущенка, колишнього міністра енергетики, який також недовго обіймав посаду міністра юстиції, під час спроби перетнути державний кордон поїздом. Галущенка зняли з вагона детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), які діяли за вказівкою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Арешт відбувся в контексті масштабного розслідування корупції під кодовою назвою « Операція Мідас» , яке похитнуло політичний істеблішмент Києва та привернуло міжнародну увагу до боротьби України за забезпечення верховенства права в умовах війни та тиску реформ.

Затримання Галущенка не було швидкоплинною новиною, а стало важливим моментом у мінливому судовому ландшафті України. Прокурори стверджують, що він був причетний до відмивання грошей та хабарів, пов'язаних з корупційною схемою на суму понад 100 мільйонів доларів, зосередженою навколо державної компанії з виробництва атомної енергії «Енергоатом». Широкий спектр звинувачень виходить за межі одного міністерства: у цій розлогій справі фігурують високопосадовці, близькі до президента Володимира Зеленського та відомі бізнесмени. Деякі пішли у відставку; інші заперечують будь-які правопорушення.

Рішення Галущенка спробувати покинути країну незадовго до того, як новина про його арешт стала публічною, викликало питання у громадськості. За воєнним станом чоловікам віком до шістдесяти років, як правило, заборонено виїжджати з України, і ця незвичайна обставина призвела до посиленої перевірки. Влада стверджувала, що дії, вжиті НАБУ та САП, були законними, ґрунтувалися на судових санкціях та ґрунтувалися на кримінальному процесі.

Якщо розглядати арешт одного колишнього чиновника окремо, його можна легко сприйняти як ще один розділ у довгій історії політичного скандалу. Однак у ширшому контексті постійних зусиль України щодо подолання усталених моделей корупції це свідчить про глибшу динаміку: напруженість між політичною владою та юридичною відповідальністю.

Історія боротьби з корупцією

З 2014 року , і особливо після повномасштабного російського вторгнення у 2022 році , Україна прагне переосмислити себе як державу, що керується правом, а не патронажем чи олігархічним впливом. Західні партнери, зокрема Європейський Союз та Сполучені Штати, зробили антикорупційні реформи умовою фінансової, військової та політичної підтримки. Кожна наступна антикорупційна кампанія для багатьох українців була лакмусовим папірцем того, чи виконає Київ ці зобов'язання.

Операція «Мідас» , у якій фігурує Галущенко, розпочалася понад рік тому, і слідчі провели десятки обшуків та допитів по всій Україні. Розслідування дало змогу зібрати тисячі годин записаних розмов, які нібито розкривають корупційну поведінку на найвищих рівнях влади та державних підприємств. Очевидна участь Галущенка, поряд з іншими особами, які мають прямий вплив на стратегічні сектори, підкреслює, наскільки глибоко хабарництво може проникати в державні структури.

Верховенство права під тиском — чи зміцнилося?

Центральне питання, яке зараз стоїть перед Україною, полягає в тому, чи є цей арешт прикладом зміцнення верховенства права, чи він виявляє тріщини в самих інституціях, покликаних його підтримувати.

Для багатьох українців та міжнародних спостерігачів здатність НАБУ та САП переслідувати колишнього міністра — людину, яка обіймала найвищі ешелони влади — та затримувати його на кордоні свідчить про те, що жодна особа не перебуває поза межами юридичного контролю. Такі дії свідчать про постійну зрілість судових та правоохоронних механізмів, які десять років тому могли б захлинутися під політичним тиском. Той факт, що арешт було здійснено на підставі документально підтвердженого юридичного дозволу, а не позасудовим шляхом, сам по собі є важливою процесуальною віхою.

Однак скептицизм залишається. Критики стверджують, що розслідування корупції високого рівня іноді ризикують бути вплетеними в політичне суперництво, а судові переслідування часом сприймаються як такі, що служать політичним, а не суто юридичним цілям. Доки суди не винесуть остаточних вироків і не будуть вичерпані всі апеляції, суспільна довіра до справедливості цих проваджень формуватиметься як прозорістю, так і результатом.

Більше того, арешт ставить під сумнів те, як Україна балансує між верховенством права та нагальними вимогами управління воєнним часом. За умов воєнного стану обмеження пересування та повноважень, наданих службам безпеки, ускладнюють звичайні громадянські свободи, що лежать в основі демократичних систем. Забезпечення того, щоб ці надзвичайні заходи ненавмисно не підривали норми, які вони мають на меті захистити, є тривалим викликом.

Ширші наслідки для євроатлантичних прагнень України

Лідери України давно стверджують, що реформи та прогрес у сфері верховенства права є центральними для прагнень країни до тіснішої інтеграції з Європейським Союзом. Арешт колишнього члена кабінету міністрів у рамках великого розслідування корупції відіграватиме чільне місце в оцінках Брюсселя щодо прогресу України у вступі. Для багатьох посадовців ЄС енергійне переслідування корумпованих осіб, а не просто риторика, є справжнім критерієм реформ.

Так само західні прихильники Києва спостерігатимуть, чи призведе ця справа до справедливих судових розглядів, винесення обвинувальних вироків, що заслуговують на довіру, та відсутності відчуття вибіркового правосуддя. Готовність міжнародної спільноти продовжувати допомогу — фінансову, військову та політичну — значною мірою залежить від продемонстрованої Україною відданості принципам чесності судової системи та підзвітності перед громадськістю.

Затримання Германа Галущенка на кордоні – це більше, ніж просто драматична новина. Це відображення ширшої боротьби України з корупцією та випробування інституцій, що лежать в основі її молодої демократії. У країні, де суспільна довіра до управління історично була нестійкою, перехід від скандалу до підзвітності має відбуватися суворо, відкрито та терпляче.

Якщо Україна успішно розслідуватиме справи про корупцію, дотримуючись принципів належної правової процедури, це стане вагомим сигналом: навіть під час війни, навіть посеред політичної складності, верховенство права — це не абстракція, а реальність. За результатами цієї справи та її сприйняттям у країні та за кордоном пильно стежитимуть — не лише як за мірою справедливості в окремому випадку, а й як за барометром правового та морального компаса України.