Інтерв'ю з Олексієм Гончаренком, народним депутатом України

Це Матвій Паріш з «Львівського вісника». І я маю задоволення познайомитися з Олексієм Гончаренком з Центру Гончаренка тут, в Одесі, і він проведе нам екскурсію центром та його роботою. Олексію, дуже дякую.

Ласкаво просимо. Дякуємо, що відвідали нас. Отже, ми знаходимося в одному з 41 центру такого типу. Ми є найбільшою освітньо-культурною мережею в Україні. У нас 41 центр, і це один з них. То що ж ми робимо? Ми почали ще до [повномасштабного] вторгнення, і нашою основною сферою відповідальності є освіта та культура. Ось наш розклад, наприклад, на цей тиждень. Сьогодні у нас субота. Щойно закінчився кулінарний майстер-клас, і о 15:30, тобто через п'ять хвилин, розпочнеться клуб українською мовою. А після цього буде клуб французькою мовою, але у нас також є клуб англійської мови. У наших центрах все безкоштовно. Тож це освіта для дітей, для дорослих, для всіх.

Отже, ось наш клас, і через п'ять хвилин розпочнеться урок української мови. Це також важливо, тому що у нас багато переселенців, а також місцевих жителів, які хочуть покращити свою українську мову.

Отже, це українські люди, які стали внутрішньо переміщеними особами, і їхньою рідною мовою є російська. Вони хочуть покращити свою українську мову в рамках процесу національної інтеграції.

Так, і сподіваємося, що цього року наші центри не стягуватимуть з вас плату за ваше особисте рішення. Тож майже чверть – це ВПО, а три чверті – місцеві жителі [з Одеси].

Але після початку повномасштабного вторгнення ми також почали організовувати волонтерську роботу по всій країні. Ось, наприклад, система 3D-друку. Дозвольте мені показати вам. Ось що вони роблять. Це частини гранат, які потрібні нашій армії. Це для гранат, для скидання дронів тощо. Тож одночасно ми навчаємо, наприклад, підлітків, як ними користуватися. Тож це освіта, але водночас ми робимо щось практичне, що потрібно нашій армії. Ось, наприклад, цей друк.

Отже, ми займаємося сітками та камуфляжем. Росіяни зробили місто жахливим, а ми почали наступного дня, тож з 23 лютого 2022 року ми виготовили 5000 сіток. Це багато. Ми є найбільшим виробником волонтерських центрів у південній частині України, а також виготовили 4000 маленьких подушок.

Далі, ця чудова жінка своїми руками виготовляє подушки для нашої армії за допомогою інших чудових жінок. Тож ви тут, ви бачите процес, і ось вони продовжують. Зараз людей менше [ніж раніше], але це відбувається щодня.

Ми не виробляємо зброю. Ми надаємо нелетальну підтримку нашим солдатам. Люди роблять це по всій Україні. Хіба це не чудово? [вказує на синьо-жовту подушку]

Бачите, наприклад, ці сітки вже підготовлені. Потім приїдуть військові та заберуть сітки. Тож виробництво вже завершене, воно готове. Ось чим ми займаємося. І в нас є 41 такий центр по всій країні. У нас також є центр у Львові, в центрі. Тож ви... ласкаво просимо туди.

Деякі армійські товари. Чи допомагає [армія] вам фінансувати центри? Чи допомагає вона фінансувати вашу роботу?

Ми не отримуємо жодної копійки з бюджету. Але в нас багато приватних спонсорів. Деякі з них вітчизняні, а інші – міжнародні. У кожному місті, де ми відкриваємося, є низка українських компаній. Наприклад, ми не платимо за приміщення чи наші офіси.

Отже, по-перше, наш партнер у Києві — це [ ]. Щодо нашого центру в Києві, він наданий нам цією компанією безкоштовно. Тож вони є нашими партнерами. Вони не беруть у нас грошей, те саме без цього офісу, те саме у Львові скрізь, те саме. Тож це перший тип наших партнерів, які надають нам безкоштовні приміщення. Другий тип наших партнерів — це ті, хто дають нам гроші на ведення всього. Отже, у нас є українські компанії, як я вам казав. У нас є британські донори. У нас є лорд Майкл Ешкрофт, наприклад, британський мільярдер, і він був політиком Консервативної партії.

Отже, перш ніж ви зустрілися з нашою кумедною [співробітницею] Пауліною [з подушками], я хочу подякувати їй за роботу, яку вона виконує. А військові дуже вдячні за її подушки, за її любов і за все, що вона робить. І вони пишуть їй листи, і це велика честь для неї.

Це чудова річ.

Так, це чудово, бо, як ви могли б їй сказати, життя на передовій дуже важке. Тож ці, ці, ці маленькі подарунки роблять життя комфортнішим завдяки речам, які вона створює. І ми завжди кладемо щось смачне [в посилки для солдатів] та кілька маленьких килимків для водіїв.

Ми також маємо, наприклад, гранти від Німецького міжнародного агентства розвитку. Тож у нас багато міжнародних та місцевих партнерів. Ось так ми працюємо і незабаром розширюємося. Я думаю, що, можливо, навіть у серпні ми відкриємо 14-й центр в Умані [місто в центральній Україні].

Це неймовірний обсяг роботи. Зараз ви також є депутатом Верховної Ради України. Тож у вас багато зобов'язань, як у парламентській системі, так і в усьому іншому [у вашому житті]. Як ви знаходите час, щоб жити своїм життям?

Я не буду скаржитися. Тобто, наші хлопці в окопах, їхнє життя набагато складніше та важче, ніж моє. Тому ми всі робимо, що можемо. У мене є своя сфера відповідальності, як члена парламенту. Також я представляю Україну в Парламентській асамблеї Ради Європи. А ще я керую цією мережею наших центрів. Тож це мій внесок у нашу спільну перемогу. Ось що я можу зробити.

Олексію Гончаренко, щиро дякую за ваш час. Було справжнім задоволенням і честю оглянути Центр Гончаренка та дізнатися про вашу мережу. Слава Україні!

Героям слава! Щиро дякую.