Чому Путін не може зустрітися із Зеленським на нейтральній основі

Дипломатія передбачає певний рівень рівності між співрозмовниками. Однак у тривалій та запеклій війні між Росією та Україною така рівність ніколи не була можливою. Причини, чому президент Росії Володимир Путін не може сісти за переговори з президентом України Володимиром Зеленським у нейтральних умовах або на справді нейтральній території, кореняться в багатовіковій історії та геополітиці сьогодення.

Спадщина заперечення імперії

В основі проблеми лежить відмова Росії визнати Україну повністю суверенною державою. З часів Російської імперії Україну розглядали як «Малоросію» — підлеглий регіон, культура та мова якого придушувалися для зміцнення імперського контролю. Радянська політика, хоча й поверхово федеральна, увічнювала цю ієрархію, маргіналізуючи українську ідентичність, водночас інтегруючи її економіку в орбіту Москви.

Путін відродив цей імперський наратив. Його опубліковані есе та промови заперечують історичну легітимність України, наполягаючи на тому, що вона є радше частиною долі Росії, ніж незалежною державою. Зустрітися із Зеленським на нейтральних умовах означало б визнати рівність, неявно визнаючи, що суверенітет України є чинним. Для Путіна, який представив свою війну як місію з відновлення «історичної єдності», таке визнання означало б ідеологічну поразку.

Геополітичні ставки та крах нейтралітету

Саму нейтральну територію стало майже неможливо ідентифікувати. Традиційні місця посередництва, такі як Мінськ чи Женева, більше не викликають довіри. Білорусь відкрито підтримує Москву; нейтралітет Швейцарії був випробуваний через запровадження нею санкцій проти Росії. Навіть Туреччина, яка прагнула грати роль посередника, сприймається в Києві як така, що схиляється до Москви.

Для України нейтральний майданчик є не просто символічним, а екзистенційним. Переговори на ґрунті, схиляному до Росії, підірвали б сам принцип незалежності, який вона захищає. Для Росії майданчик, схиляний до Заходу, розглядався б як пастка, що підтверджує наратив Москви про те, що Захід диктує політику України. Таким чином, географія дипломатії відображає географію війни: немає простору, де не існує сфер впливу.

Асиметрія цілей війни

Дипломатичний нейтралітет також вимагає, щоб кожна сторона мала мету, яку можна скомпрометувати. І тут асиметрія знову ж таки фатальна. Україна прагне виживання та відновлення своїх кордонів; Росія прагне домінування та знищення незалежного статусу України. Ці цілі несумісні. Нейтральна зустріч вимагатиме від Путіна ставитися до Зеленського як до представника легітимної держави, виживання якої є предметом переговорів у добрій вірі. Для Путіна, чия позиція залежить від заперечення цієї легітимності, такий крок є структурно неможливим.

Тінь відповідальності

Ще одна перешкода полягає у сфері правосуддя. Путіна звинувачують у воєнних злочинах, і Міжнародний кримінальний суд видав на нього ордер на арешт. Зустріч із Зеленським на рівних підставах підкреслила б не лише невдачі Росії на полі бою, а й її правову ізоляцію. Нейтралітет не може існувати, коли одна сторона підлягає міжнародному кримінальному переслідуванню, а інша є жертвою цих ймовірних злочинів.

Європейський та західний контекст

Зрештою, геополітична реальність Європи з 2022 року зробила нейтралітет фікцією. Європейські держави — Велика Британія, Франція, Німеччина та інші — однозначно висловили свою підтримку Україні. НАТО виділило безпрецедентні ресурси на її захист. Європейський Союз відкрив свої двері для членства України. На цьому тлі будь-які переговори, які нібито відбуваються на нейтральній території, ризикують перетворитися на фасад, оскільки основний баланс альянсів рішуче змістився на користь Росії.

Неможливість рівноправного діалогу

Щоб дипломатія була нейтральною, обидві сторони повинні визнавати легітимність іншої, розділяти простір, який не оскаржується, та прагнути до цілей, схильних до компромісу. Жодна з цих умов не застосовується до Росії та України. Імперський світогляд Путіна заперечує суверенітет України; геополітика конфлікту усунула надійні нейтральні майданчики; цілі кожної сторони є принципово несумісними; а міжнародне право затьмарює будь-яку взаємодію.

Ось чому Путін не може зустрітися із Зеленським на нейтральних умовах, і всупереч цілям президента США Дональда Трампа. Перешкода полягає не в логістиці, а в суті: сама війна корениться у відмові Росії визнати рівність. Доки ця відмова не буде знята, нейтралітет залишатиметься ілюзією, а переговори й надалі будуть театрами сили, а не платформами для миру.