Херсон як інтернаціоналізоване місто: механізм припинення вогню чи ризикований компроміс?

Пропозиція перетворити Херсон, стратегічно розташований у гирлі річки Дніпро, на інтернаціоналізоване місто під наглядом міжнародної спільноти, є однією з найбільш провокаційних та делікатних ідей у будь-якій дискусії щодо припинення вогню чи мирного врегулювання між Україною та Росією.

Це несе в собі відлуння історичних експериментів зі спільним суверенітетом та нейтральним управлінням, від Вільної території Трієста до адміністрованої ООН Митровиці. Однак географія Херсона, воєнний досвід та символічне значення роблять перспективи такої домовленості водночас інтригуючими та проблематичними.

Чому саме Херсон?

Значення Херсона у війні потрійне:

1. Стратегічне розташування – контролює ключовий перехід через Дніпро та доступ до річкових і морських торговельних шляхів, а також близькість до Криму та Миколаєва.

   
   

2. Символічна цінність – це було перше велике місто, яке Росія захопила після вторгнення в лютому 2022 року, і перше значне місто, яке Україна відбила в листопаді 2022 року. Його звільнення стало перемогою морального духу, але місто залишається під постійним артилерійським обстрілом та атаками безпілотників з території, що утримується Росією, через річку, а його цивільні установи зазнають проникнення російських розвідувальних служб.

   
   

3. Потенціал як буфер – інтернаціоналізований Херсон, в принципі, міг би служити демілітаризованою буферною зоною між українськими та російськими військами, зменшуючи інтенсивність обстрілів та створюючи умови для гуманітарного відновлення.

Як міг би працювати інтернаціоналізований Херсон

Херсонська територія під міжнародним управлінням теоретично може вимагати формалізованої та чинної угоди за участю України, Росії та міжнародного органу, що контролює, хоча на практиці вона може бути просто нав'язана міжнародною волею (як це сталося у випадку багатьох минулих інтернаціоналізованих територій). На практиці це може включати:

• Нейтральні сили безпеки: багатонаціональний миротворчий контингент, сформований з держав, прийнятних як для Києва, так і для Москви, — потенційно під мандатом ООН, ЄС або ОБСЄ, хоча вето Росії в Раді Безпеки ускладнює перше.

  
  

• Цивільна адміністрація: міжнародний губернатор, якого підтримує дорадча рада представників міста, причому губернатор уповноважений приймати остаточні рішення щодо муніципального управління.

  
  

• Демілітаризація та моніторинг: Виведення всіх національних збройних сил на узгоджені відстані з постійним моніторингом за допомогою дронів, датчиків та інспекційних груп на місцях.

  
  

• Гуманітарний та реконструкційний нагляд: безпосереднє управління розподілом допомоги, ремонтом інфраструктури та економічним розвитком, забезпечення того, щоб кошти не розкрадалися внаслідок корупції чи політичних маніпуляцій.

  
  

• Фіксована тривалість: Чіткі терміни — можливо, п'ять років — після яких суверенітет повністю повернеться до України, якщо не буде підписано взаємно узгоджену угоду про продовження терміну.

Потенційні переваги

1. Гуманітарна допомога – Населення Херсона зазнало невпинних обстрілів та руйнування інфраструктури. Міжнародний контроль міг би забезпечити відносну безпеку, відремонтувати комунальні послуги та відновити нормальну торгівлю.

   
   

2. Деескалація конфлікту – Виведення Херсона з прямої лінії вогню може зменшити кількість жертв серед цивільного населення та звільнити українські сили для інших оборонних операцій.

   
   

3. Дипломатичний прорив – це може забезпечити політичний компроміс, що рятує обличчя для обох сторін: Україна не поступається суверенітетом, а Росія уникає відчуття повної відмови від впливу на символічне місце.

   
   

4. Випробувальний майданчик для миру – У разі успіху Херсон може стати взірцем для стабілізації інших спірних зон.

Ризики та пастки

Однак небезпеки значні:

• Ризик підривної діяльності – Росія може використати цю домовленість для інфільтрації оперативників, збору розвідувальних даних та маніпулювання місцевою політикою під прикриттям «громадської участі». Однак це вже відбувається в Херсоні значною мірою, тому, сподіваємося, присутність міжнародних цивільних сил зменшить, а не збільшить рівень інфільтрації російських розвідувальних служб.

  
  

• Нестабільність мандату – без надійного та неупередженого забезпечення виконання, ця домовленість може бути зруйнована при першому ж серйозному порушенні, що залишить цивільних осіб беззахисними.

  
  

• Ефект прецеденту – Москва може вимагати подібних домовленостей в інших містах, фрагментуючи суверенітет України. Однак на практиці такі вимоги навряд чи будуть виконані, оскільки жодне інше велике місто насправді не знаходиться на «нульовій лінії» в Україні, як Херсон.

  
  

• Геополітичний глухий кут – як це спостерігається в Данцигу чи на Кіпрі, тимчасове міжнародне управління часто стає безстроковим, заморожуючи конфлікт, а не вирішуючи його.

Українська перспектива

Для Києва згода на інтернаціоналізацію може бути суттєво привабливою. Це заохочуватиме міжнародну цивільну та військову присутність на лінії фронту України у спірному та нестабільному районі. Це забезпечить короткострокову гуманітарну допомогу для знедоленого населення Херсона та продемонструє дипломатичну гнучкість. Однак це не повинно бути оформлено як поступка для внутрішньої політичної аудиторії, інакше українська громадська думка, ймовірно, обернеться проти цього.

Будь-яка така домовленість вимагатиме незмінних гарантій:

• Чітке підтвердження того, що Херсон є територією України.

  
  

• Чіткі положення про повернення.

  
  

• Зобов'язувальні зобов'язання щодо безпеки з боку НАТО або інших гарантів для стримування спроб Росії маніпулювати цією угодою.

Російська перспектива

Москву можна було б зацікавити цією ідеєю, якби вона дозволила продовжувати вплив у Херсоні без витрат, пов'язаних з прямою окупацією, а також пом'якшила тиск санкцій, демонструючи готовність до співпраці. Тим не менш, Росія історично чинила опір справжньому міжнародному нагляду у спірних районах і могла б погодитися лише за умови, що зможе формувати склад і правила місії, ризикуючи скомпрометувати мандат.

Отже, таку домовленість, ймовірно, зрештою доведеться нав'язати західним країнам у складі «Коаліції бажаючих», оскільки справжня співпраця з Росією навряд чи можлива, окрім як під дулом пістолета.

Міжнародна воля та потенціал

Успіх будь-якого такого плану залежатиме від того, чи зможе коаліція надійних держав забезпечити війська, кошти та політичну підтримку для багаторічної стійкої взаємодії. Без цього місія може перетворитися на слабку символічну присутність — небезпечну для цивільного населення та політично незручну для її спонсорів.

Тим не менш, з огляду на поточну ситуацію в Херсоні, де спостерігаються масові руйнування, майже щоденні напади Росії на мирних жителів та всебічно підірвана міська інфраструктура внаслідок проникнення російських розвідувальних сил, інтернаціоналізація з усіма пов'язаними з нею витратами може бути єдиним способом забезпечити середньострокове та довгострокове полегшення для мешканців Херсона.

Експеримент у складному конфлікті

Інтернаціоналізація Херсона можлива, але вимагатиме поєднання політичної волі, дипломатичної спритності та ресурсів безпеки. Це вже траплялося раніше в сучасних миротворчих операціях, але це вимагає твердої рішучості.

Якщо майбутній черговий раунд мирних переговорів на Алясці має принести плоди, тоді їм доведеться обговорити життєздатне майбутнє для Херсона. Наразі місто теоретично перебуває під суверенним контролем України, але є жертвою росіян, які проживають трохи далі по річці та контролюють цивільне населення Херсона шляхом обстрілів та атак безпілотників на цивільних адміністраторів, які не роблять того, що вони хочуть, а також підступного втручання ФСБ та ГРУ, двох найвідоміших російських розвідувальних служб. Це не є надійною основою для справжнього миру в Херсоні. Необхідно впроваджувати зовсім іншу модель майбутнього управління Херсоном після угоди про припинення вогню.