Форма опору: розмір та структура Збройних сил України

У розпал тотальної війни інституції не просто випробовуються на міцність – вони трансформуються. Ніде це не помітно так добре, як у Збройних силах України, які з моменту повномасштабного вторгнення Російської Федерації в лютому 2022 року перетворилися з мирної армії на величезну та складну військову машину, імпровізовану в режимі реального часу та відточену вогнем. Однак самі цифри розповідають лише частину історії. Структура, склад та доктрина Збройних сил України (ЗСУ), що розвивається, дають глибоке розуміння стратегії, суспільства та державності країни.

Ми розглядаємо тут розмір та структуру Збройних сил України у 2025 році, аналізуючи не лише кількісні дані, а й організаційну архітектуру, філософію командування, моделі набору персоналу та інституційну напруженість. Ми досліджуємо, як Україна збалансувала масову мобілізацію з професіоналізацією, інтегрувала нерегулярні підрозділи в національне командування та перетворилася з пострадянської сили на гібрид державного управління та виживання, близький до НАТО.

Від Армії Скелетів до Тотальної Оборони

До 2014 року Збройні сили України налічували трохи менше 130 000 військовослужбовців, які були погано оснащені, отримували низьку зарплату та були навчені переважно для виконання церемоніальних або внутрішніх завдань. Анексія Криму та початок війни на Донбасі змусили їх поспішно реконфігурувати свої сили. До 2021 року чисельність Збройних сил України зросла до понад 200 000.

Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році стало каталізатором найбільшої мобілізації в Європі з часів Другої світової війни. Протягом кількох місяців Україна оголосила воєнний стан, скасувала вікові обмеження призову для чоловіків і почала приймати сотні тисяч добровольців. На початок 2024 року, за найточнішими доступними даними, загальна чисельність українських збройних сил — активних, резервних та територіальних — коливалася від 800 000 до 1 мільйона осіб.

Ці цифри не є просто результатом державного планування; вони є вираженням національної мобілізації. Українська армія більше не є професійною кадровою силою — це масова народна армія, інтегрована в суспільство та залежна від нього.

Основні сили: наземні, повітряні та морські

Регулярні збройні сили України організовані у п'ять основних видів збройних сил:

1. Сухопутні війська

Сухопутні війська, що є основою Збройних сил Угорщини, розширилися з 6 оперативних бригад у 2014 році до понад 60 маневрених бригад (багатоцільових модулів, здатних до швидкого розгортання в різних обставинах) до 2025 року, що включають мотопіхотні, бронетанкові, артилерійські, повітряно-десантні та гірські підрозділи. Їх підтримують:

• Артилерійські бригади (як самохідні, так і буксирувані)

• Ракетні та реактивні підрозділи, включаючи формування, оснащені системою HIMARS

• Інженерні, логістичні та медичні підрозділи

• Спеціалізовані підрозділи безпілотників та радіоелектронної боротьби

Бригади стають дедалі модульнішими, поєднуючи застарілі радянські системи (танки Т-64, артилерійські установки 2С1 «Гвоздика») із платформами західного постачання («Леопард 2», «М109», «MRAP»).

2. Повітряні сили

Знищені в перші місяці війни, Повітряні сили перейшли від традиційного забезпечення переваги в повітрі до протиповітряної оборони та інтеграції ударів. До складу сил входять:

• Застарілі винищувачі МіГ-29 та Су-27

• Обмежені західні системи (F-16, станом на середину 2025 року, залишаються на етапі навчання)

• Потужна наземна протиповітряна оборона: NASAMS, IRIS-T, SAMP/T та Patriot

• Ударні дрони та ескадрильї розвідувальних БПЛА

• Мобільні радіолокаційні та радіоелектронні протидіючі підрозділи

3. ВМС України (Військово-Морські Сили)

Хоча на ранніх етапах війни ВМС були значною мірою зруйновані, вони відновилися за асиметричними лініями:

• Малі ракетні катери та ескадрильї безпілотних катерів

• Підрозділи берегової оборони, оснащені ракетами «Нептун», «Гарпун» та «Шторм Шедоу»

• Морська піхота (морські піхотинці), багато з яких перерозподілені в елітні сухопутні війська

• Річкові флотилії, що базуються на Дунаї, для логістики та патрулювання

4. Десантно-штурмові війська

Ці елітні війська, український еквівалент десантників, винесли на собі основний тягар багатьох наступальних операцій. Налічуючи близько 20 000 осіб, вони діють з високою автономією, швидкою мобільністю та стратегічним впливом, хоча темпи виснаження особового складу були високими.

5. Сили спеціальних операцій

Створені за зразком доктрин НАТО, ці висококваліфіковані підрозділи проводять диверсії, розвідку, порятунок заручників та психологічні операції в тилу ворога. Незважаючи на свою невелику чисельність (близько 2000–4000), їхня ефективність значно перевищує їхню чисельність.

Війська територіальної оборони (ВТО)

Мабуть, найвизначнішою рисою Збройних сил УРСР є їхні величезні Сили територіальної оборони (Сили територіальної оборони). Це регіональні підрозділи, що працюють неповний та повний робочий день, сформовані переважно з цивільних добровольців, часто віком від 18 до 60 років. Їхні цілі включають:

• Утримання оборонних ліній у тилу та міських районах

• Обслуговування контрольно-пропускних пунктів та безпека інфраструктури

• Підсилення бригад регулярної армії під час наростання військової сили

• Діючи як національні резервні сили

До середини 2024 року до складу Збройних сил оборони входили десятки батальйонів, по одному майже в кожній області, з частковою інтеграцією в центральне військове командування. Напруженість щодо їхньої автономії, узгодженості командування та доступу до сучасного обладнання залишається напруженою, але їхнє існування є наріжним каменем доктрини «тотальної оборони» України, згідно з якою кожен регіон захищається сам.

Оборонна розвідка та кібервійська

Безпілотні льотні потреби також включають складні некінетичні можливості:

• ГУР (Головне розвідувальне управління): проводить військову розвідку, диверсії та спеціальні місії високого ризику.

  
  

• Кіберкомандування: займається інформаційною війною, електронними операціями та захистом критичної інфраструктури.

  
  

• Підрозділи стратегічних комунікацій: відіграють ключову роль у наративній війні, протидіючи російській дезінформації.

Цивільно-військова інтеграція

На відміну від багатьох західних військових, Збройні сили України не перебувають на відстані витягнутої руки від суспільства. Вони радше невід'ємна частина українського життя:

• Волонтери та краудфандинг заповнюють основні прогалини у постачанні — від дронів до чобіт.

• Ветерани повторно зараховуються до служби циклами, зберігаючи досвідчені кадри серед свіжих військовослужбовців.

• Жінки зараз служать у більшій кількості та на бойових посадах, зокрема в безпілотниках, логістиці та розвідці.

Ця інтеграція приносить моральну силу, але також і напругу — втому від вербування, посттравматичний стресовий розлад та зростаючу напруженість між рівнем мобілізації міського та сільського населення.

Командування та управління: від радянської спадщини до командування місією

Українська система командування пережила тиху революцію. Хоча частково вона все ще базується на ієрархічних радянських моделях, воєнні потреби змусили прийняти більш гнучке «командування місією» за зразком НАТО, особливо на рівні бригади та батальйону.

Основні характеристики включають:

• Децентралізоване прийняття рішень відповідно до широких стратегічних намірів

• Швидка адаптація до динаміки бою

• Інтеграція розвідувальних даних з відкритих джерел в оперативне планування

• Тісніша цивільно-військова співпраця у сфері логістики та ремонту інфраструктури

Генеральний штаб зберігає загальне командування, але ефективна влада розподілена, зокрема, між високопродуктивними командирами бригад.

Сильні сторони та обмеження

Сильні сторони :

• Високий моральний дух та ідеологічна відданість

• Адаптивність та інновації на полі бою (особливо з безпілотниками та цифровими системами)

• Взаємосумісність зі стандартами НАТО в багатьох сферах

• Широкий резерв робочої сили, хоча й з різною кваліфікацією

Обмеження :

• Нестабільна якість навчання та цикли ротації

• Нестача ключового персоналу (сержантів, інструкторів, механіків)

• Логістична та медична інфраструктура під тиском

• Фрагментація командування в деяких підрозділах TDF та добровольчих підрозділах

• Зростання втоми від війни серед населення

Армія, яку створила Україна

Збройні сили України у 2025 році – це не просто військова організація, вони є дзеркалом самої нації: стійкі, імпровізовані, децентралізовані, віддані своїй справі та загартовані в боях. Вони є одночасно професійною силою та національним ополченням; звичайною армією та партизанською мережею; радянською спадщиною та європейським майбутнім.

Цю структуру не було розроблено в мирний час, а створено в екстремальних умовах . І все ж вона довела свою ефективність проти чисельно переважаючого супротивника, не імітуючи російську масу, а втілюючи українську волю. Завдання зараз полягає в інституціоналізації цієї сили: створенні не просто армії для виживання, а збройних сил для миру — інтегрованих, професійних, етичних та відповідальних.

Роблячи так, Україна може не лише виграти війну, але й запропонувати нову модель демократичної оборони в небезпечному світі.