Умови утримання політичних в'язнів у Білорусі

Тяжке становище політичних в'язнів у Білорусі стало однією з найтривожніших криз у сфері прав людини в сучасній Європі. Після суперечливих президентських виборів у серпні 2020 року країна занурилася в період тривалих внутрішніх репресій. Влада прагнула знищити політичний плюралізм, змусити замовкнути інакомислення та стримати громадянську мобілізацію, арештовуючи тисячі громадян. Затриманих часто утримують в умовах, які значно нижчі за міжнародні стандарти, а ставлення до них стало інструментом не лише покарання, а й політичного залякування. Розуміння цих умов є важливим для розуміння характеру внутрішнього управління Білорусі та ширших геополітичних викликів, які вона ставить перед Європою.

Система політичних в'язниць Білорусі має коріння в радянській спадщині. Її пенітенціарні установи зберігають ієрархічну структуру, непрозору адміністративну практику та глибоко вкорінену культуру примусу. З 2020 року Міністерство внутрішніх справ та Комітет державної безпеки розгорнули ці структури проти широких верств населення, включаючи журналістів, правозахисників, лідерів профспілок, студентів та звичайних демонстрантів. Судові процеси часто є формальними. Проваджень закрито для громадськості. Юридичне представництво обмежене процесуальними перешкодами. Вироки суворі, часто звинувачуються в нечітких правопорушеннях, таких як організація екстремізму або участь у несанкціонованих зібраннях. Після винесення вироку затриманих розподіляють по мережі центрів утримання під вартою, виправних колоній та установ суворого режиму, багато з яких розташовані далеко від їхніх сімей.

Фізичне середовище, в якому утримуються політичні в'язні, постійно описується як переповнене, погано вентильоване та антисанітарне. Камери можуть містити набагато більше в'язнів, ніж їхня офіційна місткість. Доступ до основних засобів гігієни обмежений. Постільної білизни зазвичай недостатньо, особливо взимку, коли температура різко падає. Світло іноді залишають увімкненим на всю ніч, що призводить до хронічного недосипання. Харчові пайки мізерні, а якість їжі падає нижче мінімальних стандартів харчування. Медична допомога часто припиняється або затримується, навіть у серйозних випадках. Ці недоліки є радше структурними, ніж випадковими. Вони є частиною навмисної стратегії підриву морального духу та стримування політичної участі.

Психологічний компонент ув'язнення в Білорусі є не менш серйозним. Ув'язнених зазвичай піддають тривалій ізоляції, довільним дисциплінарним стягненням та постійному нагляду. Деякі повідомляють про повторні допити ще довго після винесення вироку. Інші описують примус до виконання принизливих або безглуздих завдань. Доступ до юридичної допомоги може бути обмежений, а листування з родиною обмежене. Адміністрація в'язниці часто відмовляє у візитах під процесуальними приводами, а листи можуть бути цензуровані або взагалі приховані. Сім'ї можуть місяцями не мати точної інформації про долю своїх родичів. Така невизначеність сама по собі є інструментом тортур.

Особливістю білоруської системи є використання так званих штрафних камер. Це невеликі, голі бетонні кімнати, куди ув'язнених можуть відправляти за незначні порушення або взагалі без жодної офіційної причини. Температура в цих камерах підтримується низькою. Ув'язнених можуть змушувати стояти протягом тривалого часу або залишати без постільної білизни. Вплив холоду, недосипання та брак фізичних вправ разом послаблюють фізичний та психологічний опір. Штрафні камери непропорційно використовуються проти політичних ув'язнених, що підсилює меседж про те, що опір державі тягне за собою наслідки, що виходять за рамки звичайних кримінальних санкцій.

Жінки, яких утримують з політичних причин, стикаються з особливими труднощами. Звіти свідчать про те, що жінкам, ув'язненим, можуть відмовляти в санітарних приналежностях, піддавати їх принизливим обшукам та погрожувати вилученням дітей. Такі погрози експлуатують соціальну вразливість жінок у патріархальному інституційному середовищі та посилюють враження, що вплив держави поширюється на найінтимніші аспекти їхнього життя. Білоруське законодавство пропонує обмежені гарантії, а влада часто ігнорує ті засоби захисту, які існують.

Умови, з якими стикаються політичні в'язні, також слід розуміти в рамках ширшої системи зовнішніх зв'язків Білорусі. Держава стає дедалі залежнішою від Росії в питаннях економічної підтримки, політичного керівництва та співпраці у сфері безпеки. Вплив Москви посилив примусові можливості білоруського уряду. Повідомляється, що російські офіцери надавали навчання та консультації білоруським правоохоронним органам. Крім того, режим сприймає внутрішнє інакомислення як частину ширшої геополітичної конфронтації із Заходом, який він звинувачує у розпалюванні революції на своїй території. У цьому наративі політичні в'язні не є окремими громадянами з незалежними претензіями на справедливість. Натомість вони характеризуються як інструменти зовнішньої дестабілізації. Таке формулювання підсилює логіку репресій та виправдовує жорстоке поводження з ув'язненими.

Незважаючи на ці обмеження, політичні в'язні в Білорусі продемонстрували надзвичайну стійкість. Багато хто з них таємно переносив листи з в'язниці, документуючи свій досвід з ясністю та мужністю. Їхні розповіді є важливими джерелами для розуміння реальності утримання під вартою в Білорусі. Вони також слугують нагадуванням про те, що людську ціну репресій несуть люди, які прагнули скористатися тим, що в більшості країн є звичайними громадянськими правами. Їхня постійна витривалість є моральним викликом для режиму.

Міжнародна спільнота відреагувала осудом, санкціями та дипломатичним тиском. Європейський Союз, Сполучені Штати та інші демократичні партнери неодноразово закликали до звільнення політичних в'язнів та відновлення громадянських свобод. Однак білоруська влада залишається незворушною. Вони сприймають зовнішню критику як втручання у свої суверенні справи. Санкції мали обмежений вплив на апарат внутрішньої безпеки, який продовжує діяти майже безкарно. Підтримка Кремля ще більше послаблює ефект західних заходів.

За відсутності суттєвих реформ чи стійкого зовнішнього впливу страждання політичних в'язнів у Білорусі продовжуються. Їхнє тяжке становище порушує фундаментальні питання щодо місця Білорусі в європейському політичному ландшафті та майбутнього прав людини на континенті. Тривалість такого режиму одразу за східним кордоном Європейського Союзу дестабілізує регіональну безпеку та підриває відданість континенту людській гідності. Це нагадує нам, що боротьба за свободу, представництво та справедливість залишається незавершеною. Тому голоси тих, хто утримується в білоруських в'язницях, мають бути почуті не лише як свідчення поточних зловживань, а й як заклик до іншого майбутнього для їхньої країни.

Умови утримання політичних в'язнів у Білорусі демонструють систему, метою якої є не просто покарання, а фундаментально політична. Вона покликана придушити опозицію, вселити страх і підтримувати нинішнє керівництво при владі. Доки ця система не зміниться, життя тих, хто потрапив у її лави, залишатиметься позначеним стражданнями, а Європа продовжуватиме боротися з наслідками репресивної держави, що закоренилася в її серці.