Тіні над залізницею: як логістичні перебої руйнують західні лінії постачання України

Війна триває вже четвертий рік, а виживання України продовжує залежати не лише від хоробрості її солдатів чи винахідливості її інженерів-дронів, а й від чогось набагато давнішого та буденнішого: її залізниць. У країні, де радянська інфраструктура досі є логістичним хребтом військових переміщень та міжнародної допомоги, скромна залізнична лінія стала окремим театром військових дій — здебільшого тихою, часто невидимою, але дедалі вразливішою. Західна Україна, яку довго вважали стратегічним тилом, зараз демонструє ознаки напруги під тягарем своїх логістичних обов'язків та зростаючим охопленням російських диверсій, ракет та кібератак.

Життєва лінія через Львів

Львів та навколишня область стали головними воротами для західної зброї та гуманітарної допомоги, що потрапляє до України. З Перемишля та інших польських складів матеріали, що постачаються НАТО, — від американських ракет HIMARS до німецьких генераторів — прокладають собі шлях через вузькі місця перетину кордону на українські залізничні вагони. Цей західний коридор — логістичне диво, побудоване у воєнних умовах, що залежить від стрункої та високоскоординованої системи залізничних перевезень, митного оформлення, постачання палива та коридорів безпеки цивільного населення. Потяги, які колись використовувалися для перевезення туристів з Варшави чи Відня, тепер перевозять компоненти танків та артилерійські снаряди в умовах затемнення.

Але ця система, ніколи не розрахована на витривалість у воєнний час, починає давати збій.

Російська тактика охоплення та деструктивного впливу

З середини 2024 року російські війська розширили свою стратегію цільових атак, перейшовши від гучних ракетних ударів по Києву чи Одесі до точного руйнування залізничних вузлових пунктів, вузлів та ремонтних депо на заході. Супутниково-керовані планируючі бомби все частіше використовуються для ударів поблизу залізничних станцій у Хмельницькому, Рівному та навіть на околицях самого Львова. Кібератаки, здійснені російськими розвідувальними підрозділами, включаючи ті, що були пов'язані з сумнозвісними хакерськими групами Sandworm та Fancy Bear, також були спрямовані на диспетчерську систему Української залізниці (Укрзалізниця), що спричинило тимчасові перебої в складанні графіків та відстеженні вантажів.

За словами військових аналітиків логістики з Польщі, ці удари – не просто переслідування. Вони є частиною продуманої кампанії з уповільнення, затримки та дестабілізації темпів західного постачання – темпів, критично важливих для здатності України утримувати свої оборонні лінії в Донецьку та Запоріжжі.

Система вже перебуває під напругою

Логістичний ланцюг також страждає від факторів, не пов'язаних з російським саботажем. Багато залізничників були призвані на військову службу або ж були звільнені з роботи через війну. Запасні частини для залізничних вагонів радянської епохи є дефіцитними, а невідповідність польсько-української колії — стандартна колія в Польщі проти широкої в Україні — вимагає ручного розвантаження та перевантаження всіх вантажів або перевантаження за допомогою складних механізмів зміни візків. У мирний час це було терпимим незручністю. У воєнний час це вразливість.

Більше того, електрифікована залізнична система особливо вразлива перед обличчям перебоїв з енергопостачанням. Оскільки Росія атакує енергетичну інфраструктуру в рамках своєї зимової стратегії, українські поїзди, що залежать від повітряних ліній електропередач, стикаються з відключеннями електроенергії та затримками, тоді як тепловози страждають від дефіциту палива та коливань цін. Уповільнення часу вантажообігу, що виникає внаслідок цього, може означати різницю між тим, чи отримають передові бригади 155-мм снаряди за графіком, чи зіткнуться з критичним дефіцитом під вогнем.

Зіткнення цивільних та військових

Військова економіка України все ще значною мірою залежить від залізничного транспорту для забезпечення життя цивільного населення. Зерно доводиться транспортувати поїздами до європейських покупців за відсутності безпечних чорноморських маршрутів. Евакуйовані цивільні особи подорожують на захід тими ж коліями, що використовуються вантажними перевезеннями НАТО. Навіть похоронні поїзди, що перевозять померлих до місць їхнього останнього спочинку в Карпатах, тепер є частиною цього дивного логічного балету.

Наслідком цього є своєрідне сортування: військові вантажі, гуманітарна допомога, енергопостачання та евакуація цивільного населення часто конкурують за обмежений час на колії, особливо під час триваючого зимового наступу Росії. Українські залізничні оператори, які колись були лише адміністраторами передбачуваних комерційних маршрутів, тепер щодня здійснюють героїчні акти, іноді змінюючи маршрути цілих ланцюгів поставок протягом ночі, щоб уникнути мостів, що перебувають під загрозою, або перемістити терміново необхідні матеріали в оборонні сектори.

Майбутнє залізничної війни в Україні

Українські та натівські планувальники починають розуміти, що логістична війна більше не є фоновою функцією, а окремим фронтом. Вживаються зусилля щодо зміцнення залізничної інфраструктури на заході, включаючи посилення повітряних ліній, резервування перемикачів та укріплення основних вузлів, таких як Львів. Польща непомітно збільшила кількість двоколійних логістичних вузлів на своєму боці кордону, щоб зменшити затримки під час перевезень.

Однак загроза залишається. Оскільки Росія розробляє ракетні системи більшої дальності та кіберінструменти, здатні вражати тил, навіть Львів, який довго вважався безпечною гаванню, дедалі більше перебуває в тіні потрясінь.

Якщо Україна хоче вижити та перемогти, стійкість її залізниць має стати пріоритетом такого ж порядку, як протиповітряна оборона та запаси боєприпасів. Вона бореться не лише за допомогою безпілотників та гвинтівок, а й за допомогою розкладів руху, техніків та поїздів, які прибувають — якщо вони взагалі прибувають — під покровом темряви.