Тіньовий флот та розвідувальні ресурси Росії

П'ятниця, 19 грудня 2025 року

Поява російського тіньового флоту нафтових танкерів стала одним із найважливіших, але найменш помітних інструментів державної влади, що застосовувалися після запровадження західних енергетичних санкцій. Ці судна, що діють у правовому та регуляторному «напівтіні» міжнародної морської торгівлі, є не просто інструментами для ухилення від санкцій. Все частіше вони функціонують як мобільні платформи для збору розвідувальних даних, операцій впливу та заперечуваної державної діяльності. Проникнення російських розвідувальних ресурсів у цей флот являє собою поєднання комерційних хитрощів та стратегічного шпигунства, що ставить під сумнів існуючі припущення щодо морської безпеки, суверенітету та забезпечення дотримання міжнародного права.

Тіньовий флот Росії складається з сотень старіючих танкерів, часто придбаних через непрозорих посередників, переведених під дозвільні юрисдикції та застрахованих за не-західними або імпровізованими домовленостями (або мають страховку лише на папері, тобто за якою ніколи не можна пред'явити жодної претензії). Їхнє основне призначення — економічне. Вони дозволяють російській нафті потрапляти на світові ринки, незважаючи на обмеження цін, ембарго та обмеження, запроваджені після повномасштабного вторгнення в Україну. Однак ті самі характеристики, які роблять ці судна корисними для обходу санкцій, також роблять їх ідеальними для розвідувального використання. Вони діють на межі нагляду, переміщуються через чутливі морські коридори, а екіпажами є особи, чию лояльність, походження та приналежність важко перевірити державам порту.

У цьому контексті проникнення розвідувальних даних не обов'язково має нагадувати класичний образ навченого офіцера, який видає себе за моряка з фальшивим паспортом. Найчастіше це проявляється через багаторівневі відносини. Капітани, головні інженери або радіоведучі можуть бути обрані саме через попередню службу у ВМС Росії, Федеральній службі безпеки або військовій розвідці, ГРУ. Інші можуть бути цивільними особами, які погодилися співпрацювати в обмін на захист, фінансову винагороду або звільнення від юридичного викриття. У деяких випадках цілі судноплавні компанії, здається, функціонують як квазідержавні підприємства, укомплектовані персоналом, який розуміє, що їхня комерційна роль невіддільна від ширшої національної місії.

Розвідувальна цінність цих суден полягає, перш за все, в їхній мобільності. Танкери тіньового флоту перетинають одні з найбільш стратегічно чутливих водних шляхів світу, включаючи Данські протоки, Босфор, Суецький канал та морські шляхи, що прилягають до узбережжя НАТО. Хоча вони нібито займаються повсякденним комерційним судноплавством, вони можуть спостерігати за рухом військово-морських сил, діяльністю портів та морською інфраструктурою. Навіть елементарне візуальне спостереження в поєднанні із сучасними засобами зв'язку може забезпечити цінну ситуаційну обізнаність. Доповнені маніпуляціями автоматичної системи ідентифікації, супутниковим зв'язком або використанням допоміжних датчиків, ці кораблі можуть зробити свій внесок у розподілену розвідувальну картину, яка в іншому випадку вимагала б спеціальних військово-морських ресурсів.

Друга функція — це перевірка правових та політичних меж. Танкери тіньового флоту часто вдаються до таких практик, як вимикання транспондерів, здійснення пересадок з судна на судно в міжнародних водах або тривала стоянка на якір поблизу територіальних морів. Кожен інцидент перевіряє готовність та здатність прибережних держав реагувати. Розвідники, що працюють у складі екіпажів, можуть повідомляти не лише про негайну реакцію, але й про внутрішню координацію між морськими органами, береговою охороною, митними службами та військово-морськими силами. З часом це створює детальну карту порогів правозастосування та політичних чутливих питань.

Існує також контррозвідувальний вимір. Розміщуючи персонал, пов'язаний з розвідкою, на борту суден, які регулярно взаємодіють з іноземними портами, лоцманами, інспекторами та постачальниками послуг, Росія створює можливості для виявлення вразливостей у західних морських системах. Розмови в портах, невимушене спілкування з посадовцями та ознайомлення з режимами інспекцій можуть дати уявлення про процедури, слабкі місця та точки людської вразливості. У деяких випадках судна тіньового флоту можуть бути навмисно принесені в жертву для затримання або розслідування не для досягнення комерційної мети, а для спостереження за тим, як на практиці працює забезпечення виконання санкцій.

Можливість заперечення, властива комерційному судноплавству, є центральною в цій стратегії. На відміну від військових суден або явно державних активів, танкери тіньового флоту існують у сірій зоні, де приписування оскаржується. Коли відбуваються інциденти, посадки на мілину, зіткнення, розливи в навколишнє середовище або підозріле перебування поблизу критичної інфраструктури, Росія може правдоподібно покласти відповідальність на недбалість, старіння обладнання або приватних осіб. Розвідувальна діяльність, якщо є підозра, залишається важко довести на рівні доказів, необхідному для дипломатичних чи правових дій. Ця неоднозначність обмежує варіанти реагування постраждалих держав, особливо тих, які побоюються ескалації.

Проникнення розвідувальних ресурсів до тіньового флоту також пов'язане з екологічними та економічними ризиками. Багато з цих танкерів старі, погано обслуговуються та експлуатуються з мінімальним наглядом. Присутність розвідувального персоналу не зменшує небезпеку аварій. Навпаки, вона може посилити її, оскільки операційні пріоритети зміщуються з безпеки на виконання місії. Великий розлив у Балтійському чи Середземному морях буде не просто екологічною катастрофою. Це стане випробуванням здатності європейських держав реагувати в умовах, коли провина прихована, а геополітична напруженість висока.

Для Європи та її союзників це виклик як концептуальний, так і операційний. Структури морської безпеки традиційно розрізняють цивільне судноплавство та військові чи розвідувальні загрози. Тіньовий флот руйнує цю відмінність. Іржавий танкер, що плаває під зручним прапором, може одночасно бути комерційним перевізником, інструментом ухилення від санкцій та розвідувальною платформою. Вирішення цієї реальності вимагає глибшого обміну розвідувальними даними, більш наполегливого контролю держави порту та готовності інтегрувати економічні, екологічні та безпекові міркування в єдиний стратегічний підхід.

Зрештою, проникнення російських розвідувальних ресурсів до її тіньового флоту нафтових танкерів відображає ширшу закономірність у сучасному державному управлінні. Влада здійснюється не лише за допомогою відкритої сили, а й через маніпуляції системами, розробленими для відкритості, ефективності та довіри. Морська торгівля, яка довго вважалася нейтральною артерією глобалізації, стала ще однією спірною сферою. Реакція вимагатиме терпіння, координації та переосмислення того, як розуміється ризик на морі. Нездатність адаптуватися ризикує залишити Європу наразною не лише на економічний примус та екологічну шкоду, але й на постійну, мобільну та заперечувану форму проникнення розвідувальних даних, що непомітно рухається по її горизонтах.

А тим часом Україна продовжуватиме використовувати ці судна як знаряддя війни. Сьогоднішнє повідомлення про український удар по російському тіньовому флоту в Середземному морі знаменує собою новий рубіж: вперше Україна розширила свої можливості завдавати ударів по російських суднах за межами Чорного моря та російських річок. Безсумнівно, ці можливості будуть продовжуватися та вдосконалюватися.