Сьогоднішні мирні переговори в Києві

У другій половині листопада 2025 року Київ став центром поновленої дипломатичної активності, спрямованої на припинення війни в Україні. Сполучені Штати за керівництва Дональда Трампа, як повідомляється, розробили та представили через свого посланця Стіва Віткоффа українському керівництву комплексну мирну угоду, яку Київ зараз вивчає. Згідно з численними повідомленнями ЗМІ, ця угода була розроблена між Вашингтоном і Москвою, а потім передана Києву з метою забезпечення шляху виходу з війни.

Переговори в Києві сигналізують про зміну темпу: хоча офіційні прямі переговори між Києвом і Москвою не призвели до прориву протягом місяців, Вашингтон зараз просувається вперед із власною версією архітектури врегулювання та закликає Київ прийняти її як основу для переговорів. Київ, зі свого боку, стурбований кількома поступками, очевидно, включеними до плану.

Ширший контекст охоплює втому від війни, високі втрати особового складу та матеріальних засобів, а також небезпечно активну лінію фронту. Для України імперативом є збереження свого суверенітету та територіальної цілісності; для Сполучених Штатів існує зростаючий внутрішній та міжнародний тиск з метою припинення війни, водночас регулюючи відносини з європейськими союзниками та з Росією. Для Росії мета залишається максимальною — територіальне здобуття, стратегічне позиціонування в Чорноморському регіоні та визнання її домінування в Україні. Мирний план, запропонований Вашингтоном, схоже, намагається узгодити ці різні цілі, але на умовах, які викликають серйозні занепокоєння в Києві щодо довговічності, рівності та справедливості.

Відомі моменти запропонованої США структури

Хоча план офіційно не опубліковано, а офіційні коментарі США чи України залишаються стриманими, ЗМІ повідомили про кілька його ключових елементів. До них слід ставитися як до попередніх і заснованих на неназваних джерелах, але вони достатньо послідовні в різних виданнях, щоб заслуговувати на серйозну увагу. Далі коротко викладено те, що відомо громадськості.

Територіальні та військові поступки України

Один із найспірніших аспектів плану полягає в тому, що Україна буде зобов'язана поступитися територією Росії. Згідно з повідомленнями, план передбачає відмову України від частин Донбасу, які вона досі контролює, що дозволить Росії зберегти контроль над великими ділянками східної України навіть за межами території, яку вона наразі окупує. План також закликає Україну скоротити чисельність своїх збройних сил, відмовитися від певних передових систем озброєння або обмежити їх використання, а також прийняти певну форму демілітаризації або обмеження своєї військової присутності.

Гарантії безпеки та зв'язок між фондом реконструкції та

Натомість Україна отримає гарантії безпеки від Сполучених Штатів (і, можливо, від коаліції західних держав), спрямовані на стримування майбутньої російської агресії. Кажуть, що ці гарантії нагадують концепцію «безпольотної зони» або принаймні захисного щита, хоча Вашингтон, схоже, не бажає надавати наземні війська. Існує також перспектива того, що допомога у післявоєнній відбудові буде пов'язана з узгодженням рамкової угоди.

Заморожування або прийняття поточних ліній контролю

Ще один елемент полягає в тому, що план передбачає заморожування поточної лінії фронту як основу миру. На практиці це означає, що Україні буде запропоновано прийняти статус-кво (або майже такий), замість того, щоб продовжувати спроби повернути всю свою окуповану територію. Деякі повідомлення свідчать про те, що саме в цьому полягає суть поступки, якої вимагає Вашингтон.

Сприятлива для Росії структура

Численні аналітики, цитовані ЗМІ, стверджують, що ця структура значною мірою схиляється на користь Росії. Один чиновник заявив Financial Times , що документ «дуже зручний для Путіна». Враження Києва таке, що США більше підтримують давні вимоги Москви, ніж «червоні лінії» України.

Дипломатичний/медіаційний процес

Повідомляється, що план був розроблений з обмеженим внеском України (якщо такий був) і переданий до Києва через Сполучені Штати. В одному з повідомлень йдеться, що в його розробці брали участь лише американські та російські посадовці. Також паралельно в Україні перебуває військова делегація США, яка оцінює ситуацію на передовій, а потім, як очікується, вирушить до Москви для обговорення з російськими посадовцями.

Стратегічні та гуманітарні виміри

Суверенітет та політична легітимність

Для України основна складність полягає в узгодженні вимог плану з її основним принципом повної територіальної цілісності та конституційно закріпленою забороною на відмову від території. Прийняття цієї системи ознаменує значний зсув позиції України від «відновлення всієї території» до «прийняття частини втрачених територій в обмін на мир». Ризик полягає не лише в тому, що вона втратить землю, але й у тому, що її міжнародний статус, внутрішній моральний дух та внутрішньополітичний консенсус можуть бути підірвані. Більше того, якщо вона підпише угоду, яку багато українців вважають неприйнятною, це може спровокувати внутрішню нестабільність.

Військові наслідки

Якщо Україна скоротить свої збройні сили та відмовиться від певних військових систем, вона може стати вразливою до поновлення агресії. Заявлені гарантії безпеки є надзвичайно важливими, але залишаються розпливчастими, і незрозуміло, чи будуть вони такими ж надійними (або надійними), як членство в НАТО, і як вони будуть забезпечуватися. Без надійного стримування будь-який мир може бути крихким. З російського боку, вона зберігає можливість продовжувати примус або ескалацію, впевнена, що військовий відступ України обмежений.

Гуманітарні та реконструкційні наслідки

Мирна угода, ймовірно, призведе до припинення активних бойових дій і, отже, до полегшення життя цивільного населення по всій Україні. Пошкодження інфраструктури, масове переміщення, жертви серед цивільного населення та руйнування міст є значним тягарем. Відбудова України вимагатиме величезних міжнародних ресурсів; пов'язування відбудови з рамковими угодами може пришвидшити відбудову, але також може затримати її або обумовити проблематичними політичними компромісами. Моральне питання полягає в тому, чи справді мир ціною неприйнятних поступок є «миром» для народу України.

Дипломатично-геостратегічні наслідки

Перехід Сполучених Штатів до цієї схеми сигналізує про зміну позиції США (знову): перехід від підтримки мети України «відновити всі території» до наполягання на прагматичному врегулюванні. Це може розчарувати європейських союзників, які дотримувалися максимальної позиції щодо суверенітету України. Росія бачить у цьому плані дипломатичну перемогу. Якщо Київ його прийме, Росія закріпить значні здобутки, зменшить ризик подальшого розширення НАТО або великомасштабного розміщення західних військ в Україні та нормалізує свою роль як великодержавного актора у повоєнній Європі. Для Європи, особливо для держав на передовій, таких як Польща та Румунія, наслідки очевидні: якщо оборона України буде ослаблена або її втрати будуть узаконені, ширший стримуючий ефект може зменшитися.

Реакція Києва та шлях уперед

Повідомляється, що київські чиновники стурбовані умовами американської угоди. Одне київське джерело повідомило Kyiv Independent , що Вашингтон, схоже, рухається в бік узгодження з вимогами Москви. Українське керівництво публічно не прийняло план; радше, воно його переглядає та продовжує наполягати на посиленні гарантій безпеки та відсутності неприйнятних територіальних втрат.

Шлях попереду залишається складним. Ключові питання включають: чи погодиться Росія офіційно на умови, чи це ініціатива США та Росії з Україною як підлеглим актором? Як відреагують європейські союзники, якщо Україна погодиться на те, що вони вважають занадто великими поступками? Наскільки надійними будуть гарантії безпеки? Що станеться, якщо Україна відхилить план, а США все одно продовжать? Військові непередбачені обставини залишаються, фронт залишається активним, а гуманітарні витрати продовжують зростати.

Мирні переговори в Києві та представлена США програма знаменують собою важливий момент у війні в Україні: перехід від суто військової конфронтації до масштабних дипломатичних маневрів. План пропонує шлях до завершення війни, але з ризиком значних поступок з боку України, зокрема щодо території та військового потенціалу. Натомість Україна отримає гарантії безпеки та підтримку у відбудові, але вони можуть бути слабшими та більш умовними, ніж хотілося б багатьом у Києві.

Ставки високі: для України вибір полягає в тому, щоб продовжувати виснажливу війну з невизначеними перспективами та погодитися на врегулювання, яке може врятувати життя, але ціною честі, суверенітету та майбутньої безпеки. Для Сполучених Штатів та Європи рішення полягає в тому, чи погодитися на угоду, яка стабілізує ситуацію, але може закріпити російські здобутки, чи продовжувати наполягати на більш надійному результаті – з пов'язаним з цим ризиком затягування конфлікту.

Щодо гуманітарного виміру, будь-який шлях, який швидше припиняє активні бойові дії, є кращим, проте виникає питання, чи можна побудувати міцний мир на нерівному фундаменті, де одна сторона має перевагу. Зрештою, успіх будь-якого договору залежатиме не лише від заголовків київських новин, а й від гарантійних механізмів, інвестицій у відбудову та тривалого тимчасового стримування російської агресії.