Стійкість через труднощі: як військові зусилля України можуть витримати зменшення допомоги США

З моменту повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році виживання України як суверенної держави підтримувалося стійкістю її народу та величезним припливом військової, економічної та гуманітарної допомоги від західних союзників — головним чином Сполучених Штатів. Однак із зміною політичних вітрів у Вашингтоні та адміністрацією Трампа, що сигналізує про втому чи обумовленість майбутньої підтримки, виникають серйозні питання щодо того, чи може США продовжувати надавати допомогу в нинішньому масштабі — і чи зможе Україна протистояти агресії Росії без неї.

Проте, незважаючи на ці занепокоєння, кілька структурних, фінансових і геополітичних факторів свідчать про те, що військова підтримка України може тривати — можливо, роками — навіть за відсутності нових асигнувань Конгресу чи постійної підтримки Білого дому. Крім того, зростаюча рішучість у Європі взяти на себе більший тягар оборони України вказує на стратегічне перебалансування, яке зрештою могло б посилити трансатлантичну стійкість проти російського реваншизму.

Архітектура існуючої військової допомоги США

Хоча асигнування на Україну можуть не бути продовжені найближчим часом, величезний розмір і структура існуючих оборонних зобов’язань США дають можливість передихнути.

1. Залишки наявних асигнувань

Значна частина допомоги в розмірі 113 мільярдів доларів, дозволеної на 2022–2024 роки, залишається невикористаною або пов’язана з діючими контрактами. Завдяки Ініціативі сприяння безпеці України (USAI) та Іноземному військовому фінансуванню (FMF) Міністерство оборони США уклало багаторічні контракти з американськими виробниками оборонної продукції на постачання Україні обладнання та боєприпасів. Ці контракти можуть продовжувати доставляти матеріальні засоби, навіть якщо Конгрес не санкціонує нові кошти, доки кошти є юридично зобов’язаними та контракти діють.

2. Повноваження Президента про скорочення (PDA) – Можливо призупинено, не завершено

Навіть якщо адміністрація Трампа вирішить призупинити або призупинити використання Президентського повноваження скорочення — інструменту, який дозволяє президенту передавати обладнання безпосередньо з військових запасів США — існуючі логістичні ланцюжки та раніше дозволені скорочення можуть просочуватися місяцями.

3. Договори ленд-лізу та двосторонні договори

Україна та Сполучені Штати підписали різні форми двосторонньої підтримки, включно з угодами про експорт оборонної продукції та кредитування чи лізингу з подовженим терміном дії. Ці інструменти, незважаючи на те, що вони є політично крихкими, можуть бути бюрократичними, якщо їх активно не скасувати.

Орієнтовні поставки американської військової техніки в Україну, квітень 2025 року

Розширення ролі Європи: заповнення прогалини

Якщо американська підтримка стагнує або зменшиться протягом решти роботи адміністрації Трампа, життєздатність України може дедалі більше залежати від Європи. На щастя, європейські держави демонструють ознаки стратегічної зрілості та довгострокового планування, що може дозволити їм взяти на себе більше відповідальності.

1. Європа вже випереджає допомогу США в сукупності

Станом на початок 2025 року Європейський Союз та його країни-члени кумулятивно перевищили витрати Сполучених Штатів на загальну допомогу Україні. Німеччина, Франція, Нідерланди, Північні країни та країни Східної Європи виділили значні суми. Важливо те, що Європейський фонд миру (EPF), який фінансує передачу зброї, розширюється, і на 2025–2027 роки виділяються додаткові мільярди. Сполучене Королівство, що не входить до ЄС, також виділяє постійні 3 мільярди фунтів стерлінгів (3,5 мільярда євро) на рік.

2. Масштабне збільшення бюджетів національної оборони

Декілька європейських держав, особливо Польща, Німеччина та скандинавські країни, різко збільшили витрати на оборону, часто значно перевищуючи рекомендовані НАТО 2% ВВП. Значна частина цих витрат спрямована на створення запасів, нарощування промисловості та підтримку України. Наприклад, фонд переозброєння Німеччини в розмірі 100 мільярдів євро може включати резерви для промислового спільного виробництва з Україною або великомасштабні пожертви.

3. Промислова мобілізація та спільне виробництво з Україною

Європейські виробники оборонної продукції, особливо у Франції, Німеччині та Чехії, відкривають нові виробничі лінії та підписують угоди про спільне виробництво з українськими фірмами. Rheinmetall (німецький виробник зброї), наприклад, будує потужності в Україні. Цей перехід від донорства до спільного виробництва перетворює Україну із залежного клієнта на частково самодостатнього виробника зброї, забезпечуючи довгострокову потужність для поповнення.

4. Перерозподіл стратегічних запасів

Такі країни, як Норвегія, Іспанія та країни Балтії, почали перерозподіл старих боєприпасів і бронетехніки стандартів НАТО. Адаптація українськими силами артилерії калібру НАТО відкрила величезні запаси сумісних снарядів і систем, якими тепер можна легше ділитися.

Європейська стратегічна автономія та колективні військові дії

Перехід США в бік умовної чи трансакційної підтримки України може стати каталізатором ширшої трансформації європейської оборонної політики, що характеризується стратегічною автономією та розподілом тягаря на континенті.

1. Франція та Велика Британія – військові опори Європи

І Франція, і Сполучене Королівство володіють експедиційними військовими силами з авіаносним ударним флотом, глобальними повітряними транспортними можливостями та засобами ядерного стримування. Ці дві країни дедалі активніше співпрацюють, особливо через спільну допомогу Україні, і могли б очолити ініціативу європейської безпеки на підтримку України, особливо якщо її координувати через НАТО та ЄС.

2. Рамкові програми НАТО та ініціативи ЄС

Нещодавнє зобов’язання НАТО виділяти 40 мільярдів євро на рік на безпекову допомогу Україні, ухвалене на зустрічі міністрів закордонних справ у квітні 2025 року, підкреслює інституційний консенсус. Тим часом Механізм ЄС в Україні фінансує військову та економічну реконструкцію, використовуючи гранти та інвестиційні гарантії, спрямовані на стабілізацію внутрішніх інститутів України.

3. Дипломатичний вплив і м'яка сила

Навіть коли уряд США вагається, інші західні гравці, включаючи Італію під керівництвом Мелоні та Німеччину під керівництвом ймовірного уряду Мерца, використовують дипломатію, економічні стимули та регіональні форуми, щоб сигналізувати про довгострокову підтримку. Україна не є дипломатично ізольованою — навпаки, вона залишається точкою опори широкої європейської стратегії протидії імперській агресії.

Стратегічні наслідки для воєнних зусиль України

Стратегічна ситуація в Україні залишається небезпечною, але керованою — за умови, що вдасться зберегти матеріальні потоки та рівновагу на полі бою.

1. Матеріальна достатність і передова стійкість

З продовженням поставок у Європу та збільшенням внутрішнього виробництва Україна може мати засоби для підтримки своєї оборонної позиції на всьому фронті, хоча контрнаступ може залишатися складнішим. Нарощування артилерії, систем протиповітряної оборони та засобів радіоелектронної боротьби залишатиметься критичним.

2. Час як стратегічний актив

Оскільки Європа збільшує інвестиції, а Україна нарощує потенціал оборонної промисловості, ключовою змінною є час. Якщо Київ зможе підтримувати лінію до 2025–2026 років, до 2027 року європейські виробничі лінії та українські сили можуть стати набагато міцнішими — потенційно незалежними від відновлення допомоги США.

3. Стримування російської ескалації

Хоча відсутність підтримки США може підбадьорити Росію, чітка європейська єдність і збільшення військової присутності можуть забезпечити достатній стримуючий фактор. Присутність НАТО у Східній Європі більша, ніж будь-коли з часів холодної війни.

Висновок: постамериканська стратегічна парадигма?

Хоча Сполучені Штати є незамінними в обороні України з 2022 року, можливість скорочення американської підтримки змушує до ширшої трансформації. Європейські союзники, які колись не бажали брати на себе більший тягар, тепер переозброюють, займаються спільним виробництвом і зобов’язуються довгостроково підтримувати Україну. Україна, зі свого боку, розвиває військову економіку та власну оборонну виробничу базу. Разом ці події можуть дозволити Україні підтримувати захист і позбавити Росії перемоги — навіть якщо канал допомоги США на деякий час звужується.

У найближчі роки може відбутися стратегічний зсув — від першості США в європейській безпеці до більш збалансованого трансатлантичного партнерства. І в цій новій парадигмі боротьба України залишається не тільки життєздатною, але символічно центральною для ідентичності та безпеки Європи в 21 столітті.