Пропозиція Келлога-Віткова: анатомія суперечливого мирного плану для України

23 квітня 2025 року в атмосфері, сповненій втоми від війни та обережної надії, спеціальний посланник США генерал Кейт Келлог приватно передав європейським та українським офіційним особам у Лондоні мирну пропозицію. Повідомляється, що цей же документ того ж дня вручив президенту Росії Володимиру Путіну в Москві спеціальний представник США Стів Віткофф. Хоча жодного офіційного документа не було опубліковано, досить узгоджені звіти як The Daily Telegraph у Лондоні, так і російського інформаційного агентства ТАСС дозволили спостерігачам реконструювати сім ключових пунктів пропозиції, неофіційно названої «планом Келлога-Віткова».

Сім пунктів мирної пропозиції

1. Визнання суверенітету Росії над Кримом Сполученими Штатами: Крим буде де-юре визнаний частиною Російської Федерації Сполученими Штатами (лише?), що є великою поступкою Москві.

   
   

2. Автономія для окупованих Донецької та Луганської областей (вздовж нинішньої лінії фронту) під де-юре суверенітетом України: ці регіони формально залишаться частиною України, але матимуть високий ступінь автономії, а місцеві ополченці збережуть певні правоохоронні повноваження — модель, що нагадує неіснуючі Мінські угоди.

   
   

3. Поетапне виведення російських військ з інших окупованих територій: на відміну від дій з Кримом, інші території, окуповані після лютого 2022 року — насамперед частини Запоріжжя та Херсонщини — будуть повернуті під контроль України за встановленим графіком. На невідомий період уряд США (включно зі Збройними силами США?) візьме під контроль Запорізьку атомну електростанцію в Енергодарі, відновить роботу об’єкта та розподілить електроенергію між частинами України, які зараз знаходяться під контролем України та Росії.

   
   

4. Розгортання європейських (поза НАТО) миротворчих сил в Україні: значна поступка європейським столицям, це дозволить ЄС забезпечити військову стабілізацію без участі НАТО, кинячи на чутливість Росії щодо безпеки. Існував би механізм відповідальності за військові злочини, деталі якого незрозумілі.

   
   

5. Підписання американсько-української угоди про важливі корисні копалини до укладення остаточного миру: цей суперечливий пункт вимагає від України передати ключові права на видобуток корисних копалин американським компаніям як передумову остаточної угоди, що викликає здивування щодо американських комерційних мотивів.

   
   

6. Скасування санкцій США щодо Росії після часткового виконання: санкції будуть пом’якшені, коли Росія почне виведення військ — не чекаючи повного врегулювання, включно з Кримом, — що суперечить європейській політиці, яка прив’язує послаблення санкцій до повного виведення Росії.

   
   

7. Постійний нейтралітет для України з гарантіями безпеки: Україна прийме офіційний статус нейтралітету, підкріплений міжнародними гарантіями, що виключають членство в НАТО, хоча характер гарантій залишається невизначеним. Членство в ЄС буде дозволено.

   
   

Реакція: різкі розбіжності та глибока підозра

Цю пропозицію зустріли тривогою, збентеженням, а в деяких колах — тихими інтригами.

Реакція України: Офіс президента Зеленського оприлюднив лаконічну заяву, в якій назвав пропозицію «неприйнятною в її нинішньому вигляді», підкресливши, що будь-яке визнання російського суверенітету над Кримом є «червоною лінією, яку український уряд не може перетнути». Як повідомляється, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив колегам з ЄС, що документ «торгує суверенітетом на фальшиву стабільність» і звинуватив Вашингтон у «переговорах за нашими спинами».

Реакція Росії: Москва, навпаки, відповіла з обережним оптимізмом. Представник Кремля назвав цей план «конструктивною основою для обговорення», хоча джерела, близькі до російської Ради безпеки, відзначили, що Москва «ухиляється» від положення про поетапний вихід і очікує більшої гнучкості щодо військових трибуналів для військових злочинів.

Європейська реакція: європейські столиці були захоплені зненацька. Президент Франції Еммануель Макрон і канцлер Німеччини Олаф Шульц виступили зі спільною заявою, в якій підтвердили позицію ЄС, що «жодні санкції не будуть скасовані до повного виведення російських військ з усієї території України, включаючи Крим». Кажуть, що дипломати в Брюсселі були «розлючені» відсутністю консультацій і комерційними елементами угоди, зокрема угодою про корисні копалини.

Фактор Трампа: недипломатичний тиск і жорсткі терміни

Президент США Дональд Трамп, адміністрація якого відправила Келлога і Віткоффа, застосував дуже особистий підхід до процесу, який є неортодоксальним навіть за стандартами дипломатії 21-го століття. На прес-конференції в Мар-а-Лаго після лондонських зустрічей Трамп заявив: "Якщо Україна і Росія не зрозуміють це за кілька днів, ми підемо. Ми не займаємося нескінченною війною. Європа може заплатити за це, якщо вони хочуть вічної війни".

Ця жорстка риторика мало заспокоїла нерви в Києві чи Брюсселі. Один високопоставлений чиновник ЄС зауважив не для протоколу: "Це не дипломатія. Це здирництво із зірками та смугами на вершині".

Нерівномірна архітектура: Крим проти решти

Яскравою особливістю пропозиції є диференційоване ставлення до окупованих територій. Відокремлюючи Крим від інших територій під контролем Росії, документ неявно легітимізує анексію 2014 року. Це не тільки підриває багаторічну політику Заходу щодо підтримки міжнародного правопорядку, але й загрожує створити прецедент для майбутніх конфліктів через заморожені зони окупації.

Додані комерційні умови: Застереження про мінерали

Вимогу щодо підписання Україною угоди про важливі корисні копалини зі США до укладення остаточного миру критики витлумачили як монетизацію військової дипломатії. Хоча офіційні особи США стверджують, що це гарантує економічне майбутнє України, європейські та українські офіційні особи бачать це як завуальовану спробу забезпечити довгостроковий стратегічний контроль над ресурсами для американських фірм у той час, коли Україна вразлива.

Перспективи прийняття та відповідності

Україна навряд чи прийме план у його нинішньому вигляді, особливо через внутрішній політичний тиск і військове керівництво, яке рішуче виступає проти компромісу щодо Криму. Будь-який уряд, який підписав би таку угоду, міг зіткнутися з національним обуренням або крахом.

Росія може спокуситися на цю пропозицію, особливо часткове скасування санкцій і визнання Криму, але, ймовірно, відкладе реалізацію в надії домогтися подальших поступок.

Сполучені Штати дійсно можуть «відійти» від процесу. Враховуючи трансакційний підхід Трампа та електоральний тиск нестабільного середньострокового циклу 2026 року, США можуть повернутися до політики бездіяльності або подвоїти комерційні угоди щодо видобутку в Україні, незалежно від результату війни.

Що далі? Назустріч розбитому майбутньому

У разі виходу США з переговорів конфлікт може повернутися до нестримної військової ескалації. Повідомляється, що і Україна, і Росія передислокують сили для нового літнього наступу. Без єдиного західного фронту та з тим, що Вашингтон, схоже, більше зацікавлений у доступі до корисних копалин, ніж у посередництві, війна може перерости у тривалий децентралізований конфлікт, що підживлюється європейською зброєю, спірною регіональною легітимністю та невизнаною окупацією.

Таким чином, план Келлога-Віткоффа може бути не так планом миру, як картою роздроблених пріоритетів, яка розкриває основну напругу між західними акторами, між дипломатією та комерцією, між суверенітетом і стратегією. У цьому розділеному ландшафті надія на міцний мир залишається, але з кожним днем ​​вона стає все більш хиткою.