Сполучені Штати у Венесуелі та загроза світовому порядку з боку Китаю

Субота, 10 січня 2026 року

Новий театр у змаганні великих держав

Геополітична боротьба між Сполученими Штатами та Китаєм давно має коріння у Східній Азії, торговельних суперечках та технологічному суперництві. Однак нещодавні події у Венесуелі, зокрема різке зміщення впливу США після військової операції, що призвела до захоплення президента Ніколаса Мадуро, та кроки до нормалізації дипломатичних відносин між Каракасом і Вашингтоном, перетворили Латинську Америку на ще один вирішальний арену стратегічної конкуренції. Тут ми розглядаємо, як посилення впливу США у Венесуелі створює структурні виклики для бачення Китаєм світового порядку, в якому менше домінує американська гегемонія, і як ця динаміка відображає ширші зрушення у світовій політиці сил.

Стратегічне значення Венесуели для Китаю

Для Пекіна Венесуела мала як символічне, так і практичне значення. Протягом останніх двох десятиліть Китай став одним із головних економічних партнерів Каракаса, надаючи багатомільярдні позики (які, ймовірно, зараз навряд чи будуть повернуті) в обмін на нафту (яка може більше не постачатися) і таким чином вбудовуючись у ключовий енергетичний сектор Венесуели. До нещодавніх подій китайські чиновники та аналітики схвалювали це партнерство як приклад розширення глобального впливу Китаю, що базується на економічній дипломатії, а не на військових зв'язках.

Нафта відіграла центральну роль у цьому обміні: венесуельська сира нафта, хоча й скромна за загальним обсягом порівняно зі світовими ринками, протягом багатьох років була невід'ємною частиною диверсифікованих енергетичних поставок Китаю. Порушення цих зв'язків не лише ставить під загрозу прямі економічні інтереси Китаю, але й підриває ключовий стовп його глобальної енергетичної мережі, очолюваної Китаєм.

Оновлена присутність США та її наслідки

Нещодавнє зростання впливу США у Венесуелі свідчить про набагато більш наполегливу позицію Америки у Західній півкулі. Сполучені Штати вийшли за рамки санкцій та дипломатичного тиску та перейшли до військового втручання, захоплення нафтової інфраструктури та політичного зближення з тимчасовим керівництвом Венесуели. Каракас і Вашингтон, схоже, зараз на шляху до відновлення посольств та офіційної дипломатії, що сигналізує про відновлення впливу США в регіоні, який Пекін довго розглядав як простір, де домінування Вашингтона може слабшати.

Для Китаю це вимагає стратегічного переосмислення: вплив США більше не обмежується м’якою силою чи фінансовими стимулами, а включає потенційний контроль над енергетичними активами та політичними результатами у великій нафтовидобувній державі. Економічний вплив, який це надає Вашингтону, вже вплинув на світові ринки сирої нафти у короткостроковій перспективі. Це може сприйматися як частина політики «енергетичного домінування» Сполучених Штатів, спрямованої на регулювання світових цін на нафту в довгостроковій перспективі, що, своєю чергою, підриває геополітичні інтереси Пекіна.

Загрози китайському баченню багатополярного світового порядку

Китайський бажаний світовий порядок часто зображується як багатополярний та заснований на правилах , де Пекін кидає виклик гегемоністським нормам США, просуваючи альтернативи інституціям, що домінують під Заходом. Однак зростаючий вплив США у Венесуелі руйнує цей наратив кількома способами:

1. Ерозія наративу про занепад Америки

Китайські державні ЗМІ та аналітики часто наголошували на «епосі занепаду Америки» та піднесенні альтернативних центрів сили. Однак успішне поширення впливу США глибоко в Західній півкулі спростовує цей наратив. Критики Пекіна зазначили, що дії США у Венесуелі є не ознакою занепаду, а радше стійкої готовності та здатності Америки втручатися, навіть якщо це суперечливо.

2. Посилення геополітичного впливу США

Роль США у формуванні результатів Каракасу підкріплює стратегічний наратив Вашингтона про те, що він залишається впливовим гравцем на світовому рівні. Для Китаю це ускладнює зусилля щодо побудови світового порядку, де США обмежені власним регіоном, а глобальна політика обертається навколо ринків, інфраструктурних проектів, таких як ініціатива «Пояс і шлях», та інституцій, таких як Шанхайська організація співробітництва. У будь-який момент військова та економічна перевага Америки може підірвати китайські інституційні ініціативи.

3. Підрив наративів міжнародного права

Пекін звинуватив Сполучені Штати у «гегемонізмі» та порушеннях міжнародного права під час їхніх операцій у Венесуелі. У заявах Міністерства закордонних справ Китаю наголошується, що дії США загрожують суверенітету латиноамериканських держав та міжнародним нормам. Це дуже схоже на критику дій США, яка лунала з Європи.

Парадоксально, але агресивна позиція Вашингтона також послаблює порядок, заснований на правилах, який Пекін нібито підтримує, — особливо коли США гнучко тлумачать міжнародне право, — тим самим ускладнюючи позиціонування самого Китаю як захисника глобального управління на противагу Сполученим Штатам.

Таким чином, дії Америки, здається, зближують Китай та деякі частини Європи, принаймні з точки зору прагматичного узгодження їхніх цінностей, що створює навантаження на трансатлантичний альянс, особливо з огляду на нинішні загрози з боку Сполучених Штатів окупувати Гренландію, частину європейської суверенної території та союзника НАТО Данію.

Стратегічні переорієнтації та реакція Китаю

Стратегічною реакцією Пекіна було наголосити на жорсткій силі та готовності, а не на негайній дипломатичній конфронтації. Китайські аналітики дедалі більше стурбовані тим, що готовність США застосувати силу, навіть в односторонньому порядку, підкреслює необхідність зміцнення власного військового потенціалу Китаю. Це свідчить про те, що замість того, щоб відступити від конкуренції, Пекін, ймовірно, активізує свої стратегічні інвестиції в такі галузі, як Тайвань, морська безпека та інші потенційні театри військових дій, що повторює його розуміння рішучості США.

Водночас агресивні дії США можуть спонукати більше держав Латинської Америки шукати альтернативних партнерів. Згідно з деякими регіональними аналізами, втручання Вашингтона може підштовхнути країни до економічної та дипломатичної взаємодії з Китаєм у прагненні до балансу або автономії від домінування США.

Конкуренція за глобальний порядок

Зростання впливу США у Венесуелі ставить багатогранний виклик прагненням Китаю до нового світового порядку. Воно одночасно підриває економічні зв'язки з Китаєм, посилює геополітичний вплив Вашингтона та ускладнює наратив Пекіна про занепад Америки. Воно також змушує Китай переосмислити стратегічні пріоритети, потенційно прискорюючи конкуренцію в інших регіонах та сферах.

Події у Венесуелі показують, що світовий порядок залишається предметом суперечок між Сполученими Штатами та Китаєм, причому кожна держава пропонує своє бачення. Хоча Китай все ще виступає за багатополярність та економічну інтеграцію, зростаюча наполегливість військового впливу США — навіть у театрах військових дій, які довго вважалися домінантними для Пекіна — свідчить про те, що конкуренція за світове лідерство продовжуватиме формувати геополітику ХХІ століття.