Розформування Міжнародного легіону оборони України

Міжнародний легіон оборони України (ILDU) народився посеред драматичних потрясінь 2022 року та слугував однією з ключових структур, через яку іноземці могли приєднатися до збройного опору України. Його поява, еволюція та тепер очевидний розпуск свідчать не лише про військові реалії, а й про ширшу дипломатичну, гуманітарну та стратегічну динаміку. Тут ми розглядаємо створення Легіону, причини його розпуску, наслідки (як військові, так і гуманітарні) та ширші наслідки для української дипломатії та її відносин з добровольцями-комбатантами з-за кордону.

Походження та призначення

27 лютого 2022 року, через три дні після повномасштабного вторгнення Російської Федерації, президент Володимир Зеленський звернувся до іноземних громадян із закликом допомогти обороні України та захистити європейську та світову безпеку. Невдовзі після цього український уряд офіційно створив Міжнародний легіон територіальної оборони України (ILDU) — спочатку як Міжнародний легіон територіальної оборони України — та інтегрував його до складу Сухопутних військ України.

Місія була одночасно практичною та символічною: спрямувати приплив добровольців з десятків країн у чітко визначену військову структуру, представити Україну як осередок міжнародного опору та скористатися іноземним військовим досвідом і мережами. Формування Легіону також підсилило претензії України на боротьбу за європейську безпеку, а не лише за власну.

Протягом кількох місяців батальйони, такі як 1-й та 2-й батальйони, разом з іноземними добровольчими структурами, були розгорнуті в інтенсивних операціях навколо Києва, Харкова та на східному фронті.

Еволюція та ефективність

Протягом 2022-2023 років ILDU зросла за символічним значенням та реальною бойовою участю. Деякі з її добровольців-членів були вихідцями із західних країн, інші — з сусідніх країн України або з більш далекого зарубіжжя. 2-й Міжнародний батальйон повідомляв про бійців щонайменше з тридцяти країн.

Однак ця структура ніколи не була безпроблемною. Раннє впровадження страждало від змінних стандартів набору персоналу, непослідовності навчання, постачання та проблем інтеграції командування. В одній статті описувалося, як формування іноземних добровольців зіткнулися з «серйозними структурними проблемами», незважаючи на рішучий початковий політичний крок.

Тим не менш, Легіону вдалося сформувати певну чітку ідентичність, залучивши добровольців, які відчували, що борються не лише за Україну. Один волонтер зазначив, що Легіон сприймався як «дом… середовище, де вони можуть воювати в умовах, які є зрозумілими для іноземців».

Рішення про демонтаж

У листопаді 2025 року кілька ЗМІ повідомили, що Україна планує фактично ліквідувати структуру ILDU. За даними Kyiv Independent, цей крок розпорошить легіонерів по різних внутрішніх формуваннях, тим самим розчинивши «бренд» Легіону.

Ключові фактори, схоже, включали:

• Тиск на людські ресурси та мобілізацію: Україні все більше доводиться покладатися на внутрішню мобілізацію та не може дозволити собі паралельні структури для іноземних волонтерів.

  
  

• Труднощі з інтеграцією: збереження окремого бренду іноземного легіону призвело до неефективності командування, логістики та навчання; структура легіону була менш адаптивною до потреб України, що постійно змінювалися.

  
  

• Стратегічна переорієнтація: зі зміною ходу війни акцент перемістився на інтегровані підрозділи, сили спеціального призначення, розвідку та операції з використанням безпілотників, а не на звичайні іноземні добровольчі батальйони.

  
  

• Дипломатичні та правові міркування: присутність іноземних комбатантів створює складні правові та репутаційні проблеми як для України, так і для країн, з яких походять добровольці.

Наслідки для військової спроможності

Розформування Легіону несе суттєві військові ризики, а також потенційні вигоди. З боку ризиків:

• Втрата мотивованого особового складу: іноземні добровольці принесли іншу мотиваційну динаміку та певний бойовий досвід; їх розпорошення може знизити згуртованість та моральний дух.

  
  

• Втрата унікальної структури: Легіон був сполучною ланкою між українськими збройними силами та міжнародними мережами волонтерів; його ліквідація може зменшити можливості набору та утримання військ у майбутньому.

  
  

• Символічний удар: Для України іноземний легіон був видимою демонстрацією міжнародної підтримки; його зникнення може послабити сприйняття глобальної мобілізації, що стоїть за справою України.

З іншого боку, можливі переваги включають:

• Краща інтеграція: Розподіл добровольців у регулярні українські формування може покращити інтеграцію командування, злагодженість навчання та логістичну ефективність.

  
  

• Оптимізована структура: З меншою кількістю паралельних ланцюгів командування, присвячених управлінню іноземними добровольцями, ресурси можуть бути краще перерозподілені під час війни на виснаження.

  
  

• Зменшення складності: Оскільки ця війна затягується, простіші структури можуть бути легшими в обслуговуванні, ніж кілька індивідуальних одиниць для іноземців.

Гуманітарний та дипломатичний виміри

Окрім суто військових розрахунків, ліквідація ILDU має гуманітарні та дипломатичні наслідки.

З гуманітарної точки зору:

• Статус іноземних добровольців стає менш зрозумілим. Чи є вони все ще частиною визначеного «іноземного легіону», чи просто окремими членами служби? Правовий захист, пільги та визнання можуть відрізнятися.

  
  

• Багато добровольців сприймали Легіон як особливу спільноту — «дім», як цитовано у статті вище. Його розформування ризикує підірвати це відчуття приналежності, що може призвести до відходу або демотивації.

  
  

• Проблеми втрат серед добровольців, післяслужбового догляду та визнання ветеранів стають складнішими, коли люди розосереджені, а не перебувають під окремим контролем іноземних волонтерів.

З дипломатичної точки зору:

• Україна ризикує перемогою пропаганди для Росії: розформування іноземного легіону може бути представлене як «Захід здався» або «іноземці покидають Україну». Аналітики попереджають, що саме такий наратив хотів би Москва.

  
  

• Добровольці походять зі штатів з різними правовими положеннями щодо закордонної служби; інтеграція до регулярних підрозділів може змінити ставлення до них їхніх урядів після повернення, що може призвести до юридичної відповідальності або втрати статусу ветерана.

  
  

• Міжнародний волонтерський вимір був корисним сигнальним інструментом: друзі України жертвували людські ресурси, а також зброю та гроші. Зі зникненням Легіону цей вимір зменшився або його потрібно переосмислити.

Стратегічні наслідки для України

Ліквідація Іллінойського ополчення є частиною ширшого стратегічного зрушення у військових зусиллях України. Це відображає еволюцію від початкової надзвичайної мобілізації до більш зрілої військової економіки, де перевагу мають ефективність, інтеграція та управління ресурсами. Рішення передбачає такі стратегічні міркування:

• Перехід до більшої опори на внутрішні сили, а не на символічні іноземні добровольчі підрозділи.

  
  

• Пріоритетність підрозділів та формувань, що відповідають західним військовим нормам та доктринам (розвідка, безпілотники, артилерія, загальновійськові сили), а не спеціалізованих добровольчих формувань.

  
  

• Визнання того, що потоки волонтерів є нестійкими у великих масштабах і ризикують стати скоріше перешкодою, ніж посиленням.

  
  

• Дипломатичне калібрування: Україна, можливо, прагне зробити акцент на інституційній військовій співпраці, партнерстві у сфері навчання та оснащення, а не на моделі добровольчого легіону.

Створення, діяльність, а тепер і розформування Міжнародного легіону оборони України знаменують собою важливий розділ у війні України з Російською Федерацією. Спочатку задуманий як символ глобальної солідарності та оперативний резерв міжнародної робочої сили, розпуск легіону оголює мінливі вимоги затяжної війни: імперативи інтеграції, сталості, ефективності та дипломатії.

Хоча ліквідація несе ризики, зокрема з точки зору морального духу, символіки та утримання іноземних добровольців, вона може водночас відображати необхідну адаптацію до затяжного характеру конфлікту. Для України викликом буде засвоєння спадщини Легіону: забезпечення того, щоб іноземні добровольці не були втрачені, щоб їхній внесок був вшанований, а стратегічні партнерства, які втілював Легіон, були збережені в нових формах.

Розформування Легіону — це не просто військова реорганізація: це відображення переходу України від війни екстреної мобілізації до війни стійкого опору, від символічних жестів до інституціоналізованої оборони та від добровольчого героїзму до структурованої взаємодії зі своїми західними партнерами.