Привиди на дроті: Зростання популярності бойових безпілотників з оптоволоконним керуванням у сучасній війні

У театрі воєнних дій з високими ставками двадцять першого століття мало які інновації так глибоко змінили стратегічний та тактичний ландшафт, як бойові безпілотники. Хоча більшість уваги зосереджена на бездротовому зв'язку та автономних системах, відбувається більш тиха технологічна еволюція: розгортання бойових безпілотників, підключених до оптоволоконних кабелів. Хоча ці дротові безпілотники менш привабливі, ніж їхні далекобійні супутникові аналоги, вони називаються «привидами на дроті» деякими операторами, і вони революціонізують спостереження за полем бою, точні удари та радіоелектронну боротьбу в середовищах, де панують глушіння, спуфінг та електромагнітний хаос.

Проблема електронної боротьби

Оскільки сучасні поля битв перенасичуються засобами радіоелектронної боротьби (РЕБ), підтримка безпечного та стабільного зв'язку за допомогою безпілотників стає дедалі складнішим завданням. Росія, Китай, Іран та країни НАТО розробили складні системи, здатні глушити GPS, підробляти сигнали (передавати фальшиві сигнали повітряним боєприпасам, щоб змусити їх рухатися в напрямках, відмінних від напрямків їхніх операторів), а також порушувати радіочастоти. Наприклад, в Україні цілі зграї безпілотників були виведені з ладу через перешкоди російських засобів радіоелектронної боротьби, тоді як українські війська адаптувалися, швидко вдосконалюючи технології безпілотників, щоб подолати ці захисні споруди.

Традиційні безпілотні літальні апарати (БПЛА), які залежать від радіо- або супутникового зв'язку, особливо вразливі в умовах складних електронних середовищ. Один вибух перешкод може перервати зв'язок дрона, в результаті чого він впаде на землю або, що ще гірше, порушити роботу його систем наведення. У цьому контексті оптоволоконний зв'язок є елегантним, хоч і нішевим, рішенням.

Що таке оптоволоконні дрони?

Волоконно-оптичні дрони – це безпілотні літальні апарати або наземні платформи, підключені до оператора за допомогою надтонкого, високоміцного кабелю з оптичних волокон. Цей кабель передає дані, включаючи відео високої чіткості, тепловізійні зображення та інформацію про цільове призначення, зі швидкістю світла, а також дозволяє вводити керуючі сигнали в режимі реального часу з майже нульовою затримкою. Трос діє як канал зв'язку, так і джерело живлення, залежно від конфігурації.

Ця технологія не нова. Прив'язані дрони роками використовуються для цивільного спостереження та зв'язку. Однак їх розгортання в зонах бойових дій, особливо в активних кінетичних операціях, являє собою значну еволюцію. Війна в Україні стала свідком експериментального та все більш широкого використання таких систем з обох сторін.

Тактичні переваги

1. Нестійкість до глушіння

Основною перевагою волоконно-оптичного керування є його майже повна стійкість до засобів радіоелектронної боротьби. Оскільки кабель передає сигнали за допомогою світлових імпульсів, а не радіохвиль, його неможливо глушити або підробляти у звичайному розумінні. Це робить систему ідеальною для зон високого ризику з високим рівнем насичення засобами радіоелектронної боротьби, таких як позиції поблизу передової Росії на Донбасі або вздовж узбережжя Чорного моря.

2. Висока пропускна здатність та низька затримка

Оптоволоконний зв'язок забезпечує величезну пропускну здатність даних, підтримуючи передачу відео ультра-високої чіткості та даних датчиків у режимі реального часу. Це робить такі дрони чудовими для виявлення артилерії, захоплення цілей та збору розвідувальних даних — завдань, де чіткість зображення та точність визначення часу є важливими.

3. Безпечні та зашифровані посилання

Фізичний зв'язок гарантує, що зв'язок не може бути перехоплений дистанційно, що значно покращує операційну безпеку порівняно зі звичайними дронами. В епоху, коли перехоплення сигналів може поставити під загрозу цілі батальйони, це неабиякий плюс.

4. Подовжений час роботи

У деяких конструкціях трос також служить лінією електропередач, що дозволяє дрону працювати безперервно без обмежень щодо заряду батареї. Це виявилося особливо цінним для статичної оборони та моніторингу кордонів, де дрони можуть зависати в повітрі годинами або днями.

Стратегічні обмеження

Незважаючи на ці переваги, волоконно-оптичні дрони не позбавлені недоліків. Фізичний кабель накладає значні обмеження на дальність польоту та маневреність. Більшість прив'язаних дронів працюють у межах від 1 до 5 кілометрів від своєї станції керування, хоча деякі передові системи можуть похвалитися кабелями довжиною до 20 км. Дрони з кабелями до 30 км перебувають на стадії розробки прототипів.

Чим довший кабель, тим він вразливіший до фізичних пошкоджень. Осколки, уламки або навіть навмисне цільове націлювання («літаючі ножиці») можуть розірвати лінію, миттєво вивівши безпілотник з ладу. У мобільних або швидкозмінних зонах бойових дій розгортання та витягування троса додає логістичної складності.

Ще однією стратегічною проблемою є те, що пункт управління має залишатися відносно близько до лінії фронту, що наражає операторів на ризик контрбатарейного вогню або ударів дронів. Цю проблему частково вирішують шляхом розгортання волоконно-оптичних дронів з бронетехніки або підземних бункерів.

Українське та російське розгортання

З українського боку, кілька вітчизняних розробників безпілотників, включаючи компанії, що працюють у партнерстві з Міністерством цифрової трансформації, інтегрували волоконно-оптичні системи до свого арсеналу. Вони в основному використовуються для спостереження та корекції артилерії у секторах з високим рівнем радіоелектронної боротьби, таких як Костянтинівка та Покровськ. У деяких повідомленнях пропонується використання волоконно-оптичних безпілотників для наведення боєприпасів HIMARS та Excalibur з високою точністю.

Тим часом російські війська розгорнули аналогічні системи для оборонної розвідки на окупованих територіях. Є непідтверджені повідомлення про використання Росією наземних «безпілотників Caterpillar» — невеликих безпілотних наземних транспортних засобів на оптоволоконному зв'язку, що використовуються для розвідки окопів або доставки вибухових вантажів, — зокрема, у Запорізькій області.

Ширший геополітичний контекст

Окрім України, волоконно-оптичні дрони привертають увагу військових країн НАТО та близькосхідних гравців, таких як Іран та Ізраїль. Ізраїльські фірми розробили складні прив'язані дрони для безпеки кордонів, деякі з яких зараз модернізуються для застосування на полі бою. Повідомляється, що Іран використовував волоконно-оптичні троси в прибережних дронах спостереження навколо Ормузької протоки, де високий ризик електронних перешкод.

Для сил НАТО, які готуються до можливих конфліктних сценаріїв у Балтії чи Тайванській протоці — в обох випадках у складних електромагнітних середовищах — волоконно-оптичні безпілотники пропонують надійний резервний варіант у разі відмови в GPS та супутниковому зв'язку.

Тактична ніша стає стратегічною

Волоконно-оптичні дрони не замінюють далекобійні БПЛА, але вони стають їх важливим доповненням. Їхня поява знаменує повернення до більш приземленого, аналогового мислення в цифровій війні: розуміння того, що не всі майбутні бої будуть бездротовими, невидимими чи автономними. Іноді ключ до домінування на полі бою криється в буквальному проміжку світла між оператором і машиною.

В Україні, де необхідність є матір'ю інновацій, ці дротові дрони непомітно змінюють правила взаємодії, пропонуючи безпеку там, де панує невпевненість, точність там, де панує хаос, і стійкість там, де колись панувала крихкість.