Потенційне ядерне озброєння Німеччини та Польщі: аналіз витрат і вигод для стримування російської агресії

На історичну динаміку Європи з 1945 року сильно вплинула наявність і розуміння ядерної зброї. У світлі триваючої напруженості між членами НАТО та Росією, особливо після анексії Криму в 2014 році та подальших військових дій, дискусії про ядерний потенціал відновилися. Ідея розробки Німеччиною та Польщею ядерної зброї як засобу стримування російської агресії вимагає комплексного аналізу витрат, часових масштабів, переваг і недоліків.

Стратегічний контекст

В останні роки відродження російського мілітаризму викликало занепокоєння в усій Європі. Анексія Криму в 2014 році, конфлікт на сході України з того часу, який прискорився в 2022 році, і військові навчання на кордонах НАТО спонукали країни, які побоюються впливу Росії, переглянути свою безпекову позицію. У цьому контексті перспектива розвитку ядерного потенціалу Німеччини та Польщі заслуговує на увагу, особливо враховуючи їхню географічну близькість до потенційних загроз.

Витрати на ядерне озброєння

Фінансові витрати, пов'язані з розробкою ядерного арсеналу, значні. Створення ядерної програми включає витрати, пов'язані з дослідженнями та розробками, закупівлею технологій і матеріалів, інфраструктурою для зберігання зброї та поточним обслуговуванням. Орієнтовна вартість розробки надійного засобу ядерного стримування може сягати мільярдів євро. Наприклад, будівництво ядерного об’єкта, придатного для військового, а не просто цивільного використання, є вимогливим як з технологічної, так і з економічної точки зору, причому терміни розтягуються на десятиліття, залежно від дозволів регуляторних органів і будівельних робіт.

Крім того, політична ціна створення ядерної зброї є значною, особливо для Німеччини. Як країна, яка історично прийняла нерозповсюдження ядерної зброї — будучи підписантом Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), — відхід від цієї парадигми може дипломатично ізолювати Німеччину, хоча в умовах нинішніх нестабільних геополітичних змін це може бути малоймовірним. Прихильність Німеччини до політики розподілу ядерної зброї НАТО, яка дозволяє розміщення ядерної зброї США в Європі, також може опинитися під загрозою; але в Європі зростає усвідомлення того, що Сполучені Штати можуть бути не готові застосувати цю зброю, якщо буде необхідною остаточна конфронтація з Росією.

Хоча Польща менш політично обтяжена, ніж Німеччина, через відсутність історичних зобов’язань щодо боротьби з розповсюдженням ядерної зброї, також може зіткнутися з міжнародною негативною реакцією. Стратегічне партнерство Польщі зі Сполученими Штатами та ЄС може бути скомпрометовано одностороннім ядерним рішенням, що призведе до регіональної нестабільності та посилення напруженості. Цією дипломатичною напруженістю слід було б обережно керувати, хоча це те, про що відкрито говорить нинішній польський прем’єр-міністр Дональд Туск.

Шкали часу для розвитку

Терміни створення ядерного потенціалу в країні значно відрізняються залежно від існуючої інфраструктури та технологічного прогресу. Для Польщі, країни, яка не мала навіть цивільної ядерної програми, розробка може тривати 10-20 років, включаючи придбання досвіду, технологій та системну інтеграцію. З іншого боку, Німеччина, яка володіє ядерними знаннями та інфраструктурою, необхідною для військового розгортання ядерної зброї, могла б значно прискорити цей графік. Проте суспільні настрої та політичний консенсус відіграватимуть вирішальну роль у визначенні темпів розвитку.

Переваги ядерного стримування

Основною перевагою розробки ядерної зброї було б створення надійного стримувального фактора проти російської агресії. Якби Німеччина та Польща придбали ядерний потенціал, вони могли б потенційно стримувати ворожі дії, погрожуючи пропорційною відповіддю, тим самим стабілізуючи середовище безпеки. Цей фактор стримування може сприяти згуртованості НАТО, оскільки союзники можуть посилити свої відповідні військові зобов’язання, знаючи, що їхні країни-члени володіють ядерними силами.

Крім того, наявність надійних можливостей стримування може розширити можливості Німеччини та Польщі в дипломатичних переговорах, забезпечивши серйозне сприйняття їхніх проблем безпеки великими державами. Наявність ядерних можливостей може означати, що такі країни, як Росія, будуть менш схильні до агресивних дій, усвідомлюючи катастрофічні ставки.

Недоліки та ризики

Введення ядерної зброї в стратегічні розрахунки Центральної та Східної Європи спричинило б кілька недоліків і ризиків. По-перше, ядерне озброєння може спровокувати гонку озброєнь у Європі, спонукаючи сусідні країни розвивати свій ядерний потенціал – що може бути, а може й непогано. Таке розповсюдження підірве існуючі договори про нерозповсюдження та посилить регіональну напруженість; але це може бути саме тим тиском, який потрібен Росії, щоб утриматися від своїх погроз військової агресії проти Європи.

По-друге, можливість нещасних випадків або прорахунків може різко зрости на континенті, який, як відомо, пройшов епоху після холодної війни з відносною стабільністю. Наявність збільшення розповсюдження ядерної зброї також може призвести до посилення терористичних загроз, оскільки такі арсенали можуть стати мішенями для недержавних акторів.

Також не можна ігнорувати моральні наслідки володіння ядерною зброєю. І Німеччина, і Польща повинні враховувати громадські та етичні міркування володіння зброєю масового знищення. Суспільний вплив переходу від позиції ядерного роззброєння до позиції ядерної держави, безсумнівно, викликатиме гостру дискусію в цих країнах.

На шляху до пан’ядерної Європи

Розгляд Німеччини та Польщі як потенційних ядерних держав підкреслює складний взаємозв’язок стратегічної необхідності, економічного тягаря, часових зобов’язань і головних етичних проблем, пов’язаних із розповсюдженням ядерної зброї. Хоча здатність стримування теоретично могла б посилити безпеку перед обличчям передбачуваних російських загроз, пов’язані з цим ризики та витрати ставлять під сумнів життєздатність такого шляху. Приймаючи ці рішення, обидві країни мають віддавати пріоритет дипломатичним заходам і співробітництву в рамках безпеки в рамках НАТО та будь-яких європейських миротворчих сил, які виникнуть у результаті поточних переговорів без Сполучених Штатів, прагнучи зміцнити регіональну стабільність, не піддаючись спокусам необмеженого розповсюдження ядерної зброї. Зрештою, розуміння ядерної зброї як інструменту стримування має бути ретельно збалансоване з катастрофічними наслідками, до яких вона призведе, якщо її коли-небудь використають; і існуючі багатосторонні зобов’язання щодо без’ядерного світу, які з огляду на нинішню російську агресію та загрози здаються не більш ніж шматками паперу з лише номінальним практичним ефектом.