Польсько-українська вісь: стратегічне партнерство для нової Європи

Російська війна-агресія проти України не лише перекроїла карти та забрала десятки тисяч життів, вона також стала каталізатором формування нових геополітичних союзів. Серед найважливіших з них – поглиблення стратегічного партнерства між Польщею та Україною. Те, що починалося як солідарність, що народилася завдяки спільній історії та географії, перетворилося на міцний військовий, економічний та політичний союз, який може сформувати архітектуру нового європейського порядку.

Тут ми розглядаємо коріння сучасного польсько-українського партнерства, його еволюцію з 2022 року, структури безпеки та дипломатії, що лежать в його основі, а також довгострокові наслідки для оборонної позиції та політичного майбутнього Європи. При цьому ми стверджуємо, що польсько-українська вісь постає не як тимчасове узгодження інтересів, а як міцний стратегічний зв'язок, який може сформувати хребет східного кордону Європи.

Історичний контекст: від антагонізму до союзництва

Польсько-українські відносини обтяжені складним минулим. Пам'ять про прикордонні конфлікти, ставлення польської держави до українців у міжвоєнний період та масові вбивства поляків на Волині під час Другої світової війни вже давно ускладнюють двосторонні відносини. Однак у десятиліття після падіння залізної завіси розпочався повільний процес примирення та взаєморозуміння.

Польща була однією з перших держав, які визнали незалежність України у 1991 році. Вона послідовно лобіювала подальшу інтеграцію України до західних інституцій та була адвокатом Києва як у НАТО, так і в Європейському Союзі. Польські групи громадянського суспільства та історики відіграли життєво важливу роль у відкритті діалогу про спільну історію, часто стикаючись зі складними правдами з обох сторін.

Помаранчева революція 2004 року та Євромайдан 2013–2014 років ще більше зблизили дві країни. Польща побачила в боротьбі України відображення власної посткомуністичної трансформації та оплот проти повернення російського імперіалізму. До 2022 року основи міцного партнерства були закладені, але саме вторгнення перетворило братерство на вісь.

Військове партнерство та стратегічна глибина

З початку повномасштабної війни у лютому 2022 року Польща стала найважливішим тиловим районом та логістичною базою України в Європі. На території Польщі розташована критично важлива інфраструктура для передачі зброї, реабілітації поранених солдатів, навчальних місій та обміну розвідувальними даними. Аеропорт Жешув, що знаходиться лише за 90 кілометрів від українського кордону, став ключовим вузлом військової підтримки НАТО.

Польща постачала Україні танки, гаубиці, безпілотники та боєприпаси, часто діючи швидше та рішучіше, ніж західноєвропейські держави. Польські оборонні компанії почали спільне виробництво систем озброєння з українськими партнерами, а Варшава запропонувала потужності для складання безпілотників, ремонту танків та переобладнання артилерії. Міністерства оборони обох країн зараз проводять спільні навчання з планування та закупівель.

Ця співпраця не є просто тактичною. Вона має стратегічну логіку. Польща розуміє, що оборона України – це оборона Польщі. Якщо Україна впаде, Польща стане наступним рубежем. І навпаки, сильна та суверенна Україна забезпечує Польщі стратегічну глибину, просуває Росію на схід та стабілізує східний фланг НАТО.

У цьому сенсі польсько-українська вісь — це не просто двосторонні відносини, а прототип нової архітектури безпеки, орієнтованої на НАТО, яка тісніше, ніж будь-коли раніше, об'єднує східних членів альянсу.

Економічні зв'язки та реконструкція

Війна також прискорила економічну інтеграцію. Польща прийняла мільйони українських біженців, багато з яких зараз працюють, навчаються або будують бізнес. Польські фірми вийшли на ринок післявоєнної відбудови України, інвестуючи в будівництво, транспорт і телекомунікації. Розширюється транскордонна інфраструктура, включаючи залізничні та автомобільні сполучення, призначені для сприяння як комерційному обміну, так і військовій логістиці.

Спільні підприємства в енергетиці, сільському господарстві та цифрових послугах множаться. Варшава та Київ підписали угоди про модернізацію митниці, доступ до портів на Балтійському морі та гармонізацію фітосанітарних (харчових та лікарських) стандартів — кроки, що передбачають вступ України до Європейського Союзу та створення фактичного спільного економічного простору.

Ця економічна співпраця має також політичний вимір. Польське бачення європейської інтеграції дедалі більше включає Україну не як кандидата на периферії, а як ключового партнера у відновленій Європі, яка більше не перебуває під домінуванням старої франко-німецької осі.

Політична узгодженість та регіональне лідерство

На дипломатичному фронті Польща стала найпереконливішим захисником України в Брюсселі та Вашингтоні. Польські лідери наполягали на прискоренні переговорів про вступ до ЄС, більших зобов'язань перед НАТО та посиленні санкцій проти Росії. Водночас Київ визнав Варшаву важливим посередником із Заходом — надійним сусідом, який має спільні не лише географічні зв'язки, а й досвід.

Польсько-українські відносини також виконують ширшу регіональну функцію. Разом з країнами Балтії та, дедалі більше, Румунією та Фінляндією вони утворюють основу нового східного блоку в рамках НАТО та ЄС. Це угруповання більше свідоме питань безпеки, менше залежить від російської енергетики та більше симпатизує баченню України щодо європейської інтеграції.

У цій конфігурації Польща та Україна виступають спільними лідерами. Польща приносить членство в НАТО, повноваження ЄС та економічні важелі. Україна приносить легітимність через жертву, інновації через необхідність та моральний авторитет, народжений опором.

Проблеми та асиметрії

Незважаючи на зростаючу близькість, партнерство не позбавлене напруженості. Асиметрія членства в ЄС та інституційного доступу може створювати дисбаланси. Виникали суперечки щодо експорту зерна, перевантаженості кордонів та статусу польських добровольців у Збройних силах України. Існує також делікатне питання історичної пам'яті, яке може несподівано знову виникнути.

Однак ці розбіжності досі вдавалося стримувати та вирішувати шляхом діалогу. Ширше відчуття спільної долі, схоже, переважає вузькі тертя. Обидва уряди окреслили свій союз не як транзакційний, а як фундаментальний для майбутнього європейської безпеки.

Довгострокові наслідки для Європи

Польсько-українська вісь — це не просто домовленість воєнного часу. Вона відображає глибші тенденції в європейській геополітиці: зміщення сили тяжіння на схід, зростання регіонального лідерства у сфері безпеки за межами традиційної Західної Європи та формування нових континентальних альянсів, заснованих на спільному сприйнятті загрози та демократичних цінностях.

Зі продовженням війни та початком відбудови ця вісь може стати основою для нової моделі європейської інтеграції — менш бюрократичної, більш орієнтованої на безпеку та більш чутливої до стратегічних імперативів ХХІ століття.

Для НАТО польсько-українські відносини демонструють потенціал перспективного регіонального партнерства. Для ЄС вони пропонують бачення розширення, яке є не просто прагненням, а трансформаційним. Для України вони пропонують шлях до Європи, що ґрунтується на взаємних зобов'язаннях, а не на умовній благодійності.

Континентальний зв'язок, викуваний у вогні

У часи війни союзи випробовуються на міцність – і формуються. Партнерство між Польщею та Україною переросло з солідарності у стратегію, з добросусідства – у союз. Те, що починалося як акт моральної підтримки, переросло у структурну узгодженість, яка обіцяє тривати довго після закінчення поля бою.

Польсько-українська вісь зараз є опорою нової Європи — Європи, яка визначається не лише договорами, а й кров’ю, стійкістю та спільною метою. Її сила цілком може визначити майбутнє не лише України, а й Європи.