Позиція Китаю щодо війни в Україні: стратегічна неоднозначність та глобальні розрахунки
- Matthew Parish
- 2 години тому
- Читати 5 хв
З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року Китайська Народна Республіка обережно займала позицію стратегічної невизначеності, пропонуючи дипломатичне прикриття Росії, уникаючи водночас повноцінної підтримки. Така вивірена позиція відображає складне балансування між геополітичними партнерствами, економічними інтересами та управлінням іміджем на світовій арені. Оскільки війна тривала до 2025 року, підхід Пекіна залишався обережним, але обдуманим, сформованим як можливостями, так і обмеженнями.
Дипломатична риторика та офіційне позиціонування
Китай офіційно зберігає нейтральну позицію щодо війни, неодноразово закликаючи до миру, поваги до територіальної цілісності та дипломатичного врегулювання конфлікту. Однак Пекін відмовився засудити вторгнення Росії, утримавшись від резолюцій Організації Об'єднаних Націй, що критикують Москву, і натомість звинувативши НАТО та Сполучені Штати у провокуванні конфлікту. У березні 2023 року Китай опублікував дванадцятипунктний «документ з висловленням позиції» щодо війни в Україні, закликаючи до припинення вогню та мирних переговорів, але не маючи прямої критики агресії Росії.
Таке риторичне позиціонування є символом стратегічної неоднозначності: представлення Китаю як потенційного миротворця, водночас зберігаючи його союз із Росією, життєво важливим стратегічним партнером у її баченні багатополярного світового порядку.
Стратегічне партнерство з Росією
Відносини Китаю з Росією, що окреслюються в рамках партнерства «без обмежень», оголошеного лише за кілька тижнів до вторгнення, є центральними для розуміння позиції Пекіна. Хоча китайська підтримка не включала прямої військової допомоги, Пекін забезпечив Москві економічну підтримку, збільшивши торгівлю енергією, продовольством та товарами подвійного використання. У 2022 та 2023 роках двостороння торгівля різко зросла, причому Китай став ключовим ринком для російської нафти та газу, перенаправлених з Європи.
Однак Пекін уникав перетину певних червоних ліній. Він не надавав летальної допомоги, усвідомлюючи, що такі дії можуть призвести до вторинних санкцій та різкої негативної реакції з боку Заходу. Натомість Китай обрав непряму підтримку, пропонуючи дипломатичну підтримку та інформацію, що повторює російські наративи, не вплутуючись у військові справи.
Такий ретельний баланс дозволяє Китаю підтримувати квазісоюз з Росією, уникаючи при цьому ізоляції від світової економічної системи, яка залишається критично важливою для його власного розвитку.
Економічні інтереси та глобальна інтеграція
Глобальні економічні амбіції Китаю обмежують його здатність більш відкрито підтримувати Росію. Європа залишається основним торговельним партнером, і Пекін прагне уникнути подальшого погіршення своїх відносин з ЄС, особливо на тлі уповільнення внутрішньої економіки. Перспектива вторинних санкцій, спрямованих проти китайських банків або технологічних фірм, що постачають товари подвійного використання до Росії, становить серйозний ризик.
Більше того, Китай продовжує позиціонувати себе як поборника глобальної стабільності та розвитку, прагнучи зміцнити вплив на Глобальному Півдні через ініціативу «Пояс і шлях» та багатосторонні платформи, такі як БРІКС та Шанхайська організація співробітництва. Відкрита підтримка того, що широко сприймається як неоімперіалістична війна, підірве цей наратив, особливо серед країн, що не входять до блоку, які побоюються іноземного панування.
Таким чином, ухильна дипломатія Пекіна зберігає гнучкість. Вона дозволяє Китаю критикувати Захід і розширювати свій вплив серед країн, що розвиваються, уникаючи при цьому прямої співучасті в діях Москви.
Внутрішні міркування та пропаганда
Усередині країни Китай використовував війну в Україні як інструмент внутрішньої пропаганди, підкріплюючи наративи про західну агресію та хаос. Державні ЗМІ постійно звинувачували розширення НАТО у провокуванні конфлікту, позиціонуючи Китай як спокійного, раціонального гравця, який виступає за мир. Однак існують обмеження щодо того, наскільки тісно китайська громадськість підтримує справу Росії.
Пекін гостро усвідомлює, що широкомасштабні економічні потрясіння, особливо через західні санкції, можуть загострити внутрішнє невдоволення. Лідери Китаю надають пріоритет стабільності та контролю, і будь-яка ескалація підтримки Росії, яка може призвести до економічних покарань, може поставити під загрозу ці пріоритети.
Тайванська змінна
Однією з найважливіших точок зору, крізь яку Китай дивиться на війну в Україні, є Тайвань. Китайські аналітики ретельно вивчили єдність Заходу та його військову підтримку Україні, оцінюючи, як подібні коаліції можуть відреагувати на потенційний крок Китаю щодо Тайваню. Війна стала випробувальним випадком для спостереження за стійкістю альянсів на чолі з США, ефективністю санкцій та наслідками військової агресії.
Цей процес навчання, ймовірно, зменшив схильність Китаю до ризику, підкресливши необхідність уникати передчасної конфронтації та натомість продовжувати готуватися економічно, дипломатично та військово до довгострокового протистояння із Заходом.
Ілюзія посередництва
Протягом 2023 та 2024 років Китай позиціонував себе як потенційного посередника в українському конфлікті. Китайські чиновники, включаючи спеціального посланника Лі Хуея, займалися човниковою дипломатією, зустрічаючись з європейськими лідерами, українськими чиновниками та російськими колегами. Однак ці зусилля були сприйняті скептично: Китай відмовився визнати суверенітет України над Кримом та Донбасом і ніколи не включав основні вимоги Києва до своїх публічних пропозицій.
Замість справжньої спроби посередництва, ця дипломатія, схоже, спрямована на посилення світового статусу Китаю, позиціонування його як відповідальної держави та уникнення критики. Вона також дозволяє Китаю залишатися залученим до європейських справ, зберігаючи водночас зв'язки з Росією.
Перспективи на майбутнє
Оскільки війна триває вже четвертий рік, позиція Китаю залишається ґрунтованою на стратегічній неоднозначності. Ймовірно, вона продовжуватиме:
Виступати риторично проти західних санкцій та розширення НАТО.
Поглибити торговельні зв'язки з Росією в межах, що дозволяють уникнути каральних заходів Заходу.
Рекламувати себе як посередника в урегулюванні конфлікту, не вкладаючи коштів у серйозні переговорні рамки.
Моніторинг та аналіз наслідків єдності та рішучості Заходу в рамках підготовки до довгострокової геополітичної конкуренції.
Кінцева мета Китаю не обов'язково полягає в тому, щоб допомогти Росії «перемогти» в Україні, а в тому, щоб послабити вплив Заходу, підтримати інші авторитарні держави, де це корисно, та просувати своє ширше бачення постзахідного міжнародного порядку. Війна в Україні створює як ризик, так і можливості для Пекіна, але лише доти, доки Китай уникатиме надмірних зобов'язань.
Висновок
Позиція Китаю щодо війни в Україні не є ні пасивною, ні нейтральною. Натомість, це обережний танець неоднозначної узгодженості, сформованої перекриваючими стратегічними, економічними та ідеологічними інтересами. Відмовляючись засуджувати російську агресію та утримуючись від матеріальної підтримки, Китай прагне зберегти максимальну гнучкість. Роблячи це, Пекін переслідує довгострокове бачення глобальної трансформації, до якого обережно ставляться як Москва, так і Вашингтон.
---
Список для читання
Академічні джерела
Чжао, Суйшен. «Дилема Китаю щодо російсько-української війни: стратегічна підтримка без прямої участі». Журнал сучасного Китаю , 2023.
Досліджується, як Китай поєднує підтримку Росії з ширшою стратегічною обережністю в багатополярному контексті.
Ло, Бобо. Вісь зручності: Москва, Пекін та нова геополітика. Видавництво Брукінгського інституту, 2008.
Хоча написана вона була до війни, вона дає фундаментальне розуміння транзакційної природи китайсько-російських відносин.
Стент, Анджела. «Китай і Росія: вісь чи союз?» , Виживання , 2022.
Обговорює розвиток партнерства після вторгнення в Україну з наслідками для глобальної політики сили.
Роллан, Надеж. «Неоднозначна реакція Китаю на війну в Україні». Asian Affairs , 2022.
Детально описує офіційну мову, поведінку та приховані мотиви Китаю.
Мастро, Оріана Скайлар. «Як Китай спостерігає за Україною». Міжнародна безпека , 2024.
Аналізує, як війна в Україні впливає на мислення Китаю щодо Тайваню та ширше стратегічне планування.
Звіти політичних та аналітичних центрів
Інститут Брукінгса – Відповідь Китаю на вторгнення Росії в Україну (2023)
Детальний аналіз політики щодо стратегічних цілей та дипломатичної позиції Китаю.
CSIS (Центр стратегічних та міжнародних досліджень) – Роль Китаю в українській кризі (звіти за 2023–2024 роки)
Відстежує військову, економічну та дипломатичну діяльність Китаю щодо Росії.
Фонд Карнегі за міжнародний мир – Чому Китай не повністю підтримує Росію в Україні
Досліджує обмеження щодо співпраці Пекіна та глобальних стратегічних розрахунків.
Європейська рада з питань зовнішніх відносин (ECFR) – Мирний план Китаю та відповідь Європи (2023)
Оцінка посередницької дипломатії Китаю та її сприйняття в європейських столицях.
Корпорація RAND – Китай, Росія та конфлікт в Україні: стратегічні розрахунки
Орієнтований на майбутнє погляд на наслідки політичних відповідей США та їхніх союзників.
MERICS (Інститут китайських досліджень Меркатора) – Подвійний наратив Китаю щодо війни в Україні
Змістовні звіти про внутрішні та зовнішні стратегії Китаю щодо обміну повідомленнями.
ЗМІ та коментарі (для контекстуальних оновлень)
The Diplomat – «Китай намагається збалансувати ситуацію в Україні»
Зовнішні справи – «Китайський український аналіз» Юнь Суня
South China Morning Post (SCMP) – Регулярне висвітлення китайсько-російської дипломатії
Reuters та Bloomberg – Оновлення даних про економічні зв'язки та торгівлю між Китаєм та Росією