Перегляд люстрації: чи слід розглядати корупцію воєнного часу як державну зраду?

У воєнний час у Україні межа між державною службою та національною зрадою стала тоншою, ніж будь-коли. Оскільки країна бореться не лише за територію, а й за саме своє виживання, випадки корупції в уряді, військових та гуманітарних ланцюгах постачання вражають саму суть національного моралі. Як наслідок, в громадянському суспільстві та політичному дискурсі України зростає рух за перегляд концепції люстрації — перевірки та очищення державних службовців — та постановку сміливого питання: чи слід розглядати корупцію у воєнний час не просто як кримінальний злочин, а як акт державної зради?

Це питання не просто риторичне. Воно стосується суті зусиль України щодо відбудови функціонуючої, надійної держави, водночас перебуваючи у повномасштабній війні. Воно протиставляє один одному два імперативи: справедливість та управління. І вимагає від України ще раз розібратися зі своєю пострадянською спадщиною інституційної недовіри — цього разу під невблаганним тиском збройного конфлікту.

Спадщина люстрації в Україні

Люстрація не є чимось новим для України. Після Революції Гідності 2014 року Київ ухвалив закон про усунення високопосадовців, які служили за режиму Януковича або співпрацювали з радянськими службами безпеки. Хоча процес мав благородні наміри, він був нерівномірним. Дехто розглядав його як необхідне очищення держави; інші розглядали його як політичний інструмент, який карає за лояльність більше, ніж за компетентність.

Відтоді антикорупційна архітектура України покращилася. Створення таких органів, як Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Вищий антикорупційний суд, свідчить про справжній прогрес. Однак масштаби проблеми та глибоко вкорінена природа корупції залишаються лякаючими.

Війна не стерла цих побоювань. Навпаки, вона їх посилила .

Корупція у воєнний час: моральна зрада

У 2023 та 2024 роках внутрішню політику України сколихнуло кілька гучних скандалів. Завищені ціни на закупівлі продуктів харчування та уніформи. Розкрадання коштів у тендерах на реконструкцію. Прикордонників викрили на вимаганні грошей у ухиляльників від призову. Кожен випадок викликав обурення громадськості, а в деяких випадках – звільнення або кримінальні переслідування. Але багато українців запитували: чи цього достатньо?

У країні, де кожна витрачена гривня – це недоставлена куля чи пов'язка, де солдати гинуть через брак основних речей, а громадська довіра лежить в основі воєнних зусиль країни, корупція воєнного часу набуває якісно іншого характеру. Це не просто зловживання коштами. Вона стає – морально та, можливо, юридично – зрадою держави, що перебуває в облозі.

Звідси зростають вимоги щодо нової, жорсткішої правової бази: такої, яка класифікує тяжку корупцію воєнного часу як державну зраду з відповідними покараннями.

Правові та політичні наслідки

Перекваліфікація корупції на державну зраду матиме серйозні правові наслідки. Українське законодавство визначає державну зраду як діяння, вчинене «на шкоду суверенітету, територіальній цілісності чи недоторканності, обороноздатності чи державній безпеці України». Зазвичай це охоплює шпигунство, диверсії або допомогу ворогу. Але хіба у воєнний час навмисне розкрадання військових ресурсів не підпадає під цю категорію?

Прихильники цієї ідеї стверджують:

• Що корупція воєнного часу підриває національну оборону, безпосередньо наражаючи на небезпеку життя.

• Що це руйнує міжнародну довіру, загрожуючи критично важливою іноземною допомогою та партнерствам.

• Що це має супроводжуватися винятковими санкціями, включаючи довічну заборону на державні посади, конфіскацію активів і навіть звільнення військовослужбовців з безчестя.

Однак критики висловлюють важливі занепокоєння:

• Що розширення визначення державної зради може призвести до надмірного втручання судової влади, політизації судових переслідувань та показових судових процесів.

• Що це ризикує підірвати належну правову процедуру, особливо якщо це буде використано проти політичних опонентів під прикриттям війни.

• Що сама судова система, яка все ще перебуває в процесі реформування, може бути не готова розглядати такі справи з повною прозорістю.

Коротше кажучи, моральна ясність ідеї стикається з інституційною складністю її впровадження.

Середній шлях: реформа зубами

Замість загального переосмислення державної зради, деякі пропонують проміжне рішення:

• Створити окремий клас «зловживання службовим становищем у воєнний час» із суворішими покараннями, прискореними механізмами розслідування та мандатами публічної прозорості.

• Пов’язати такі злочини з національними оцінками шкоди — вимірюванням шкоди, завданої військовій готовності, міжнародній довірі чи добробуту цивільного населення.

• Запровадити оновлену форму люстрації: створення післявоєнної комісії з питань підзвітності, яка мала б перевіряти поведінку державних службовців та військових офіцерів у воєнний час, незалежно від уряду.

Це зберегло б ясність мети — що корупція на війні є глибоким порушенням — без надмірного розширення терміну «державна зрада» на неоднозначну територію.

Люстрація переглянута, але з обережністю

Україна — не перша країна, яка зіткнулася з цією дилемою. Протягом історії суспільства, що перебували у стані війни, намагалися збалансувати надзвичайне правосуддя зі збереженням інституцій. Але у випадку України ставки надзвичайно високі. Війна полягає не лише у перемозі над Росією; вона полягає у доведенні того, що Україна — це держава, за яку варто боротися — чиста, підзвітна та демократична.

Перегляд люстрації в цьому контексті не є регресом. Це підтвердження того, що державна служба під час війни є священною. Що крадіжка в такий момент є не просто злочинною — вона непрощенна.

Незалежно від того, чи називають це державною зрадою, корупцію воєнного часу слід розглядати як напад на національну справу. Інструменти для цього мають бути законними, справедливими та безкомпромісними, адже в боротьбі України за суверенітет чесність не є необов'язковою. Це єдина основа перемоги.

---

Після цього есе буде надано аналітичний запис для уряду України, в якому розглядатимуться варіанти правової реформи.