Німецькі військові витрати на Україну

Витрати Німеччини на Україну під час війни змінилися від щедрості на випадок надзвичайних ситуацій до структурованої багаторічної програми, яка поєднує негайні поставки з промисловим переозброєнням вдома та в Україні. Ця еволюція має значення для стійкості Києва. Вона визначає, наскільки надійно Україна зможе підтримувати свою безпеку під ракетним ударом, витримувати артилерійський вогонь вздовж тисячокилометрового фронту та захищати критично важливі вузли, одночасно відбудовуючи власну оборонну промисловість.

Поточні зобов'язання Німеччини є значними за європейськими стандартами та дедалі більш передбачуваними. У проекті бюджету федерального міністерства фінансів на 2025 рік підтримка України встановлена приблизно на рівні 8,3 мільярда євро, поряд з основним оборонним бюджетом у розмірі близько 62,4 мільярда євро, що піднімає Берлін вище 2-відсоткового показника НАТО у 2025 році; важливо, що лінія допомоги Україні має залишатися «на високому рівні». Нещодавні повідомлення Reuters свідчать про те, що уряд планує збільшити цільову допомогу Україні ще на 3 мільярди євро у 2026 році, довівши бюджет на наступний рік до приблизно 8,5 мільярда євро та закріпивши позиції Німеччини як провідного військового донора Європи з 2022 року. Незалежне відстеження Кільського інституту підтверджує як важливе значення Німеччини, так і нещодавнє літнє зниження нових військових зобов'язань, підкреслюючи важливість більш жорстких багаторічних бюджетних ліній.

Куди йдуть гроші? Найближчим часом Берлін зосередився на протиповітряній обороні, артилерійських боєприпасах та гусеничній бронетехнікі — можливостях, які негайно зменшують втрати українців та захищають її критично важливу інфраструктуру. У публічному реєстрі федерального уряду щодо поставленого та очікуваного обладнання перелічені три батареї ППО Patriot та додаткові пускові установки, щонайменше шість систем IRIS-T, а також понад 330 000 набоїв Gepard калібру 35 мм, а також сотні тисяч снарядів калібру 155 мм, парки ракет Leopard та Marder, гаубиці PzH 2000, РСЗВ (реактивні системи залпового вогню) та дуже значний портфель розвідувальних та ударних безпілотників. Цей акцент посилився останніми тижнями: Німеччина щойно поставила додаткові засоби Patriot напередодні зимових ударів та оголосила про нові пакети фінансування, які знову надають перевагу ППО та боєприпасам.

На операційному рівні ці витрати змінюють результати трьома способами.

По-перше, це підвищує межу щільності протиповітряної оборони навколо об'єктів, що захищаються, для України. Ракети Patriot та ракети IRIS-T SLM забезпечують високий та середній рівні захисту від крилатих ракет та багатьох балістичних загроз, тоді як Gepard та Skynex дешево знищують безпілотники та низьколітні крилаті ракети. Ефект помітний у здатності Києва підтримувати роботу вироблення та передачі електроенергії навіть під час масштабних нальотів, хоча російська адаптація останнім часом ускладнила перехоплення. Продовження поставок Німеччиною ракет Patriot та IRIS-T безпосередньо пом'якшує цей тиск та купує час для внутрішнього зміцнення енергосистеми.

По-друге, німецькі витрати скорочують дефіцит артилерійських боєприпасів в Україні. Новий завод Rheinmetall в Унтерлюссі, відкритий цього літа, має збільшити виробництво з початкового у 2025 році до 350 000 155-мм снарядів щорічно до 2027 року, а загальна корпоративна потужність, за прогнозами, становитиме близько 700 000 снарядів на рік на всіх об'єктах. Паралельно Берлін підтримує спільні підприємства Rheinmetall з виробництва 155-мм снарядів в Україні з 2026 року, скорочуючи логістику та посилюючи постачання. Ці промислові кроки, частково фінансовані за рахунок німецьких замовлень та ліній підтримки України, перетворюють епізодичну допомогу на сталий конвеєр боєприпасів. Німеччина також фінансувала повторні транші 35-мм боєприпасів Gepard, які виявилися однією з найекономічніших протидій України безпілотникам Shahed.

По-третє, витрати на гусеничні машини та запасні частини утримують разом бригади, які в іншому випадку були б виснажені. Танки Leopard 1 та 2, бойові машини піхоти Marder та гаубиці PzH 2000 мають значення лише за умови надходження боєприпасів, запчастин для ремонту та навчених екіпажів у комплекті. Списки поставок Німеччини показують не надто привабливі, але вирішальні предмети, які підтримують роботу цих флотів — інженерні мости, евакуаційні машини, інструментальні комплекти на рівні депо, супутникове зв'язок та тисячі дрібних предметів, що підвищують боєготовність підрозділів. Це покращує можливості України щодо ротації, відпочинку та відновлення підрозділів для наступальних та оборонних циклів.

Заглядаючи у 2026-27 роки, три особливості підходу Берліна формуватимуть стійкість України.

Перше – це бюджетна регулярність. Якщо Бундестаг зафіксує багаторічні дозволи на рівні 8–9 мільярдів євро та захистить їх від внутрішніх компромісів, Україна зможе планувати розміщення систем протиповітряної оборони, захисту мережі та навчальних трубопроводів на горизонті двох зим. Це особливо важливо, оскільки Росія адаптує свої ракети та носії плануючого бомбомета, щоб навантажити можливості України щодо перехоплення. Регулярні витрати Німеччини на запаси ракет Patriot та IRIS-T, а також постійне постачання пускових установок та радарів, зменшують ризик того, що один невдалий квартал поставок призведе до стратегічного відключення електроенергії.

Друга — це промислова інтеграція. Рішення Німеччини збільшити виробництво боєприпасів вдома, водночас допомагаючи Україні підтримувати місцеве виробництво снарядів, диверсифікує ризики. Внутрішні європейські потужності ізолюють Київ від трансатлантичних політичних циклів; українські потужності скорочують час транзиту та підвищують темпи ремонту та поповнення запасів у воєнний час. Разом із контрактами на помпу та заряди, а також розширенням європейської порохової бази це зменшує ймовірність того, що Україна зіткнеться з кризою голоду снарядів у 2026 році.

Третій – це коаліційний важіль. Вага Німеччини в закупівлях та її координаційна сила в ЄС та НАТО дозволяють їй укладати спільні пакети закупівель – модернізацію Leopard з Данією та Нідерландами, гаубиці Zuzana з Норвегією та Данією, а також спільні закупівлі ракет для протиповітряної оборони. У світі, де загальні зобов'язання Заходу знизилися в середині 2025 року, здатність Німеччини закріплювати групові закупівлі та графіки поставок є мультиплікатором сили.

Звичайно, існують обмеження. Російська адаптація знизила показники перехоплення ракет певних балістичних профілів у певні моменти 2025 року, що змусило Україну витрачати більше перехоплювачів для захисту тих самих цілей та збільшило вартість кожного нальоту. Це збільшує премію за своєчасне поповнення запасів ракет Patriot та IRIS-T, а також за щільні шари малої дальності, такі як Gepard та Skynex, які можуть долати дешевші загрози, не виснажуючи запаси дорогого зброї. Темп допомоги Європи в цілому також коливався влітку, що свідчить про те, що Берлін має фіксувати щоквартальні частоти поставок, а не загальні суми. Зрештою, суто фінансові підсумки занижують ризик поставок: вузькі місця з порохом, детонаторами та ракетними двигунами можуть затримати постачання, незважаючи на щедрі асигнування — звідси стратегічна важливість інвестицій у боєприпаси та паливо, які зараз здійснюються.

Який вплив це має на опір України? Взимку 2025–2026 років німецькі витрати безпосередньо пов'язані з двома наслідками. Перший — це вищий рівень виживання української енерго- та тепломережі під масованими ударами, оскільки додаткові пускові установки Patriot, батареї IRIS-T, сенсори та ракети Gepard зменшують ефективний залп атакуючого та закривають деякі шви, які Росія намагалася використати; останні німецькі поставки приурочені саме до цієї мети. Другий — це стабільніший темп артилерійських обстрілів у польових умовах з середини 2026 року, оскільки підтримувані Німеччиною снарядні заводи в Унтерлюсі та всередині України нарощують потужність. Це дозволяє Україні продовжувати тиск на російські логістичні вузли та контрбатарейні цілі, зберігаючи при цьому цінні далекобійні ракети для оперативно рішучих ударів.

Ширший політичний наслідок полягає в тому, що гроші Берліна, якщо їх залишати стабільними, купують час: час для України на розширення власного виробництва безпілотників та ракет; час для розвитку переозброєння Європи; і час для Києва на зміцнення критичної інфраструктури. Це не усуває потреби в американському внеску в спеціалізовані галузі, а також не гарантує проривів на полі бою. Але це суттєво підвищує рівень оборони України та зменшує ймовірність того, що одна зима російських бомбардувань може призвести до стратегічних поступок. У цьому сенсі найціннішими німецькими витратами можуть бути найменш драматичні: передбачувані щоквартальні транші перехоплювачів, снарядів та запасних частин, поряд зі зростанням європейської бази боєприпасів, що гарантує, що наступна зима — і наступна — не буде визначатися дефіцитом запасів.