Невидимі лінії фронту: Гібридна війна Росії у Західній Європі та битва за інфраструктуру та моральний дух

У той час як Росія веде звичайну війну в Україні, Кремль продовжує вести другу, тіньову війну на європейському континенті — війну, яка обходить танки та ракети, надаючи перевагу саботажу, кібератак, дезінформації та опосередкованому насильству. Це гібридна війна, і її цілями є не лише фізична інфраструктура, а й психологічна стійкість європейських суспільств. Мета Кремля зрозуміла: дестабілізувати, розділити та деморалізувати Європу, щоб вона відмовилася від підтримки України, а також підірвати здатність Заходу чинити опір авторитарним зазіханням.

Гібридна війна: інструменти та тактика

Гібридна війна — це доктрина, яка поєднує військові, розвідувальні, кібернетичні, економічні та інформаційні інструменти для досягнення стратегічних цілей без провокації повномасштабного конфлікту. Вона є заперечуваною, неоднозначною та часто використовує сторонніх акторів, щоб уникнути приписування.

В останні місяці та роки спостерігається тривожна тенденція:

• Саботаж критично важливої інфраструктури: Західні уряди, включаючи Німеччину, Велику Британію та Швецію, повідомляли про інциденти, що відповідають державному саботажу. До них належать перебої в роботі залізниць, обриви кабелів та пожежі на електропідстанціях.

  
  

  • У Швеції розслідування вибухів на трубопроводі «Північний потік» у 2022 році переконливо вказують на причетність або керівництво Росії.

    
    

  • У Німеччині розвідувальні служби викрили змови з метою виведення з ладу залізничних систем та ліній зв'язку за допомогою місцевих посередників під російським впливом.

    
    

  • У Франції та Великій Британії повідомлялося про пожежі та проникнення зі зломом на військових складах, логістичних центрах та промислових об'єктах без чіткого кримінального мотиву, що викликає підозри щодо причетності іноземних держав.

  
  

• Активізація «сплячих» оперативників: Було викрито дедалі більшу кількість оперативників та активів російської розвідки, які давно працюють у Європі під комерційним або дипломатичним прикриттям.

  
  

  • У квітні 2024 року в Польщі та Чехії було припинено скоординовану змову за участю громадян Росії та місцевих радикалізованих осіб, спрямовану на саботаж поставок зброї до України.

    
    

  • Британська служба безпеки MI5 попередила про «сплеск ворожої державної діяльності», а британський уряд непомітно вислав підозрюваних російських агентів, які видають себе за студентів, співробітників неурядових організацій або бізнес-консультантів.

  
  

• Кібер- та психологічна війна: спонсоровані державою російські кібергрупи, такі як:

  
  

  • Sandworm (російська хакерська група, що використовує передові постійні загрози (APT), якою керує головна військова розвідувальна служба Росії, ГРУ, з підмосков'я);

    
    

  • APT28 (також відома як Fancy Bear , ще одна пов'язана з ГРУ хакерська організація APT); та

    
    

  • Cozy Bear (організація з APT-хакерства, яка, очевидно, конкурує з Fancy Bear; Cozy Bear пов'язаний з СЗР (Службою зовнішньої розвідки Росії), окремим підрозділом апарату безпеки та розвідки російського уряду,

    
    

розпочали постійні атаки на європейські енергомережі, лікарні та урядові сервери. Ці атаки часто супроводжуються дезінформаційними кампаніями, що звинувачують українців, мігрантів чи західні еліти, що посилює недовіру до демократичних інституцій.

Психологічні цілі: підрив морального духу та єдності

Кінцева мета — не просто фізична шкода, а й психологічна та політична дестабілізація. Російська гібридна війна має на меті:

• Сприяти втомі щодо вартості підтримки України, заохочувати голоси, які стверджують, що мир — за будь-яку ціну — є кращим.

  
  

• Використання внутрішньої напруженості: розпалювання розбіжностей щодо міграції, інфляції та безпеки для поляризації суспільств.

  
  

• Підривати довіру до управління: використовувати операції під чужим прапором та дезінформацію, щоб представити уряди некомпетентними або змовницькими.

Ці зусилля ледь помітні, але наполегливі. Хибні наративи про українських біженців, які «виснажують соціальні служби», або про те, що «західна зброя потрапляє до рук терористів», посилюються анонімними мережами соціальних мереж та симпатичними маргінальними ЗМІ, фінансування яких може бути пов’язане з російськими джерелами.

Контрзаходи: Реакція Західної системи безпеки

Європейські уряди та НАТО дедалі більше усвідомлюють цю загрозу, хоча реакція була нерівномірною. Наразі відбувається кілька ключових подій:

• Посилена контррозвідка: Висилка сотень російських «дипломатів» — багато з яких були пов’язані з ГРУ або СВР — протягом останніх двох років послабила шпигунські мережі Москви. Польща, Естонія та Велика Британія були особливо агресивними в цьому відношенні.

  
  

• Посилена інфраструктура: Німеччина та Франція зараз розгортають дрони спостереження та озброєні патрулі безпеки для захисту енергетичних та транспортних вузлів. Протоколи кібербезпеки були оновлені, а також здійснено координацію виявлення цифрових загроз на рівні ЄС.

  
  

• Зрив підривних мереж: На початку 2025 року чеська розвідка викрила проросійське угруповання впливу, яке роздавало хабарі європейським політикам та фінансувало антиукраїнські протести.

  
  

• Кампанії з підвищення обізнаності громадськості: Деякі країни, зокрема країни Балтії та Фінляндія, розпочали національні освітні кампанії для захисту громадян від дезінформації та підвищення цифрової грамотності.

  
  

• Правові заходи: Нові закони в Данії, Швеції та Німеччині криміналізують співпрацю з іноземними розвідувальними або диверсійними мережами, навіть за відсутності прямих насильницьких дій. Велика Британія прийняла законодавство, яке криміналізує нерозголошення своїх зв'язків з іноземним урядом, який вважається ворожим.

Однак проблеми зберігаються. Гібридні загрози розмивають межу між злочинністю, протестами та війною. Європейські правові системи, розроблені для забезпечення громадянських свобод у мирний час, часто мають труднощі з оперативним реагуванням. Координація між членами ЄС та НАТО покращується, але залишається непослідовною, особливо у Південній Європі.

Погляд у майбутнє: підготовка до затяжної гібридної війни

Доки Кремль вважатиме крах західної єдності невід'ємною частиною своїх стратегічних цілей, гібридна війна в Європі посилюватиметься. Майбутні сценарії можуть включати:

• Скоординовані атаки на інфраструктуру багатьох країн під час гучного саміту НАТО або прийняття рішень ЄС.

  
  

• Кібератаки на банківські системи, що викликають паніку та перекладають винних.

  
  

• Вбивства або зникнення вигнаних російських дисидентів чи українських чиновників у Європі.

  
  

• Збройні міграційні акції, організовані вздовж кордонів, зокрема через Білорусь або Балкани.

Щоб протистояти цьому, Захід повинен мислити нестандартно. Гібридна війна вимагає гібридної стійкості: не лише військової готовності, а й загальносуспільної здатності виявляти та відбивати зловмисний вплив. Це означає побудову довіри до інституцій, сприяння медіаграмотності, підвищення безпеки державної інфраструктури та поглиблення міжнародної координації, зокрема з такими суб'єктами приватного сектору, як телекомунікаційні та логістичні компанії.

Висновок: Війна без фронтів

Протистояння Європи з Росією більше не обмежується лише східними українськими степами. Воно проникло в міста, залізничні мережі, серверні ферми та уми її громадян. Це війна без фронтів, яку ведуть оперативники без форми, використовуючи інструменти, що часто не залишають відбитків пальців.

Ставки такі ж високі, як і в будь-якій звичайній битві: суверенітет, безпека та майбутнє європейського проєкту. Гібридна війна Росії не відволікає від війни в Україні, а є природним продовженням. Перемога в ній вимагає пильності, солідарності та розуміння того, що мир потрібно захищати не лише зброєю, а й наполегливістю та твердою колективною волею.