Невидимий у формі: як Армія+ дискримінує іноземних солдатів, що воюють за Україну
Метью Періш
Неділя, 1 листопада 2026 року
У ставленні України до іноземних солдатів, які добровільно зголосилися захищати її від російської агресії, існує своєрідне протиріччя. Іноземний громадянин може підписати контракт зі Збройними силами України, пройти військову підготовку, отримати зброю, служити у передовому штурмовому підрозділі, бути пораненим у бою і навіть загинути, захищаючи українську територію. Однак той самий солдат може опинитися в ситуації, коли не зможе скористатися головним цифровим додатком українського уряду для військовослужбовців, відомим як «Армія+», оскільки він не має українських документів, що посвідчують особу, або сумісних цифрових реєстраційних записів, яких очікує система. Він може бути достатньо українцем, щоб померти за Україну, але недостатньо українцем, щоб його розпізнав український урядовий додаток для смартфонів.
Це не тривіальна адміністративна незручність. «Армія+» перетворилася на дедалі важливішу частину інфраструктури, через яку Збройні Сили України керують своїм особовим складом, отримують звіти, обробляють запити, надають послуги, розподіляють пільги та спілкуються з окремими солдатами. Тому виключення з програми є чимось значно серйознішим, ніж неможливість користуватися зручним програмним забезпеченням. Це створює практичну різницю між українськими та іноземними солдатами, навіть якщо обидва типи військовослужбовців можуть виконувати однакові військові обов’язки та наражати себе на однакові небезпеки.
Програму «Армія+» було запущено Міністерством оборони України у серпні 2024 року в рамках ширшої програми цифровізації, спрямованої на зменшення сумнозвісної бюрократії в українській армії. Її початковою метою було замінити велику кількість паперової роботи електронними адміністративними процедурами, що дозволить солдатам офіційно спілкуватися зі своїми командирами без затримок та невизначеностей, властивих традиційній військовій бюрократії. Згодом застосунок розширився до комплексної цифрової платформи, що включає документацію особового складу, заявки на фінансові пільги, навчання, спеціальні комерційні пропозиції, внутрішні опитування та інші послуги. Згідно з опублікованими Міністерством даними, через систему було оброблено близько трьох мільйонів електронних звітів, причому приблизно 82 відсотки військових частин перейняли її функції звітності.
Центральною адміністративною функцією Army+ є її електронна система звітності, відома українською мовою як рапорти . Це офіційні заяви військовослужбовців до свого керівництва з проханням про адміністративні рішення або реалізацію прав, що виникають згідно з військовими правилами. Станом на жовтень 2026 року додаток рекламує 57 шаблонів електронних звітів, що охоплюють практично всі важливі аспекти адміністративних відносин солдата зі Збройними силами. Вони включають заяви на щорічну відпустку, фінансову допомогу, медичне лікування, військово-лікарські огляди, зміну місця призначення, документацію, навчання, договірні питання та звільнення з військової служби.
Ці електронні звіти особливо важливі, оскільки традиційна українська військова бюрократія може бути надзвичайно складною для розуміння. Паперовий звіт може пройти через кількох командирів, перш ніж потрапити до посадової особи, уповноваженої його затвердити. Документи можуть бути затримані, повернуті на виправлення або втрачені, тоді як солдат, який служить у віддаленому місці, може мати мало практичних можливостей дізнатися, що сталося з його заявою. Програма «Армія+» має на меті вирішити ці проблеми шляхом запровадження стандартизованих форм, електронної передачі, записаних рішень та повідомлень щодо стану окремих звітів.
Для українського солдата, який має доступ до заяви, подання запиту на відпустку або медичний огляд може бути відносно простим. Для іноземного солдата, який не має доступу, традиційна паперова процедура залишається необхідною, часто вимагаючи допомоги від україномовного колеги або адміністративного працівника. Законне право подавати звіт не втрачається, але практичний тягар реалізації цього права стає значно більшим. В армії, де адміністративні затримки можуть мати наслідки для здоров'я, особистих фінансів та сімейних стосунків, ця різниця далеко не незначна.
Фінансові функції програми «Армія+» роблять цю нерівність особливо очевидною. Додаток містить процедури для запиту щорічної фінансової допомоги на одужання, матеріальної допомоги у разі хвороби або сімейних труднощів, певних виплат, пов’язаних з підписанням першого військового контракту, та компенсації, пов’язаної з травмами, отриманими під час військової служби. Також існують процедури, що стосуються допомоги на переїзд, зміни реквізитів банківського рахунку та призначення осіб, уповноважених отримувати виплати. Індивідуальне право на отримання допомоги залишається регульованим законодавством України та військовими правилами, але додаток спрощує процес подання та відстеження заяв.
Ці фінансові виплати слід відрізняти від звичайних військових зарплат та винагороди, пов’язаної з бойовими діями, які не просто виплачуються автоматично через Army+. Тим не менш, додаток надає дедалі важливіший спосіб подання запитів, пов’язаних із фінансовими правами солдата. Тому іноземний солдат, виключений із системи, може зіткнутися з додатковими перешкодами під час отримання виплат, на які він в іншому випадку має законне право. Наслідком цього є не обов’язково пряма відмова у його фінансових правах, а адміністративний недолік, здатний ускладнити реалізацію цих прав.
Окрема категорія стосується комерційних пільг та бонусів, що надаються в рамках програми «Армія+», відомої як « Плюси». Це національна схема, за якою українські компанії-учасники пропонують пільгові ціни, послуги та інші переваги перевіреним військовослужбовцям. До них належать знижки на пальне, військове спорядження, захисний одяг, ліки, послуги медичної лабораторії, продукти харчування, книги, товари для дому та інші предмети першої необхідності. Схема також включає пільгові умови доставки посилок та доступ до залізничних квитків зі спеціального фонду, зарезервованого для військовослужбовців та їхніх сімей.
Ці пропозиції не є просто символічними. Українські солдати можуть отримати суттєве зниження вартості товарів та послуг, які вони регулярно купують зі своєї зарплати, зокрема обладнання, корисного для військової служби. Серед компаній-учасниць – «Укрнафта», «WOG», «ОККО», «Нова Пошта», «Rozetka», «Сільпо» та різні постачальники тактичного спорядження. Деякі пропозиції вимагають підтвердженої особи Army+ та створення QR-коду в додатку, який потім надається комерційному постачальнику. Таким чином, іноземний солдат, який не може увійти в додаток, може бути позбавлений певних переваг, навіть якщо він може підтвердити свій військовий статус іншими способами.
Різниця стала більш суттєвою з розширенням програми. У жовтні 2026 року Міністерство оборони запровадило додаткову ініціативу під назвою Bilshe++ , яка поєднує існуючі комерційні знижки з додатковими знижками, що пропонуються через банки-учасники та платіжні системи. Це може забезпечити додаткову економію на пальному та інших покупках за певних умов та обмежень. Це ще один приклад того, як практичні фінансові переваги, доступні солдатам, все частіше опосередковуються цифровою автентифікацією.
Тут існує важливий кумулятивний ефект. Одноразова знижка на чашку кави або купівлю пального може бути фінансово незначною, але пільгові ціни на повторні закупівлі пального, військового спорядження, продуктів харчування та медикаментів можуть забезпечити суттєву економію протягом періоду військової служби. Солдат, виключений з цих програм, може, як наслідок, зіткнутися з постійною фінансовою невигідністю порівняно з українським колегою в тому ж підрозділі. Дискримінація стає як економічною, так і адміністративною, навіть якщо ніхто навмисно не прагнув поставити іноземців у невигідне становище.
«Армія+» також надає доступ до цифрових доказів військового статусу. Додаток містить військовий ідентифікатор, який надає індивідуальний ідентифікаційний номер, що використовується в системі звітності, та цифровий засіб підтвердження того, що особа служить у Збройних Силах України. Новіший електронний військовий реєстраційний документ, доступний там, де є необхідні кадрові записи та технічна інтеграція, має юридичний еквівалент своєму паперовому аналогу. Така документація може допомогти у взаємодії з військовими органами влади, контрольно-пропускними пунктами, державними установами та постачальниками послуг, що вимагають підтвердження військового статусу.
Для іноземних солдатів це питання є особливо делікатним. Особа, яка вступила на службу за іноземним паспортом, може не мати всіх українських документів, які зазвичай пов'язані з військовою службою, а невідповідності між військовими та цивільними посвідченнями особи можуть створювати серйозні труднощі. Правозахисні організації, що працюють з іноземним персоналом, задокументували випадки, коли солдати мали проблеми з отриманням військових довідок, документів про статус учасника бойових дій та інших доказів своєї військової кар'єри. Цифрова ідентифікація не може вирішити всі основні проблеми, але виключення з цифрової системи позбавляє цих осіб ще одного потенційно важливого засобу доведення того, хто вони є та що вони зробили для України.
Додаток набув подальшого розвитку як інструмент для управління військовою кар'єрою. Його процедури переведення між підрозділами дозволяють військовослужбовцю, який має на це право, подати запит безпосередньо до відповідної кадрової системи, підкріплений необхідною документацією. Існують опубліковані умови відповідності, включаючи мінімальні терміни служби та обмеження щодо частоти добровільних переведень. Значення цієї можливості полягає в тому, що солдат може використовувати більш стандартизований адміністративний канал, а не повністю покладатися на неформальні переговори та паперове листування, що проходить через його існуючий ланцюг командування.
Іноземний солдат без програми «Армія+», можливо, буде змушений подати аналогічний запит за допомогою більш складних процедур. Основні правила переведення можуть застосовуватися незалежно від громадянства, але рівність юридичної відповідності не означає рівність практичної доступності. Ця відмінність може бути особливо важливою, коли особа шукає посаду, яка краще відповідає її професійному досвіду, мовним знанням або фізичним обставинам після поранення.
Також є важливі функції, пов'язані з медичним обслуговуванням. «Армія+» надає стандартизовані звіти щодо направлень на лікування, оглядів військово-лікарської комісії, тимчасового звільнення від виконання обов'язків за станом здоров'я та пов'язаних з цим адміністративних запитів. У війні, де серйозні поранення, хронічні травми та психологічні травми є повсякденною реальністю, доступ до ефективного медичного адміністрування є важливим компонентом добробуту солдатів. Іноземний військовослужбовець, який стикається з труднощами з українськомовним оформленням документів та посвідченням особи, може опинитися у невигідному становищі саме тоді, коли він найменше здатний впоратися з бюрократичними складнощами.
Додаток також містить освітню платформу, що пропонує навчальні матеріали для військової підготовки, тести та сертифікати. Серед предметів, що вивчаються, є використання безпілотників, радіоелектронна боротьба, військове лідерство, адаптація до військової служби та міжнародне гуманітарне право. Це робить «Армію+» чимось більшим, ніж просто бюрократичною зручністю: вона стала джерелом професійного розвитку та технічних знань для військовослужбовців. Іноземні солдати, які не мають до неї доступу, потенційно позбавлені можливостей навчання, доступних їхнім українським колегам, хоча еквівалентну підготовку іноді можна отримати за іншими каналами.
Серед інших функцій – інформаційна служба Pulse , яка розповсюджує офіційні пояснення прав солдатів, практичні військові поради, оновлення щодо спорядження та інформацію про зміни, що стосуються військової служби. Додаток також містить сповіщення та вибрану військову статистику, отриману з інформаційної системи поля бою DELTA. Ці функції відображають прагнення уряду перетворити Army+ на щоденний орієнтир для тих, хто служить у формі, а не просто на механізм подання електронних документів.
Можливо, однією з менш очевидних функцій є проведення опитувань серед військовослужбовців. «Армія+» дозволяє солдатам анонімно брати участь у консультаціях щодо умов служби, адміністративних процедур, навчання та інших питань, що стосуються Збройних Сил. Результати можуть надати Міністерству оборони інформацію про практичний досвід та вподобання військовослужбовців. Якщо іноземні солдати не можуть брати участь, їхні проблеми можуть бути недостатньо представлені в самих механізмах зворотного зв'язку, призначених для покращення військового управління. Таке виключення ризикує самопідтримуватися, оскільки ті, хто найбільше зазнає незручностей через систему, також є тими, хто найменше може повідомити про свої труднощі через неї.
Чому ж тоді іноземні солдати стикаються з цими проблемами? Пояснення криється головним чином у зв'язку між українськими військовими записами та інфраструктурою цифрової ідентифікації цивільного населення країни. Іноземні військовослужбовці часто мають паспорти, видані країнами їхнього громадянства, а не українські паспорти, і їм може не вистачати українських документів на проживання або сумісних електронних записів, необхідних для надійної ідентифікації в державних базах даних. Деякі повідомляють, що вони не можуть завершити процес реєстрації, оскільки не мають номера українського паспорта, який розпізнається відповідною системою.
Точна технічна посада вимагає кваліфікації. Army+ тепер офіційно надає ідентифікацію через систему BankID Національного банку України та урядову інфраструктуру ID.GOV.UA , яка включає ідентифікацію на основі Diia та інші електронні методи. Тому не зовсім коректно стверджувати, що володіння номером українського паспорта є явною та універсальною умовою використання Army+. Більш фундаментальна проблема полягає в тому, що іноземний солдат може не мати придатного для використання посвідчення особи, документа про проживання або відповідного запису в базах даних, за якими додаток перевіряє його військовий статус. Існування альтернативних методів ідентифікації не обов'язково вирішує ці основні проблеми.
Також не всі іноземці перебувають у однакових обставинах. Деякі мають українські ідентифікаційні податкові номери, банківські рахунки та посвідки на тимчасове проживання, тоді як інші служили протягом тривалого часу зі значно менш повною документацією. Українські солдати також можуть зіткнутися з труднощами доступу до Army+, коли військові бази даних містять застарілу або суперечливу інформацію. Тим не менш, особливі обставини іноземців створюють додаткові структурні перешкоди, з якими громадяни України рідше стикаються, а наслідки неможливості автентифікації можуть бути непропорційно серйозними.
Це не просто теоретичне занепокоєння. Дослідження, опубліковане в січні 2026 року представниками української організації з прав військовослужбовців «Принцип», визначило відсутність доступу до програми «Армія+» як систематичну труднощу, з якою стикаються іноземні військовослужбовці, змушуючи їх покладатися на паперові звіти та допомогу україномовних колег. Подальші розслідувальні журналістські роботи у вересні 2026 року задокументували труднощі, з якими стикалися іноземці під час отримання військових документів, встановлення статусу учасника бойових дій та доступу до державних цифрових послуг. Повідомляється, що Офіс військового омбудсмена отримав понад 300 скарг від іноземних громадян у період з 27 січня по 1 серпня 2026 року, хоча ці скарги стосувалися ширшого кола проблем і не слід розуміти їх лише як скарги на програму «Армія+».
Були докладені зусилля для покращення цього становища. Законодавство, прийняте у грудні 2025 року та впроваджене у 2026 році, запровадило чіткішу систему для іноземних військовослужбовців щодо отримання дозволів на тимчасове проживання під час дії контракту та ще на шість місяців після його закінчення. Ці документи мають на меті полегшити доступ до банківських, медичних та інших послуг, а також підвищити надійність правового статусу іноземців в Україні. Вони можуть допомогти іноземним солдатам отримати доступ до таких послуг, як «Армія+», але їхня наявність не гарантує автоматично успішної цифрової автентифікації або правильності записів у військовому реєстрі.
Отримана різниця полягає між формальною рівністю та фактичною рівністю. Іноземний громадянин, який служить за контрактом у Збройних Силах України, як правило, має право на винагороду та захист згідно з чинним військовим законодавством. Однак, якщо він не може зручно подавати звіти, отримувати документацію, вимагати пільги, брати участь в опитуваннях або користуватися комерційно цінними послугами, то його досвід військового управління суттєво відрізняється від досвіду громадянина України, який служить разом з ним. Нерівність виникає не обов'язково через законодавство, яке чітко розрізняє національності, а через адміністративну систему, яка недостатньо враховує обставини іноземців.
Юристи іноді описують це явище як непряму дискримінацію. Правило чи процедура можуть здаватися нейтральними, оскільки вони застосовуються однаково до всіх, проте ставити певну групу в систематичне невигідне становище через її особливі обставини. Чи є окремий випадок незаконною дискримінацією згідно з українським законодавством, вимагатиме вивчення відповідних правових положень, фактів та доступних альтернатив. Але практична нерівність легко зрозуміла, не чекаючи, поки суд надасть їй остаточне юридичне визначення.
Ця відмінність також важлива при оцінці поведінки української влади. Немає потреби вважати, що Міністерство оборони навмисно бажає позбавити іноземних бійців пільг, доступних їхнім українським колегам. Більш правдоподібним поясненням є те, що цифрова інфраструктура була розроблена головним чином навколо документів, що посвідчують особу, та процедур реєстрації, знайомих громадянам України, тоді як особливим адміністративним потребам іноземних добровольців приділялося недостатньо уваги. Адміністративна система може мати дискримінаційні наслідки без існування дискримінаційних намірів, і її наслідки не менш реальні з цієї причини.
Практичним рішенням було б ідентифікацію іноземних військовослужбовців, головним чином за їхніми військовими записами, а їхні іноземні паспорти, українські ідентифікаційні номери платників податків та посвідки на проживання слугували б альтернативними засобами підтвердження цивільної особи. Основним критерієм має бути підтверджена служба в Збройних Силах України, а не володіння документами, пов’язаними з громадянством України. У разі невдалої електронної перевірки, безпечна ручна процедура повинна дозволяти військовослужбовцям виправляти свої записи та отримувати доступ без повторних поїздок між різними адміністративними установами.
Міністерство оборони України також могло б забезпечити іноземним військовослужбовцям (чоловікам та жінкам) дійсно рівноцінні засоби подання звітів та отримання рішень протягом будь-якого періоду, коли цифровий доступ залишається недоступним. Важливі повідомлення, документація та інформація про пільги повинні бути доступні мовами, які є достатньо зручними для іноземного персоналу, зокрема англійською та іспанською. Комерційні партнери, які беруть участь у програмах пільг «Армія+», могли б розглянути альтернативні методи підтвердження військового статусу, щоб солдат не був позбавлений знижки лише тому, що він не може згенерувати необхідний електронний код.
Існує очевидне військове, а також гуманітарне обґрунтування для вирішення цих труднощів. Іноземні солдати привезли до України навички та досвід з країн усього світу, включаючи попередню службу в професійних збройних силах, знайомство з військовими технологіями та знання спеціалізованих бойових ролей. Інші прибули з невеликим військовим досвідом, але зі значною рішучістю захищати країну, незалежність якої вони вважають міжнародною справою. Їхні мотиви відрізняються, як і мотиви українських солдатів, але українська держава прийняла їхню службу та взяла на себе відповідні зобов'язання перед ними.
Україна має всі підстави серйозно ставитися до цих зобов'язань. Ставлення до іноземних добровольців впливає на міжнародну репутацію країни, готовність інших вступати на службу та довіру, яку діючі солдати мають до своїх командирів та установ. Військова адміністрація, яка створює непотрібне розчарування серед свого особового складу, ризикує витрачати час і моральний дух, які можна було б краще присвятити самій війні. Ефективна цифрова військова система повинна зменшити цей тягар, а не створювати новий розкол між тими, хто може нею користуватися, і тими, хто не може.
Іронія полягає в тому, що «Армія+» є вражаючим досягненням у модернізації українського військового управління. Її електронні процедури звітності, цифрові документи, комерційні переваги та освітні послуги демонструють, чого можна досягти, коли технології розумно застосовуються для вирішення давніх інституційних проблем. Тому критика полягає не в тому, що застосунку не повинно існувати, а в тому, що його переваги повинні поширюватися на всіх, хто взяв на себе обов'язки військової служби, незалежно від їхньої національності.
Зрештою, право солдата на адміністративну гідність не повинно залежати від кольору його паспорта. Іноземний доброволець, який захищає Україну, може підлягати тій самій військовій дисципліні, що й його українські колеги, зазнавати такого ж виснаження, отримувати ті самі поранення та стикатися з такою ж ймовірністю смерті. Цифрові системи, призначені для підтримки цих солдатів, повинні визнавати цю спільну службу.
Є щось глибоко недоречне в тому, що держава готова довірити іноземному громадянину кулемет, бронетранспортер або відповідальність за життя його побратимів, але не в змозі надати йому функціонуюче електронне посвідчення особи, за допомогою якого він міг би подати запит на відпустку, отримати документи або знижку на військове спорядження. Україна створила цифрову систему, призначену для того, щоб військова бюрократія не забула про солдатів. Тепер вона повинна забезпечити, щоб сама ця система не забула і про іноземців, які воюють за Україну.
