Наскільки кривава війна в Україні?

Нещодавня історія з часів закінчення Холодної війни була сповнена війн різного роду, які завдавали жахливих людських страждань як цивільному населенню, так і військовослужбовцям. Тут ми прагнемо порівняти війну в Україні з іншими війнами з 1990 року, щоб оцінити у відносному вираженні, наскільки кривавим був і продовжує бути конфлікт в Україні.

Україна, 2014–дотепер

Підрахунок в Україні ґрунтується на двох дуже різних статистичних традиціях. Місія ООН з моніторингу прав людини перевіряє окремі смерті серед цивільного населення в кожному окремому випадку; її останнє сукупне оновлення (станом на 31 липня 2025 року) фіксує 13 883 загиблих та 35 548 поранених цивільних осіб з 24 лютого 2022 року — це явно мінімум, оскільки доступ до окупованих територій обмежений. Для періоду до 2022 року на Донбасі (2014–2021 роки) ООН оцінює загальну кількість смертей приблизно в 14 200–14 400, включаючи близько 3 400 цивільних осіб. Ці підрахунки ООН є консервативними за своєю суттю.

Смерть серед військових – складніша. З російського боку, BBC News Russian та Mediazona підтвердили іменно понад 100 000 загиблих (108 608 станом на середину травня 2025 року), і, тріангуляція спадкових записів, оцінюють загальну кількість загиблих російських військових приблизно в 160 000–165 000 до кінця 2024 року. Україна приховує власні дані про загиблих; аналіз, проведений Центром стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) у середині 2025 року, оцінив кількість загиблих українських військових приблизно в 60 000–100 000, а загальні втрати українських військових (убитими та пораненими) – близько 400 000. Ці діапазони широкі, але походять з небагатьох доступних методологічно чітких джерел.

Як це порівнюється з іншими війнами після 1990 року

Порівнянність залежить від визначень. «Смерті, пов’язані з бойовими діями» (Програма даних про конфлікти в Уппсалі) враховують пряме насильство; деякі головні дані також включають «непрямі» смерті від голоду, хвороб або руйнування послуг. По можливості ми вказуємо, яке джерело використовується.

• Сирія (2011–): Сирійська обсерваторія з прав людини оцінює загальну кількість смертей приблизно в 656 000 до березня 2025 року (комбатанти та цивільне населення, переважно внаслідок прямого насильства). Це значно більше, ніж загальні показники загибелі цивільного та військового населення в Україні на сьогодні.

• Ємен (2014–): Згідно з моделюванням ПРООН, до кінця 2021 року загальна кількість смертей становила 377 000, приблизно 60% з них – непрямі (голод, хвороби), а не смертність на полі бою, що ілюструє, як врахування непрямої смертності змінює рейтинги. Прямі насильницькі смерті серед цивільного населення становлять лише частину цієї загальної кількості.

• Руанда (1994): Залишилися матеріали Організації Об'єднаних Націй, які свідчать про те, що щонайменше 800 000 людей, переважно цивільних осіб, було вбито приблизно за 100 днів, що є катастрофічним винятком за смертністю та швидкістю.

• Демократична Республіка Конго (1998–2003 та після них): Серія досліджень смертності, проведених Міжнародним комітетом порятунку, оцінила 5,4 мільйона «надлишкових смертей», переважно непрямих. Масштаби оскаржуються в демографічній літературі, але навіть нижчі альтернативні оцінки все ще передбачають кількість втрат, що значно перевищують більшість конфліктів з 1990 року, якщо врахувати непрямі наслідки.

• Боснія (1992–95): «Боснійська книга мертвих» Дослідницького та документаційного центру задокументувала приблизно 97 000–101 000 загиблих (цивільних осіб та комбатантів разом), що робить Боснію загалом менш смертоносною, ніж Сирія та Ємен, але, як і Україна, надзвичайно смертоносною для Європи.

• Ірак (2003–11, потім 2013–17 проти ІДІЛ): у постійно оновлюваному реєстрі Iraq Body Count фіксується приблизно 187 000–211 000 задокументованих насильницьких смертей серед цивільного населення з 2003 року; загальні цифри, включаючи комбатантів та непрямі смерті, вищі в академічних синтезах (наприклад, у «Вартість війни» Університету Брауна).

• Газа/Ізраїль (2023–): Управління ООН з гуманітарних питань збирає звіти про жертви від органів охорони здоров'я та гуманітарних партнерів; загальна кількість смертей палестинців у Газі сягає десятків тисяч і продовжує зростати, що знову підкреслює, як швидко сучасні міські війни призводять до великих жертв серед цивільного населення.

• Тигрей/Ефіопія (2020–2022): Незалежні вчені та гуманітарні чиновники наводили оцінки кількості загиблих у сотні тисяч; Reuters повідомляло про часто згадувану цифру ~600 000. Навіть з урахуванням невизначеності, масштаби ставить Тигрей серед найсмертоносніших війн останнього часу.

Що це говорить про відносну «кривавість» України

По-перше, щодо підтверджених смертей серед цивільного населення, ретельно задокументований ООН підрахунок жертв серед України (~13 900 з 2022 року) нижчий за найвідоміші дані щодо Сирії та Ємену. Але це не однозначне порівняння: УВКПЛ наголошує, що його кількість є мінімальною, а найбільш спустошені райони України, що перебувають під російською окупацією, найважче перевірити. Коли аналітики намагаються провести ширші підрахунки (як у Сирії) або моделювати непрямі смерті (як у Ємені, Конго), загальні показники різко зростають.

По-друге, що стосується смертності військових, то втрати Росії в Україні — шестизначні і продовжують зростати — є одними з найбільших показників тривалої смертності на полі бою, зафіксованих для будь-якої окремої воюючої сторони з 1990 року. Власні військові смерті України також дуже значні, ймовірно, в діапазоні від середньої п'ятизначної до нижньої шестизначної суми, хоча діапазон невизначеності широкий. У Європі жодна міждержавна війна з 1945 року не призвела до порівнянних втрат солдатів, що ставить російсько-українську війну на вершину розподілу смертності в прямих боях після закінчення холодної війни, навіть якщо вона залишається значно нижчою за найкатастрофічніші глобальні випадки, якщо врахувати непрямі смерті.

По-третє, важливо спостерігати за регіональними порівняннями: якщо вимірювати загальною кількістю смертей (прямих + непрямих), війни в Конго, геноцид у Руанді, Ємен і Сирія на сьогодні перевершують Україну. Якщо вимірювати стійкими темпами масштабних звичайних бойових дій між державними військами, Україна є крайнім випадком — можливо, найінтенсивнішою міждержавною війною з часів ірано-іракського конфлікту — що відображається в масштабах артилерійських дуелей, окопної війни та виснаження військ за допомогою безпілотників на фронті протяжністю 1000 км. (Ця інтенсивність проявляється в непропорційній частці військових, а не цивільних, жертв порівняно з багатьма громадянськими війнами.)

Як читати числа

• Зверніть увагу на визначення: підтверджені смерті цивільного населення, смерті, пов'язані з бойовими діями, військові «втрати» (які можуть включати як поранених, так і загиблих, зазвичай це набагато більша цифра) та надмірні/непрямі смерті відповідають на різні питання.

  
  

• Зверніть увагу на невизначеність: для активних війн, де відомо занадто мало для використання точного моделювання, найкращою практикою є представлення діапазонів та визначення мінімумів, а не пропонування оцінок.

• Зверніть увагу на знаменник: «кривавість» можна виразити як абсолютну кількість смертей, кількість смертей на місяць або кількість смертей на 100 000 населення; кожен показник по-різному трактує війну.

Попередній підсумок

Згідно з сучасною публічною статистикою, повномасштабна війна в Україні є одним із найсмертоносніших збройних конфліктів після 1990 року з точки зору прямих смертей на полі бою, особливо у європейській міждержавній війні. Однак підтверджена кількість загиблих серед цивільного населення під час війни нижча за загальні дані по Сирії та Ємену (і значно нижча за показники геноциду в Руанді та війнах у Конго), значною мірою тому, що дані про цивільне населення України є консервативними мінімумами та не враховують більшість непрямих смертей.

Рейтинг може змінитися, оскільки доступ до окупованих територій покращиться, тіла будуть ідентифіковані, а дослідники пізніше змоделюватимуть непрямі наслідки війни. Наразі справедливою характеристикою є «дуже кривава за сучасними стандартами, хоча й не найсмертоносніша загалом з 1990 року».