Можливі сценарії битви в Україні: від літа до пізньої осені 2025 року
- Matthew Parish
- 19 годин тому
- Читати 4 хв
З наближенням літа 2025 року війна в Україні стоїть на переломній точці. З очевидним крахом мирної ініціативи Келлога-Віткова (див. президенти Трампа та Зеленського під час інтенсивних переговорів один на один у Ватикані під час перерви в Реквіумі за покійного Папу Франциска вище), потенційним припиненням підтримки України США та зростаючим тиском на українські та російські сили, поле бою готове до послідовного сезону маневрів, виснаження та стратегічного розвитку. азартні ігри. Враховуючи історичну закономірність, згідно з якою широкомасштабні наступальні дії на українському фронті зазвичай зменшуються до кінця листопада через погодні умови та умови ґрунту (розпутиця та крижаний дощ), наступні шість місяців будуть вирішальними.
Виникає кілька різних сценаріїв від літа до пізньої осені, залежно від політичних рішень, наявності матеріалів та оперативної винахідливості.
Сценарій 1: російський літній наступ – «Переломний прорив»
огляд:
Росія починає методичний, виснажливий наступ, спрямований на повільне розмивання українських оборонних ліній, зокрема навколо ключових оперативних об’єктів: Харків, Куп’янськ, Слов’янськ-Краматорськ (донбаський вузол) і, можливо, у напрямку до Запоріжжя.
Основні характеристики:
Повільне просування: очікуйте щоденного просування, яке вимірюється сотнями метрів, а не кілометрів.
Масована артилерія та безпілотники: Росія розгортає потужний артилерійський вогонь за підтримки масованих безпілотних літальних апаратів Lancet і плануючих бомб, щоб послабити українські опорні пункти перед обмеженим натиском піхоти.
Хвилі мобілізації: російська мобілізація забезпечує достатньо робочої сили, щоб компенсувати втрати повільними, але постійними темпами.
Зосередьтеся на виснаженні: головна мета Росії полягає не в тому, щоб швидко завоювати територію, а більше в приниженні навчених українських бригад, змушуючи Київ витрачати дефіцитні боєприпаси, що постачаються із Заходу.
Підсумки до листопада:
Російські війська могли захопити маргінальні території (глибиною 10–15 км) на ключових фронтах.
Харків залишається під контролем України, але під підвищеною артилерійською та ракетною загрозою.
Українські бригади виснажуються, але запобігають стратегічному краху.
Росія могла претендувати на обмежені перемоги в цілях внутрішньої пропаганди.
Імовірність: висока, якщо Україна втратить значну матеріально-технічну підтримку та підтримку протиповітряної оборони США.
Сценарій 2: Українська оборонна майстерність – «Залізний щит»
огляд:
Незважаючи на втрату допомоги США, Україна пристосовується, глибоко закріплюючись, інновуючи безпілотники та мінно-вибухові засоби боротьби, а також використовуючи боєприпаси, що постачаються з Європи, для створення потужної ешелонованої оборони.
Основні характеристики:
Масштабні оборонні роботи: розширення траншейних систем, танкових пасток і мінних полів у критичних областях.
Асиметрична тактика: велика залежність від дронів FPV (вид від першої особи), нічних рейдів проникнення та децентралізованого командування.
Міські бастіони: такі міста, як Харків і Краматорськ, стають потужними укріпленнями, що залучає російські напади до кривавого виснаження міст.
Підсумки до листопада:
Російські сили практично не отримують стратегічних позицій.
Російські втрати різко зростають порівняно з українськими (співвідношення 2:1 або 3:1).
Моральний дух українців залишається високим, тоді як внутрішнє невдоволення росіян може зрости.
Міжнародна симпатія та європейська допомога Україні залишаються стабільними або навіть зростають.
Імовірність: від помірної до високої, якщо Європа значно посилить поповнення боєприпасів, а Україна прискорить оборонну адаптацію.
Сценарій 3: російський оперативний крах – «розривний фронт»
огляд:
Надмірна розширеність, погане матеріально-технічне забезпечення та невичерпні втрати призводять до того, що ізольовані російські сектори руйнуються під локальними українськими контратаками.
Основні характеристики:
Українське рейдерство: цілеспрямовані контрнаступи спрямовані на слабкі російські формування, використовуючи надто розтягнуті лінії постачання.
Локалізовані прориви: українські війська досягають тактичних проривів без потреби у широкомасштабних стратегічних наступальних операціях.
Безлад російського командування: погана координація між різними російськими армійськими групами, що посилюється внутрішньополітичним суперництвом у Москві.
Підсумки до листопада:
Україна повертає собі окремі міста чи ключові дорожні вузли (наприклад, Сватове, Кремінна).
Бойовий дух росіян слабшає, що вимагає екстреної оборонної мобілізації.
Кремль стикається зі зростаючими політичними ризиками вдома, хоча повний крах режиму залишається малоймовірним.
Імовірність: від низького до середнього. Потрібне дуже ефективне українське оперативне планування та певна дисфункція російського командування.
Сценарій 4: Європейське втручання – «Щит від Заходу»
огляд:
Усвідомлюючи масштаб загрози після виведення США, коаліція європейських держав (ймовірно, на чолі з Францією, Польщею та країнами Балтії) розгортає обмежені сили в західній Україні (наприклад, Львів, Рівне, Тернопіль), щоб вивільнити українських регулярних військ для східного фронту.
Основні характеристики:
Стабілізація тилу: європейські сили забезпечують захист західних логістичних центрів, звільняючи Сили територіальної оборони України та регулярну армію для виконання обов’язків на передовій.
Стрімкий сплеск боєприпасів: європейські заводи переходять на повний воєнний рівень виробництва; В Україну хлинули запаси снарядів, безпілотників, бронетехніки.
Психологічний шок: Росія стикається з перспективою входження військ НАТО в зону конфлікту, посилюючи стримування.
Підсумки до листопада:
Українські війська на передовій отримують вкрай необхідну живу силу та техніку.
Російські наступальні дії зупиняються або переходять в оборонну позицію.
Велике політичне протистояння між Росією та Європою загострюється, посилюється ризик гібридної війни (кібератаки, диверсії).
Імовірність: низька, але зростає, якщо Росія досягне значних територіальних здобутків влітку.
Сценарій 5: глухий кут і виснаження – «Кордон, що стікає кров’ю»
огляд:
Жодна зі сторін не досягає стратегічних проривів. Фронт стабілізується до позиційної війни з жахливим виснаженням з обох сторін, що нагадує окопні битви Першої світової війни.
Основні характеристики:
Високі втрати: постійні артилерійські дуелі, удари безпілотників і локалізовані атаки призводять до щоденних втрат без значних територіальних змін.
Економічна та матеріально-технічна напруга: як Україна, так і Росія стикаються з дедалі більшою нестачею боєприпасів, обладнання та робочої сили.
Політична втома: західна громадськість та еліта втомлюються, що ускладнює прийняття подальших рішень щодо підтримки.
Підсумки до листопада:
Україна утримує всі великі міста та перешкоджає російським оперативним успіхам.
Обидві армії глибоко виснажені перед зимою.
Дипломатичне маневрування для нового припинення вогню прискорюється, але без прориву.
Імовірність: висока, якщо не відбувається серйозних змін у зовнішній підтримці чи динаміці на полі бою.
Фактори, що визначають сценарій
Європейська рішучість і швидкість:
Чи зможе Європа надіслати в Україну достатньо боєприпасів і зброї до того, як російські наступальні дії наберуть обертів?
Російська оперативна компетентність:
Чи покращить Росія координацію командування та матеріально-технічне забезпечення настільки, щоб підтримувати значні наступальні дії?
Українська адаптивність:
Чи може Україна замінити американську розвідку та точність ударів інноваційною, асиметричною тактикою?
Внутрішня стабільність:
Чи википить політичне невдоволення в Росії чи Україні під військовим тиском?
Час погоди:
Якщо ранні дощі та холоди настануть до кінця жовтня, вони можуть скоротити сезон бойових дій, заморозивши поточні позиції в зимовий глухий кут.
Висновок: сезон ризиків і можливостей
Кампанія від літа до пізньої осені 2025 року навряд чи нагадуватиме масштабні наступальні дії 2022 року. Натомість вона визначатиметься запеклими битвами за поступову перевагу, технологічну адаптацію (особливо безпілотників та радіоелектронної боротьби) та політичне протистояння.
Якщо Україна зможе триматися твердо до кінця листопада — і якщо Європа надасть масштабну своєчасну підтримку — стратегічна картина може стабілізуватися на користь Києва. Інакше Україна ризикує постраждати від кумулятивної деградації, що відкриває небезпечне вікно для російської ескалації до 2026 року.
У будь-якому випадку наступні шість місяців, ймовірно, визначатимуть, чи виживе Україна як суверенна держава в її нинішньому вигляді, чи вступить у тривалу екзистенціальну сутінкову боротьбу.
