Занепад Кадирова: чеченський диктатор, його спадкоємець-підлітк та майбутнє війни Росії в Україні

Протягом понад десяти років Рамзан Кадиров правив Чеченською Республікою як грізний автократ, поєднуючи племінну владу, релігійну символіку та кремлівський патронат в одній з найнезвичайніших політичних вотчин у Російській Федерації. Як ключовий союзник Володимира Путіна, Кадиров відігравав помітну роль у внутрішніх зусиллях Кремля з боротьби з повстанцями та закордонних військових кампаніях, включаючи війну в Україні. Але в останні місяці повідомлення про швидке погіршення здоров'я Кадирова поставили під сумнів майбутнє його лідерства, а отже, і стабільність самої Чечні.

Ситуацію ще більше ускладнює очевидний план призначення його 17-річного сина, Адама Кадирова, його наступником. У регіоні, що характеризується складними клановими зв'язками, релігійним консерватизмом та спогадами про насильницький опір російському пануванню, такий крок може спровокувати політичну кризу не лише в Грозному (столиці Чечні), а й на всьому Кавказі, і, можливо, вплинути на воєнні зусилля Росії в Україні.

Зліт Кадирова: від сина-бунтівника до кремлівського силовика

Рамзан Кадиров здобув популярність після Другої чеченської війни (1999–2009), коли Росія жорстоко відвоювала сепаратистську республіку Ічкерія. Кадиров, чий батько Ахмад Кадиров був колишнім муфтієм (мусульманським релігійним вченим), який перейшов на бік Москви, був призначений очолити проросійське чеченське ополчення, яке допомогло придушити повстання. Після вбивства батька у 2004 році Рамзан успадкував роль головнокомандувача, а у 2007 році був офіційно призначений главою Чеченської Республіки Володимиром Путіним.

Відтоді Кадиров перетворив Чечню на квазінезалежну автократію, в якій особиста лояльність до нього замінює інституційне управління. Публічні прояви ісламської побожності змішуються з публічними проявами гротескного насильства: широко повідомляється про тортури, зникнення та вбивства. Опозиція відсутня; громадянське суспільство розгромлено.

Однак Кадиров послужив Кремлю корисній меті. Він забезпечив внутрішню стабільність силою, гарантуючи, що Чечня не повернеться до повстання. Натомість він отримав величезні субсидії від Москви, неконтрольовану місцеву владу та часті публічні похвали від самого Путіна. Кадиров з гордістю називав себе «піхотинею» Путіна.

Кадиров в Україні: пропаганда, найманці та лоялістський театр

З 2022 року Кадиров був одним із найгучніших прихильників вторгнення Росії в Україну. Його так звані «кадирівці» — елітні чеченські підрозділи під його особистим командуванням — були розгорнуті на ранніх етапах війни, зокрема в Маріуполі та Запорізькій області.

Хоча їхня ефективність на полі бою обговорюється — деякі аналітики розглядають ці підрозділи радше як інструменти зв'язків з громадськістю, ніж як військові активи — кадировці відіграли важливу символічну роль. Відео чеченських солдатів, які присягають на вірність Путіну та погрожують Україні, поширилися в російських соціальних мережах, підкріплюючи образ об'єднаної Російської імперії, яка бореться за виживання.

Сам Кадиров часто публікує відео, на яких зображені пишні військові паради, постановочні бойові навчання та релігійні церемонії за участю його військ. Його власна риторика часто перевершує кремлівську агресією та апокаліптичним націоналізмом.

Криза охорони здоров'я: мовчання, спекуляції та спадкоємність

Кадирову 48 років. Чутки про здоров'я Кадирова поширюються вже понад рік, але в останні місяці вони стали більш серйозними та конкретними. Численні російські Telegram-канали та витоки західної розвідки свідчать про те, що він страждає від важкої та, можливо, невиліковної хвороби нирок або підшлункової залози. Він з'являється на публіці все рідше, а на деяких нещодавніх відео він виглядає помітно роздутим, дезорієнтованим або нездатним зв'язно говорити.

Серед мовчання офіційних джерел спостерігачі відзначили зростання популярності його сина, Адама Кадирова, який у свої 17 років з'являвся на офіційних зустрічах, виступав з публічними зверненнями і навіть отримав державну нагороду від Кремля — очевидний сигнал про згоду Москви з планом наступництва.

Якщо це підтвердиться, це ознаменує надзвичайну подію: спробу спадкової передачі влади в російській республіці за життя колишнього лідера, без виборів чи законного наступництва.

Ризики династичного переходу

Унікальна політична культура Чечні може нелегко змиритися з появою наступника-підлітка, особливо такого, у якого немає авторитету батька на полі бою або складної мережі кланових зв'язків. Виникає кілька ключових ризиків:

1. Фракційна боротьба

Чеченська політика побудована на особистій відданості та кровних союзах. Зі здоров'ям Рамзана, що погіршується, ворогуючі клани або амбітні командири можуть оскаржити домінування родини Кадирова, що потенційно може спровокувати збройний конфлікт у республіці.

2. Вагання федерального центру

Хоча Кремль підтримує Рамзана вже майже два десятиліття, він може бути менш впевненим щодо Адама. Москва може вважати молодого спадкоємця непередбачуваним або маніпульованим, що призведе до конкуруючих зусиль силових структур (ФСБ, Росгвардії (Національної гвардії Росії, що безпосередньо підпорядковується президенту) тощо) щодо впливу на перехід влади.

3. Відродження ісламістів

Якщо чеченське керівництво захитнеться, радикальні підпільні групи, які все ще існують, незважаючи на роки придушення, можуть знову заявити про себе, особливо на півдні та серед молодих, розчарованих чоловіків. Вакуум влади може відродити джихадистські осередки, що дрімали з 2010-х років.

4. Перетікання безпеки

Нестабільність у Чечні рідко залишається під контролем. Північний Кавказ — це історично нестабільний регіон, і будь-які серйозні заворушення в Грозному можуть поширитися на Дагестан, Інгушетію та за її межі, що створить додаткове навантаження на російські сили внутрішньої безпеки, які вже й так перевантажені війною в Україні.

Наслідки війни в Україні

Хоча Чечня становить невелику частину загальної кількості російських військ в Україні, політична символіка лояльності Кадирова була значною. Його підрозділи використовуються для:

• Пропагандистські цілі, що зображують війну як єдине зусилля багатьох етнічних груп Російської Федерації;

  
  

• Підтримка морального духу, згідно з повідомленнями, кадировцям було доручено запобігти відступу регулярних російських підрозділів;

  
  

• Виконання службових обов'язків, особливо в таких районах, як Маріуполь і Токмак, де тактика залякування є корисною.

Якщо Кадиров помре або буде недієздатним, і передача влади Адаму не вдасться, це ймовірно матиме кілька наслідків для воєнних зусиль Росії:

• Втрата цілісності політичної розповіді — бачення Путіна мультикультурної, лояльної Російської Федерації зазнає удару по репутації.

  
  

• Перенаправлення федеральних ресурсів — війська можуть бути передислоковані з України для забезпечення безпеки Чечні або придушення заворушень.

  
  

• Ослаблені окупаційні структури — на територіях, де кадировці підтримують порядок, збої в командуванні можуть відкрити простір для активнішого опору українських партизанів або цивільного населення.

У ще ширшому сенсі, будь-яка нестабільність у Чечні може посилити регіоналістські настрої в інших республіках, підживлюючи довгострокові відцентрові сили всередині Російської Федерації.

Спадщина силача, лінія розлому Федерації

Рамзан Кадиров вже давно є символом путінської моделі: особиста відданість понад закон, сила понад діалог, репресії понад реформи. Його занепад — раптовий чи тривалий — знаменує собою більше, ніж просто кінець жорстокої місцевої династії. Він сигналізує про потенційний розпад крихкої рівноваги, яку Москва підтримувала на Кавказі за допомогою субсидій та примусу.

Якщо Адам Кадиров справді стане наступником свого батька без опору, це, ймовірно, закріпить Чеченську Республіку як квазімонархічний анклав всередині розпадаючоїся імперії. Якщо він зазнає невдачі, Чечня може знову стати лінією розлому, де розкриваються імперські суперечності Росії.

Для України найнагальніші наслідки полягають у потенційному ослабленні рішучості Росії, відволіканні уваги еліти та розпаді внутрішньої єдності. Але в довгостроковій перспективі наступництво Кадирова може поставити глибше питання: чи може федерація, побудована на автократії, страху та прихильності, вижити, коли її воєначальники почнуть вагатися?

Рамзан Кадиров колись обіцяв бути найвірнішим слугою Путіна. Його падіння може стати символом поступового руйнування системи, яку побудували обидва чоловіки, та імперії, яку вони прагнули зберегти.