Дипломатія заручників Путіна: аналіз тематичного дослідження

Термін «дипломатія заручників» може здатися драматичним, але Російська Федерація за Володимира Путіна практикує її з лякаючою регулярністю. Захоплення іноземних громадян за сумнівними звинуваченнями та перетворення їх на символи для переговорів стало відмінною рисою політики Кремля. Розгляд конкретних випадків висвітлює як механіку цієї практики, так і стратегічні цілі, яким вона служить.

Керівники ЮКОСу та спадщина Ходорковського

Хоча доля російського нафтового магната Михайла Ходорковського та його керівників і не була суто іноземцями, вона створила прецедент дипломатії заручників. Коли на початку 2000-х років було ліквідовано нафтову компанію ЮКОС, керівництво було переслідувано та утримувалося в суворих умовах. Мета держави була двоякою: відновлення державного контролю над стратегічними активами та попередження для західних інвесторів. Показавши, що іноземні акціонери ЮКОСу можуть втратити мільярди, Москва підкреслила, що жоден сторонній не буде в безпеці, якщо не залишиться політично слухняним. Це започаткувало еру, в якій Кремль продемонстрував, що правосуддям можна маніпулювати в політичних цілях, зокрема на міжнародному рівні.

Співробітники Британської Ради та англо-російська напруженість

У 2007 році, під час дипломатичного скандалу щодо отруєння Олександра Литвиненка в Лондоні, російські служби безпеки переслідували та затримували місцевих співробітників Британської Ради. Хоча формально їх не ув'язнювали, їхнє залякування було частиною кампанії примусу, спрямованої на покарання Сполученого Королівства. Ці події передвіщали більш систематичні арешти іноземців у наступні роки.

Пол Вілан: Звинувачення у шпигунстві та переговорні козирі

Пол Вілан, колишній морський піхотинець США з діловими зв'язками в Росії, був заарештований у Москві в грудні 2018 року та звинувачений у шпигунстві. У 2020 році він отримав 16-річний термін ув'язнення після закритого судового розгляду. Західні чиновники наполягають на тому, що звинувачення були сфабриковані. Його затримання збіглося з вимогами Росії про звільнення громадян Росії, ув'язнених за кордоном, включаючи торговця зброєю Віктора Бута. Вілана обміняли на низку російських шпигунів, які перебували під вартою на Заході, під час сумнозвісного обміну полоненими (див. фото вище) в Анкарі 1 серпня 2024 року.

Брітні Грайнер: спортивна знаменитість як важіль впливу

У лютому 2022 року, за кілька днів до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, американську баскетбольну зірку Брітні Грайнер затримали в аеропорту Шереметьєво за нібито носіння картриджів для вейпів, що містять олію канабісу. Засуджена та засуджена до дев'яти років позбавлення волі, слава Грайнер забезпечила їй світовий розголос. Її звільнення в грудні 2022 року в обмін на Віктора Бута – так званого «Торговця смертю» – стало символічним. Росія домоглася повернення постаті, чий незаконний обіг зброї спустошив війни в Африці та Близькому Сході; Сполучені Штати повернули спортсменку, чиє ув'язнення підкреслило цинізм Росії. Асиметрія обміну продемонструвала, як дипломатія заручників може призвести до однобоких результатів, які Москва розглядає як перемоги.

Еван Гершкович: Криміналізована журналістика

У березні 2023 року репортера Wall Street Journal Евана Гершковича було заарештовано в Єкатеринбурзі за звинуваченням у шпигунстві, що стало першою такою справою проти акредитованого американського журналіста з часів Холодної війни. Його утримання під вартою мало кілька цілей: залякувати іноземні ЗМІ, перевірити рішучість Заходу та створити запас ув'язнених для потенційного обміну. Тривале ув'язнення Гершковича ілюструє готовність Росії переслідувати журналістів, а його справа залишається розмінною монетою в застопорених відносинах між США та Росією.

Подвійне громадянство: правова пастка Росії

Москва також переслідувала осіб з подвійним громадянством, зокрема тих, хто має як російський, так і західний паспорти. Подвійне громадянство не визнається російським законодавством, а громадяни з другим паспортом вважаються виключно російськими. Ця правова фікція дозволяє Москві відмовляти в консульському доступі та висувати особам з подвійним громадянством довільні звинувачення. Прикладами є кілька російсько-американських бізнесменів, звинувачених у фінансових злочинах або шпигунстві, чиї арешти збіглися з періодами напруженості у двосторонніх відносинах.

Закономірності та наслідки

Ці випадки демонструють послідовну закономірність:

• Перевага надається звинуваченням у шпигунстві, незаконному обігові наркотиків або фінансових злочинах, що дозволяє Москві претендувати на легітимність.

  
  

• Закриті судові процеси та секретні докази мінімізують контроль і перешкоджають незалежній перевірці.

  
  

• Обмін полоненими подається всередині країни як тріумф, що підкріплює наратив Кремля про тверду позицію проти Заходу.

Наслідки мають далекосяжні наслідки. Довіра міжнародного бізнесу до Росії зникла; присутність іноземних ЗМІ зменшилася; а західні уряди стикаються з політичним тиском щоразу, коли викрадають громадянина.

Перспективні реалії: межі контрзаходів

Хочеться уявити собі якесь акуратне міжнародне рішення: скоординовані санкції проти посадовців, причетних до свавільних затримань, багатосторонні угоди про відмову від обміну один на один або глобальні рамки, що визнають Росію ізгоєм за її поведінку. Деякі з цих заходів вже були спробовані. Канада, Сполучені Штати та кілька європейських держав дотримуються офіційної політики визначення таких випадків як свавільних затримань. Однак стримуючий ефект був незначним.

Жорстока реальність полягає в тому, що Захід дуже мало що може зробити, щоб припинити цю практику. Росія ізольована своєю авторитарною правовою системою та байдужа до репутаційних витрат. Її вже санкціонували у надзвичайно значній мірі за вторгнення в Україну; арешт кількох іноземців не змінює її розрахунків. Більше того, людські страждання ув'язнених тиснуть на демократичні уряди, змушуючи їх, хоч і неохоче, брати участь в обміні полоненими або переговорах по таємних каналах. Кожен успішний обмін лише заохочує Москву продовжувати.

По правді кажучи, єдиний надійний запобіжний захід — це найпростіший: застерегти громадян від поїздок до Росії. Уряди можуть видавати будь-які суворі рекомендації щодо подорожей, але особи, які їх ігнорують, ризикують стати наступною розмінною монетою в цинічній грі Москви. Керівники бізнесу, журналісти, науковці та навіть туристи повинні розуміти, що Росія не є безпечним середовищем не через звичайну злочинність (усі великі міста Росії почуваються цілком безпечно), а через саму державу.

Це неприємний висновок, оскільки він визнає, що західні уряди здебільшого безсилі перед обличчям кремлівського тиску. Проте він реалістичний. Дипломатія заручників закінчиться лише тоді, коли сама Росія фундаментально зміниться — коли її уряд відмовиться від уявлення про те, що окремі особи є витратними інструментами політики. До того часу іноземці, які ступають на російську землю, повинні визнати, що вони можуть потрапляти в пастку.